Не всяка людина здатна бути при владі, а лише така, що за природою своєю прагне до правди і справедливості.
Станіслав Оріховський-Роксолан, український письменник, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст, гуманіст доби Відродження

Олексій ПОДОЛЬСЬКИЙ: «Мельниченка можуть і посадити»

25 жовтня, 2012 - 00:00
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Микола Мельниченко був затриманий вчора працівниками СБУ в київському аеропорту «Бориспіль». Достатньо несподівана новина, але якщо враховувати неординарність фігури екс-майора Держохорони, цілком в його стилі. Головне питання тут, звичайно, чому Мельниченко повернувся в Україну? Воно поки залишається відкритим. Прес-служба СБУ повідомила, що він прилетів до Києва рейсовим літаком з Нью-Йорка і був затриманий на підставі постанови Шевченківського районного суду столиці.

Нагадаємо, у вересні 2011 року в рамках кримінальної справи екс-майор був оголошений у розшук за звинуваченням у розголошенні державної таємниці, підробці документів і перевищенні службових повноважень. Печерський райсуд визнав законним порушення Генпрокуратурою в 2001 справи проти Мельниченка. Його захист оскаржив дане рішення, проте Апеляційний суд Києва залишив його в силі.

Повертаючись до неординарності. Раніше Мельниченко сам заявляв, що знаходився в Ізраїлі, і ця країна відмовилася його видавати, потім він повідомив, що знаходиться в США, а зовсім нещодавно Мельниченко був затриманий в аеропорту Неаполя в Італії за ордером, виданим українським Інтерполом. Пізніше його звільнили і він знову відбув до США.

Цивільна дружина екс-майора Наталія Розинська сподівається, що захисту вдасться добитися, аби М.Мельниченко був випущений найближчим часом на підписку про невиїзд. «Ми будемо говорити про підписку про невиїзд. Але навіть цей запобіжний захід я вважаю неадекватним, тому що людина сама повернулася до України», — сказала Розинська в коментарі УНІАН. Коли готувався номер, ще не було відомо про запобіжний захід щодо Мельниченка.

Дивним на сьогодні виглядає затримання Мельниченка ще і через те, що він свого часу неодноразово заявляв, що готовий повністю співпрацювати з Генпрокуратурою. Але тут є один нюанс. За повідомленням СБУ, саме ця структура за дорученням Генпрокуратури зараз розслідує справу Мельниченка. Це нам, до речі, підтвердили і в прес-службі ГПУ. Але навряд чи це знімає відповідальність з Генпрокуратури, адже саме вона поновила цю справу.

«Те, що сьогодні робить прокуратура — це справа проти суспільства. Для того, щоб такі як Пукач і інші робили те, що їм скажуть і не гавкали, порушували закон і це було під таємницею, — коментує «Дню» громадський діяч, потерпілий у справі «Гонгадзе-Подольського» Олексій Подольський. — Якщо людина дізнається про злочин — вона зобов’язана його задокументувати, щоб дати суспільству інформацію. І ніякими секретами ту не можна закриватися. Суд виніс рішення, що плівки не є доказами, значить Мельниченко — злочинець, тому можуть і посадити, щоб іншим неповадно було президентів писати. Для цього у нас є Печерський суд, який на біле каже чорне. Тим часом, Кучма на волі, навіть більше, разом із Яценюком йде до влади. Це ж його людина, яка фінансується Пінчуком. Вони будуть домовлятися з Януковичем, щоб Яценюк був прем’єр-міністром, а «хрещений батько» Кучма буде у нього за спиною».

«Я не знаю, якими аргументами керувався Микола, приїжджаючи до України, — говорить політичний діяч Олександр Мороз. — Я лише знаю, яку на нього мають реакцію наші правоохоронні органи. Але звинувачувати Мельниченко у чомусь, що шкодило б державі — немає підстав. Тим паче, він співпрацював з прокуратурою. На мій погляд, це намагання відвести увагу суспільства і окремих людей від того, що влада зволікає із розглядом конкретно по справі Гонгадзе, по справі колишнього президента та інших посадових осіб. Мова йде у цьому випадку не про записи, а про факти, які зафіксовані на них. Проти них ніхто не може заперечити. Нібито не було нічого пов’язано із діями високопосадовців, які були в кабінеті президента, але від того — і смерть Гонгадзе, і смерть Кравченка, і смерть Малєва, і смерть одного з міліціонерів, і затримка Пукача — все йде з одного кабінету. Тут є багато дивних речей».

Іван КАПСАМУН, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ