Російська «рибка» в українському газопроводі

Сьогодні  до України прибуває голова правління російського АТ «Газпром» Рем Вяхирєв.

Але цього разу не тільки як генеральний постачальник російського газу, а і як член оновленої нещодавно Указом Президента України консультативної ради з питань іноземних інвестицій.

І тут треба віддати належне мудрості нашого керівництва, яке вигнало із згаданої ради, за повідомленнями агентства Інтерфакс-Україна, таких українських діячів учорашнього та нинішнього дня, як Володимир Лановий, Ігор Митюков, Сергій Осика, Віктор Суслов, Сергій Тигипко. Чи можуть вони щось порадити з такого відповідального питання? А от пан Вяхирєв, безперечно, може дати дуже цінні консультації.

По-перше, щодо розміру старих і останніх українських газових боргів його фірмі (за оперативними даними на 1 травня вони становлять $1,370 млрд., зокрема й борг АТ «Укргазпром», тобто держави — $448 млн.). По-друге, з питань конвертації та інвестицій цих боргів в українську власність, а якщо конкретно — в майно того самого «Укргазпрому». І, по-третє, стосовно затяжного створення троїстого україно-російсько-турецького СП «Газтранзит».

А втім, останній захід навіть найзапекліші критики повзучого газпромівського імперіалізму розглядають як вельми корисний для України, оскільки він повинен збільшити транзитні газові можливості на півдні нашої країни. Нові газопроводи, що, як планується, пройдуть також територією Молдови та Болгарії, стануть альтернативою надзвичайно амбіційного проекту морського газопроводу, що веде з Росії до Туреччини, і ставить під загрозу національні інтереси України.

Нині вже сформовано керівні органи «Газтранзиту». Головою правління став представник України Михайло Лінчевський — директор проектного інституту, котрий лідирує у виготовленні технічної документації. Представник Росії — член правління РАТ «Газпром» Володимир Ризуненко очолив спостережну раду. Колишній заступник голови Держнафтогазпрому України Володимир Лопатін працює (поки що, як кажуть, на громадських засадах) першим заступником голови правління (рекомендований російською стороною).

Багаторічна й досить скандальна історія «Газтранзиту» сьогодні у фазі млявого застою. Засновницькі документи підписані, керівництво призначене, але справа поки що на нулі. В активі лише доручення віце-прем’єра Анатолія Голубченка валютно-кредитній раді при Кабміні розглянути питання про гарантії під кредит, що припадає на частку української сторони. Отримати його взялася турецька сторона, представлена державною нафтогазовою компанією «Боташ».

Консалдингові послуги Рема Вяхирєва можна порівняти з чудесами «золотої рибки». Однак не виключено, що високий ранг члена консультаційної ради з питань інвестицій не тільки тішитиме самолюбство Рема Івановича, а й дасть йому змогу ефективніше вибивати з українського керівництва, де Президент — його особистий друг, і запущені, й нові борги. Їх пообіцяли повернути до літа, та щось не виходить. І тут у золотої рибки можуть виявитися справді щучі зуби. Такий шматочок відхопить...