Інколи здається, що історія нічого не вчить. Але це не так. Вона таки вчить — якщо в цієї вчительки життя НАВЧАЮТЬСЯ
Володимир Панченко, український літературний критик, літературознавець, письменник

Німці ризикнуть п’ятьма мільйонами євро

2 жовтня, 2002 - 00:00

Українська делегація на чолі з віце-прем’єром Василем Роговим у надії отримати черговий транш у рамках програми EFF зробила у Вашингтоні другу за цей рік спробу довести директорату МВФ, що Україна — держава з перехідною економікою. МВФ висловив готовність надати необхідну підтримку зусиллям нашого уряду і погодився остаточно доопрацювати ключові параметри програми під час візиту у відповідь у жовтні нинішнього року. Тим часом Національний банк України в особі заступника Володимира Стельмаха, який перебуває за океаном — Володимира Кротюка — ділився результатами іншого цікавого, хоч і менш грошового, заходу.

Федеральний уряд Німеччини дав згоду надання 5 млн. євро організованому спільно з Міністерством фінансів і НБУ Німецько-Українському фонду (НУФ) у рамках програми ТРАНСФОРМ. Присвячена цій події прес- конференція, у якій також брав участь Міністеріаль-директор професор Міхаель Бонет (що очолює делегацію Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини), проходила гранично відверто.

Спостерігачі отримали професійне задоволення від нового етапу активізації НУФу, єдиним співробітником — виконавчим директором — якого на добровільно- безкоштовних началах є особисто Володимир Кротюк. І «драйв», з яким німецька сторона розповідала про перспективність і вигідність мікрокредитування аграрного сектора нашої країни (саме на це планують надати 5 млн. євро), освіжив у пам’яті образ АКБ «Україна», для якого кредитування підприємств АПК закінчилося ліквідацією.

Утім НУФу, судячи з усього, подібні ризики не загрожують. Кредитні лінії до пунктів остаточного призначення (за ідеєю — дрібні агропромислові виробники і торговці) перераховують за допомогою авторитетних вітчизняних банків («Аваль», «Приватбанк» тощо). Спрощено — у процесі надання кредитів укладають дві угоди: НУФу з одним із банків- партнерів і банку-партнера з конкретним суб’єктом підприємницької діяльності. До останнього німецька сторона, по суті, не має жодного відношення, задовольняючись аналізом становища безпосереднього кредитора (тобто банку), його статусом і рівнем підготовки фахівців. Єдиний ризик для Німеччини у цьому процесі, таким чином, — банкрутство того чи іншого банку-партнера, який, враховуючи склад відповідальних співзасновників НУФу, й узагалі зводиться до мінімуму. А тому, як стало відомо «Дню», на особливих гарантійних зобов’язаннях від імені України Німеччина не наполягає.

І все-таки знайомих з системою розподілу і, за офіційною термінологією, цільового використання іноземних кредитів в Україні зацікавило: хто відповість перед Федеральним урядом Німеччини у разі неповернення кредитів і чи траплялося таке з НУФом? Тим більше, що у проекті бюджету на наступний рік закладено статтю, що дозволяє державі у гарантійному випадку виконувати зобов’язання того чи іншого проблемного кредитора за рахунок загального фонду держбюджету. Повноцінної відповіді на ці питання отримано не було. Директор Міжнародних Кредитних Ліній НБУ Наталія Якубенко сказала «Дню», що «з шести тисяч наданих кредитів банкам повернено три тисячі. Що стосується угод, підписаних з НБУ (адже це були спочатку гранти) всі гроші повернено банками-учасниками на рахунки Нацбанку у кінці 2000 року і тут же переказано на рахунки НУФу (який уже почав діяти). І тепер гроші видаються у рамках нових угод. На даний момент діє цих угод — на 8 млн. євро. Інші — готові до видачі». Відповідальність же у разі неповернення, за її словами, лягає не на бюджет України, а на Мінфін (межу провести непросто. — Авт. ) або ж на всіх засновників НУФу.

В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ