Бідна людина не та, у якого немає ні гроша в кишені, а та, у якої немає мрії
Сократ, давньогрецький філософ, один із засновників Західної філософії

«Вбивство Александрова — політична справа»,

вважає секретар РНБОУ Євген Марчук
18 липня, 2001 - 00:00

«Убивство журналіста з Слов’янська Ігоря Александрова — це справа політична, а розкриття цього злочину — престиж влади та міліції», — охарактеризував ситуацію навколо вбивства журналіста Ігоря Александрова в понеділок на прес-конференції в Донецьку секретар Ради національної безпеки і оборони України Євген Марчук (Нагадаємо, проаналізувати ситуацію в Слов’янську секретареві РНБОУ доручив Президент). Як повідомляє Інтернет-видання «Форум» (for-ua.com), найвірогідніша версія вбивства, за словами Євгена Марчука, — це помста. Але версія ця не єдина. Відповідаючи на запитання журналістів, секретар РНБОУ відзначив, що у справі по-звірячому вбитого керівника ІРТК «ТОР» сьогодні поки більше запитань, ніж відповідей. Однак, за його словами, до розслідування залучені кращі професіонали оперативно-слідчої роботи з усієї України. Кількість їх, котра дорівнює за своїм складом штату відповідних служб Києва, можливо, доведеться навіть скорочувати, відзначив Є.Марчук. Уже відпав ряд версій, пов’язаних iз хуліганством, грабіжництвом, особистим життям журналіста, сказав секретар РНБОУ. На жаль, у ході слідства не спрацювала технологія розшуку за гарячими слідами, додав він. Є.Марчук згiдний з тим, що справу Александрова цілком можна порівняти зі справою Гонгадзе, однак, він відзначив, що ні першим, ні другим не можна спекулювати у своїх цілях. На його думку, саме вбивство журналіста — це виклик державі, неприкрите прагнення залякати людей, що у Слов’янську частково й вдалося.

На думку Є.Марчука, у державі повинно бути вжито додаткових заходів, спрямованих на захист журналістів від посягання на їх життя, а самі вони можуть бути прирівняні до політиків або дипломатів.

Убивство відомого тележурналіста сталося у регіоні, який традиційно вважається складним у плані дотримання правопорядку. Як повідомила «Дню» керівник прес-служби прокуратури Донецької області Наталя Зайцева, за минулі півроку показник злочинності регіону зріс на 0,8%. За її словами, вбивства — «одні з найзлободенніших проблем, які завжди тут існували (так, у колишньому Радянському Союзі Донецька область завжди була серед «вибухонебезпечних» регіонів. І це не випадково — сьогодні тут проживає близько 6 мільйонів чоловік)». За перше півріччя 2001 року кількість скоєних тут убивств наближається до 400 — і з застосуванням вогнепальної зброї, і на побутовому грунті, уточнила Н. Зайцева. Заступник міністра внутрішніх справ України, генерал Володимир Мельников, який зараз перебуває у регіоні з перевіркою роботи міліції, ще до інциденту у Слов’янську стверджував, що не задоволений рівнем розкриття тяжких злочинів і роботою донецьких правоохоронних органів.

Крім того, у регіоні відбувається перерозподіл власності, котрий супроводиться формуванням великих монополістів. Не є винятком з цієї тенденції і процеси, що протікають у місцевих ЗМІ. У останні роки практично усі донецькі та місцеві газети змінили засновників. Великий перерозподіл ЗМІ стався 24 лютого, коли канали СКЕТ і 7х7 увійшли до складу ТРК «Україна». Незадовго до вбивства новим власником очолюваного з 1991 року Ігорем Александровим телеканалу «ТОР» стало рекламне агентство «Срібний вік», яке, за словами дружини загиблого журналіста в одному з інтерв’ю, «стосується саме безпосередньо пана Лещинського». Внаслідок конфлікту з О. Лещинським Ігор Александров став першим українським журналістом, якого міський суд Слов’янська позбавив права займатися професійною діяльністю строком на п’ять років, порушивши кримінальну справу. Директору ІРТК «ТОР» знадобилося більше двох років життя, щоб довести, що зроблено це було незаконно...

Донецька область — найбільший за кількістю виборців регіон. Тільки у зоні мовлення ІРТК «ТОР», яка охоплює північну та центральну частини області аж до північного передмістя Донецька, проживає близько 2 мільйонів чоловік. Охоплює вона і територію 58 мажоритарного виборчого округу, по якому і був обраний до парламенту О. Лещинський, нині член депутатської групи «Регіони України».

Враховуючи кількість виборців, отримання 30—40% голосів у Донецькій області фактично гарантує подолання чотирьохвідсоткового бар’єра. Це, звичайно, не може не впливати на напруження політичних пристрастей у регіоні, який відійшов на периферію політичного життя країни після загибелі Євгенія Щербаня та вимушеної еміграції Єфима Звягільського, а зараз прагне повернути втрачені позиції — і не тільки у футболі. Судячи з усього процес буде непростим. Як сказав депутат ВР Олексій Шеховцов (безсумнівно, знавець регіональної політкухні), повідомляючи про свій намір балотуватися вчетверте, «якщо раніше це дійсно була якась суперечка: кому бути від Краматорська — мені або комуністу, в них така програма, у нас така, то зараз це війна, на яку виходять і ризикують головою й здоров’ям, своїм і своїх дітей» («Донецькі новини», 05.07.2001р.).

Фактично на сьогоднішній день пануючою політичною силою в області стала Партія регіонів. У її ряди вступила значна кількість співробітників міськрайадміністрацій, державних службовців і навіть підприємців. Навесні цього року про свою приналежність до цієї партії заявив губернатор області Віктор Янукович. Партія регіонів та її лідери постійно згадуються в друкованих і електронних ЗМІ як на рівні місто-район, так і на рівні області. На місцевому політичному ринку партія позиціонується як монопольний захисник інтересів Донбасу. Фактично вона першою почала передвиборну кампанію у Донецькій області і вже сьогодні стає очевидним ключовий елемент передвиборної тактики партії: набрати максимальний відсоток голосів у регіоні. Неважко побачити, що в міру наближення передвиборної кампанії, прискорюється і перерозподіл ЗМІ. До речі, за деякими відомостями, незадовго до трагічної загибелі Александрову пропонували віддати частоту «ТОРу», власником ліцензії на яку він залишився, але він відмовився від цієї пропозиції. Член Національної ради з телебачення та радіомовлення Микита Потураєв офіційно підтвердив «Дню», що від І. Александрова до Нацради ніяких заяв з цього приводу не надходило.

Саме про те, що загибель журналіста пов’язана з його професійною діяльністю, говорив під час недавнього «круглого столу» керівників правоохоронних органів міністр внутрішніх справ України Ю. Смірнов. У ході слідчих дій, за словами Генерального прокурора М. Потебенька, що прозвучали тоді ж, допитано 170 чоловік, проведено сім експертиз. При цьому донецька група з розслідування справи посилена оперативними працівниками з регіону і тридцятьма працівниками апарату міністерства на чолі з генералом В. Мельниковим. Зараз вже йдеться про те, чи здатні в принципі правоохоронні органи розкривати вбивства журналістів. «Касетний скандал» у цьому значенні наочно показав, що ціна нерозкритого вбивства для суспільства і держави є дуже високою.

Парламент уже відреагував на вбивство журналіста у Донецькій області. Верховна Рада у п’ятницю проголосувала за те, щоб тимчасова парламентська комісія під керівництвом народного депутата України Олександра Лавріновича, яка займається справою Г. Гонгадзе, також проводила власне розслідування і справи І. Александрова.

«Українці ще не знають, що таке жити у мафіозній країні,» — говорив раніше один з відомих вітчизняних політиків. Вже знаємо?

ДО РЕЧI

Напад 11 липня на президента луцького ВАТ «Корпорація «Аверс» Олега Велічка поблизу власного будинку, внаслідок якого він отримав важкі тілесні ушкодження, не пов’язаний з його професійною діяльністю. Така офіційна версія, оголошена в понеділок у Луцьку на спеціальному брифінгу в облдержадміністрації. Начальник Луцького міськвідділу внутрішніх справ Сергій Швачка зазначив на ньому, що версія пограбування виглядає більш iмовірною, оскільки потерпілий мав при собі 1,3 тис. грн. Спочатку відпрацьовувалося дві версії нападу: у зв’язку з професійною діяльністю і як спроба пограбування. За фактом нападу порушено кримінальну справу за ст. 142 ч.2 (розбійний напад за попередньою змовою групою осіб). Директор «Аверса» Володимир Синкевич повідомив «День», що Олег Велічко все ще знаходиться в лікарні.

Олександра ЛАВРІНЕНКО, Михайло МАЗУРIН, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments