Місія здійсненна!

Нещодавно ми знайомили читачів «Дня» з Вадимом, який втратив чотири кінцівки біля Дебальцевого, коли служив у 128-й окремій гірсько-піхотній бригаді ЗСУ, знайшов у собі сили відновитися, брав участь у міжнародних змаганнях для ветеранів і військових, а сьогодні є Уповноваженим Президента з питань реабілітації поранених учасників АТО. Пріоритет його команди — це спорт, який допомагає військовим відновлюватися і досягати успіхів, про які ті раніше, можливо, і не мріяли.

Вадим зі своїм помічником Костянтином Вінніченком, теж ветераном АТО, який служив у 1-му батальйоні Національної гвардії імені генерала Кульчицького, завітали до редакції напередодні відбору кандидатів для участі у 43-му Марафоні морської піхоти. Змагання традиційно відбудуться восени у Сполучених Штатах. У відборі до української команди 20 липня візьмуть участь близько 70 людей. Наші військові братимуть участь у змаганнях вже втретє.

«Минулого року на марафоні з українців бігло десять чоловік. Ми навіть взяли одного нашого бійця, який втратив обидві ноги, та домовилися, що він їхатиме на адаптованому триколісному велосипеді. Він тоді проїхав 42 кілометри, цього року братиме участь на цьому ж велосипеді в «Іграх Нескорених», — розповідає Вадим Свириденко. — Цей марафон дає поштовх зробити такі змагання і у нас. Ми з Костянтином Вінніченком вже домовилися з проектом Run Ukraine, Міністерством молоді і спорту про проведення такого марафону 7 жовтня цього року у Києві. Дистанція називатиметься «Ветеранська десятка», братимуть участь ветерани, поранені, діючі військові, ті, хто повернувся здоровим. Ми хочемо, щоб бігли повзводно десантники, морська піхота, ЗСУ, словом, люди з різних відомств. Метою заходу буде допомога військовим, які мають онкозахворювання, тому що для нас це велика проблема».

Костянтин Вінніченко запропонував учасницям Літньої школи створити клуб спортивних журналістів, щоб розповідати людям в інтернеті, з екранів і, звісно, зі шпальт «Дня» про змагання, в яких беруть участь і перемагають українські військові.

«Оскільки ви є представниками різних міст і вишів, то будете розповідати про всі ці змагання у різних місцях, — додає Костянтин. — Це дуже важлива допомога. Адже у ваших містах є військові, є ветерани, які закриваються у собі, у своїх квартирах, і вони не знають про такі можливості. А ви можете доносити таку інформацію тим, хто її потребує».

Звісно, учасниці ЛШЖ підтримали ідею і зараз придумують назву для цього клубу. Розмову з Вадимом Свириденком і Костянтином Вінніченком читайте незабаром на шпальтах «Дня» (попереджаємо, буде багато жартів і цікавих історій!), а поки — перші враження від зустрічі.

«МИ УСІ НАДИХНУЛИСЯ ЖИТТЯМ»

Юлія ДОВГАЙЧУК, Київський національний університет імені Тараса Шевченка:

— Так важливо усміхатися, цінувати життя, займатися справою, яка буде корисна іншим. Про ці фундаментальні речі важливо було почути від Вадима Свириденка. Я вкотре переконалася, скільки всього може зробити людина, сильна духом і віддана своїй країні. «АТОвці — рушійна сила!», — каже пан Вадим, і це дійсно так. Вони не тільки боронять нас від ворога, а й запускають у країні механізми, які показують нам, що допомагати людям на державному рівні можливо. Після цієї позитивної бесіди ми усі надихнулися життям!

«ДЛЯ СТУДЕНТОК ЦЕ БУЛО ОСОБЛИВО ЕМОЦІЙНО»

Дар’я ЧИЖ, Київський університет імені Бориса Грінченка:

- Зустрітися з сильним духом і позитивним Вадимом Свириденком варто було б кожному, хто втратив віру чи розчарувався у житті. А для студенток це було особливо емоційно. Було видно, що Уповноваженому Президента з питань реабілітації учасників АТО дуже подобається те, чим він займається. Зустріч пройшла у невимушеній атмосфері, відповіді на питання межували з пропозиціями спільних ініціатив.

«ВАДИМ ВИПРОМІНЮЄ ЕНЕРГІЮ»

Евеліна КОТЛЯРОВА, Київський національний університет імені Тараса Шевченка:

— Ми, люди з міцним здоров’ям, без поранень, часто жаліємося на те, що  не маємо наснаги, що нам не комфортно. Для Вадима Свириденка, який сьогодні завітав до Літньої школи журналістики, проблеми з мотивацією жити яскраво і з оптимізмом не існує.

«Моя основна цінність — це життя», — розповідає військовий фельдшер, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. З перших хвилин склалося враження, що Вадим випромінює енергію, і якби я не знала до цього, що він має дуже серйозні поранення, то ніколи б не здогадалася про це. Адже він жартує, має світлі, позитивні погляди на життя. І хоча ми говорили про нагальні та актуальні питання, мені найбільше запам’яталася глобальна філософія цієї людини, філософія оптимізму: «Гуртом і батька легше бити, а батько — це депресія». А знаєте, я йому вірю.

Літня школа журналістики відбувається за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні.