Віддаємо під «чесне слово»

Україна повинна ратифікувати Гаазьку конвенцію — тільки тоді за умовами проживання українських дітей, усиновленими іноземцями, можна буде встановити дієвий контроль. До такого висновку прийшов Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко після поїздки в США, де він вивчав ситуацію. Сполучені Штати — це країна, в якій проживає найбільше усиновлених українських дітей (згідно із законодавством України, до 18 років вони мають українське громадянство), — 8250. За ними йде Італія — 6212, Іспанія — 3121, Франція — 1310 та Ізраїль — 907 дітей. Загалом, усиновлені українські діти проживають у 34-х країнах світу.

Згідно із українським законодавством, кожна сім’я, яка усиновила дитину, має звітувати (форма розроблена вітчизняними спеціалістами) про особливості адаптації, умови проживання та розвитку дитини. В перші 1—3 роки від часу усиновлення — щорічно, до виповнення 18 років — кожні три роки.

Але навіть не у звіті справа. Робота по нагляду за дітьми ведеться формально — немає кому цим займатися. За даними Юрія Павленка, сьогодні до понад восьми тисяч усиновлених українських дітей «приставлений» один працівник генерального посольства, ще в трьох консульських відділах є по одному (за сумісництвом) працівнику. І це — на всю Америку. Відповідно, й усиновителі не дуже добросовісно ставляться до звіту: так, у США за минулий рік подали звіти 44% родин, які виховують українських дітей (позаторік — тільки 28%). Не набагато краща ситуація в інших країнах.

— Необхідно розробити чітку процедуру нагляду за усиновленими дітьми, яка має узгоджуватися із законодавством країни, в якій проживає дитина, також — уніфікувати ведення справ по всіх дипломатичних установах, де на обліку перебувають усиновлені діти.... З питань нагляду потрібно розробити детальний інструктивний лист, який би внормовував дії консульських працівників, чітко давав відповіді, що й як робити. Сьогодні такий документ відсутній, і це сковує їхні дії. На жаль, ми сьогодні маємо ситуацію, коли приходить звіт, але консульський працівник не завжди може навіть у цьому звіті виявити певну небезпеку для дитини. Крім того, мій досвід спілкування з родинами і громадськими організаціями, які допомагають родинам проводити соціальний супровід, показав, що є проблеми , про які батьки не хочуть говорити у звіті, щоб не забрали дитину (незнання мови, нові умови, для когось сім’я — це взагалі вперше). Тому наголошу, що основне завдання перед консульським працівником — він має бути не наглядачем, а помічником, який має не тільки знати ситуацію в таких родинах, а й уміти попередити небажані явища, — сказав уповноважений Президента України з питань прав дитини Юрій ПАВЛЕНКО.

Кількість іноземних усиновлень в Україні щороку зменшується на 20% (за рахунок українських усиновителів): торік українці усиновили 2016 дітей, іноземці — 807. Проблема тільки в тому, що українці не «беруть» хворих. Так, торік 60% від усіх усиновлених іноземцями дітей поїхали в США. Кожна четверта дитина — із синдромом Дауна, ВІЛ-інфекцією, вродженими вадами серця, серйозними вадами судин, хребта, із відсутністю кінцівок...