Під знаком «червоної стрічки»

Мабуть, найбільш сумним у ситуації, яка склалася в Україні й світі з ВІЛ/СНІДом є те, що ВІЛ-позитивних людей бояться інші люди. Про це добре відомо лікарю, який працює в інфекційній лікарні, що при Києво- Печерській лаврі, Світлані Антоняк, де на обліку перебуває понад чотири тисячі пацієнтів з усієї України, з яких 500 отримують антиретровірусну терапію та 26 лікуються на стаціонарі. І правила тут такі — постороннім вхід категорично заборонений, у тому числі журналістам і телеоператорам...

Учора цю клініку відвідали «Міс Світу 2006» року Тетяна Кухаржова, керівник оргкомітету конкурсу «Міс Світу» Джулія Морлі та засновниця Фонду «АНТИСНІД» Олена Франчук. Вони спілкувалися з хворими, фотографувалися — такою поведінкою відомі жінки прагнули продемонструвати, що ВІЛ-позитивні люди не є «заразними», що їх не треба боятися, а слід підтримати.

— Я практично щомісяця буваю в таких клініках, спілкуюся з людьми, розповідаю їм про себе, а вони — про своє життя. Я бачу, що люди так тимчасово забувають про свої страждання, — розповіла Тетяна Кухаржова, яка приїхала в Україну на запрошення Олени Франчук. — Коли я ще була «Міс-Чехією», теж допомагала двом фондам, які опікувалися людьми, хворими на ВІЛ/СНІД. Тепер у мене більше можливостей: я їжджу з благодійною місією по всьому світі — недавно була в Росії, Казахстані, незабаром відвідаю Китай... В Україні найбільше мене вразили масштаби розповсюдження ВІЛ — на жаль, ви в цьому є першими в Європі. Моя ж місія в Україні — допомогти тим, кого ця біда торкнулася.

Після відвідин лікарні Тетяна Кухаржова, Джулія Морлі та Олена Франчук відвідали ще одне місце, позначене невидимим грифом «СНІД» — дитячий будинок «Берізка», відкриття якого стало можливим завдяки фінансовій підтримці Фонду «АНТИСНІД». Тут проживають 89 діток, з яких 24 — ВІЛ-інфіковані й такі, що народилися від ВІЛ- позитивних матерів (наразі їхній діагноз ще не встановили). Будинок в тихому місці на виїзді з Києва, серед сосен, тут є всі умови, для того, щоб діти жили й приймали лікування до чотирьох років (якщо їх не всиновлять, потім ними опікуються інші державні установи). Усе начебто є для життя, але до цих дітей рідко приходять батьки. По суті, від більшості з них батьки відмовилися.

— Щомісяця до нас поступає приблизно 4 дитини, приблизно стільки ж вибуває, — розповів головний лікар «Берізки» Олександр Могильний. — В Україні є хороша тенденція: дітей усе частіше всиновлюють, і хворих — теж. Буває, що й із діагнозом ВІЛ/СНІД, буває — що із не встановленим діагнозом. Їхніми батьками стають і українці, й іноземці... Наші діти нічим не відрізняються від інших, крім того, що ВІЛ-позитивні отримують антиретровірусну терапію — специфічне лікування, яке попереджує стадію СНІДу і дає можливість людині довше прожити. А скільки це — 30-40 років, цього передбачити ніхто не може. Інша справа, як їх приймуть у суспільстві, коли виростуть, бо зараз їх оточили любов’ю. Я дуже хвилююся, чи їх не будуть вважати «заразними», чи не будуть сторонитися...

Окрім моральної підтримки допомогою цим двом закладам стануть і виручені кошти на благодійному аукціоні Love Fashion AID від продажу соціальної колекції одягу, яку створили 38 українських дизайнери з ініціативи Фонду Олена Франчук. Аукціон відбувся вчора в рамках тижня Української моди й серед дизайнерів, які відгукнулися — Вікторія Гресь, Андре Тан, Оксана Караванська, Олексій Залевський, Діана Доржкіна, Лілія Пустовіт, Анна Бабанко. Кожен дизайнер, який взяв участь у цій акції, створив по два образи, присвячених ВІЛ-тематиці. А продемонстрували їх близько 20 зірок вітчизняного шоу-бізнесу й спорту, телеведучі, хореографи тощо. Зокрема, Олександр Понамарьов, Ігор Кондратюк, Лілія Подкопаєва, Ігор Ліхута, Світлана Лобода й інші. Разом з ними в українському дефіле взяла участь і, як уже згадувалося, «Міс Світу-2006» Тетяна Кухаржова, а також ВІЛ-позитивні сімейні пари.

Організатори Love Fashion AID сподіваються, що своїм прикладом відомі люди допоможуть дещо зруйнувати стереотипи людей, пов’язані з ВІЛ-інфекцією. Адже якщо ВІЛ- позитивним людям і так важко жити, то нам слід хоча б не ускладнювати їхнє життя настороженістю чи ворожістю. Як сказала лікар Світлана Антоняк, якщо неможливо зцілити тіло від ВІЛ, то можна зцілити душу, і якщо до лікарів приходять люди з діагнозом СНІД, а після терапії ще влаштовуються на роботу й нікому не відомо скільки ця людина проживе, все ж якість їх життя можна покращити.