Столипіну, мабуть, було легше

Іван Кириленко визнав диспаритет цін, що зараз існує на сільськогосподарську та промислову продукцію (сьогодні показник складає 5,7 рази). Промисловість, надто залежна від енергоносіїв, не здатна знизити ціни на свою продукцію. «Ми можемо підняти ціни на сільгосппродукцію, заклавши у них ціну землі, та на кого тоді ця ціна буде розрахована?» — запитував І. Кириленко.

Але якщо держава усунеться від фінансування села, а диспаритет цін буде збережено, яким чином можна забезпечити випуск сільськогосподарської продукції? Врешті, що робити з 18 млрд. грн. боргів? На засіданні пропонувалося списати податкову заборгованість та реструктуризувати, за згодою сторін, заборгованість перед комерційними структурами. Піддавши критиці такий, як він його назвав, «договір любові», міністр аграрної політики висунув свій варіант, за яким комерційна структура може стати співзасновником свого господарства-боржника. Фермери, щоправда, від такої ідеї були не в захоплені, побоюючись, що новий спвізасновник може стати «паном», на якого працюватимуть селяни. Але якщо такі настрої панують навіть серед фермерів, то наскільки реально реалізувати на селі грудневий президентський указ про земельну реформу? За словами президента Асоціації фермерів України Івана Томича, сьогодні панують три різновиди думок щодо втілення реформи у життя. По-перше, це розуміння і добросовісна реалізація указу. Друга точка зору, за словами І. Томича, «люди сплять і бачать все по-старому». Тобто, колишні КСП змінюють свою «вивіску» на кооперативи. Пам'ятаєте: інша форма, але той же зміст. Є ще й останні, що не можуть змиритися з Указом: голови КСП не виділяють земельні паї, залякують селян. «Якщо будете виходити з КСП, відключу воду, газ і світло!» — така практика поширена у КСП «Херсон» Каховського району. Можливо, саме враховуючи таке «різноманіття підходів» міністр аграрної політики заявив: «Указ — це не догма, а керівництво до дії, а тому його обговорення триватиме ще довгий час».