«Показувати проблему. Але з теплотою»

Андрій Нестеренко, що працює в газеті «Голос України»,  — один із найпослідовніших шанувальників та учасників Міжнародного фотоконкурсу «Дня». Якось він пригадав, що вперше подав свої роботи на конкурс 2003-го року, а вже наступного — отримав нагороду. Але зовсім не нагороди важливі для його участі в ініціативі нашого видання. Чому так і що він вважає важливим для доброго знімка — далі в його прямій мові:

— На мою думку, в кожному знімку має бути позитив. В основному моя робота, особливо останнім часом, як кажуть серед нас, — «паркетний» фотограф. Працюючи в парламентській газеті, я в основному знімаю події, що відбуваються у Верховній Раді. При цьому переконаний, що позитив завжди можна в чомусь знайти. Ось приклад — нещодавно підбивали підсумки всеукраїнської акції «Герой — рятувальник року» і відбулося відповідне нагородження за участі Президента України, голови Верховної Ради та інших. Я виклав на «Фейсбук «Голосу України» кілька фото з цього заходу — вручення цих нагород чудовим діточкам. Особливо вразила дівчинка, яка врятувала з вогню чотирьох братиків і сестер. Це маленька героїня Софія Розінчук, якій 11 років. Тож я розмістив на «Фейсбук» кілька таких фото — і за два дні вони зібрали 160 тисяч переглядів плюс десь тисяча поширень, чимало коментарів. Це дуже добре.

Також шкодую, що не зміг бути на поверненні наших полонених. Бачив чудові світлини вашого фотокора Миколи Тимченка. Це такі події, де хоч і 100 фотографів, але кожен усе одно зніме те, що треба.

Бо ж добра фотографія є добра фотографія. Така подобається всім. Наприклад я згадую роботу нашого фотокора Саші Клименка, за яку він отримав «Золотий «День» 2015 року. Це «Союзник» — де військовий іде з хлопчиком. Знято зі спини і хлопчик простягає руку військовому. Світлина воєнна, але дуже добра. Я прихильник таких знімків. Нехай це буде показана проблема, але знята з душею, теплотою.

Головне — я не дуже люблю «папараці». Людей, які роблять «жовті» фотографії, щоб когось чимось ущипнути. Це не моє.

«ФОТОКОНКУРС «Дня» — НАЙБІЛЬШ ВІДКРИТИЙ»

— Фотоконкурс газети «День» — серед репортерів єдиний, що відбувається кожен рік, і в ньому важливі не стільки призи, скільки сама участь — подивитися, хто на що здатен. Найбільш відкритий конкурс. Я беру участь, мабуть, із перших років від часу його заснування «Днем», кожного року — і були нагороди, і не було, та це не особливо важливо. Настає осінь            — значить, треба щось шукати для конкурсу «Дня». Занурюєшся у свій архів, що за рік назнімав, і деякі фотографії, може, коли тільки зняв, тебе не так приваблювали, а зараз уже трошки інакше на них дивишся              — може, справді підійде на конкурс? За останній рік для мене значущою подією було отримання Томосу. Події в Стамбулі — підписання, вручення Патріархом Варфоломієм, установчі збори в Києві, що передували цьому... Подія, як на мене, дуже значуща. І я дуже радію, що взяв у цьому участь.

— З цим пов’язаний окремий сюжет, коли ваша світлина з фотовиставки «Дня» була передана Вселенському Патріарху Варфоломію. (Нагадаємо, у листопаді 2018 року Вселенський Патріарх отримав у подарунок від тодішнього президента Порошенка власний портрет — роботу Андрія Нестеренка «Першоїєрарх...», яку ще напередодні можна було побачити в Українському домі на ХХ Фотовиставці «Дня». Портрет передала головна редакторка «Дня» Лариса Івшина під час візиту першої леді Марини Порошенко на фотовиставку газети. Тоді президент назвав це фото «історичним». — Ред.). Пригадуєте, як ви це відчули?

«ТОМОС»

— Я й гадки не мав, що ця фотографія викличе певні наслідки. Я її зробив під час візиту в Стамбул тодішнього голови Верховної Ради Андрія Парубія до Патріарха Варфоломія. Вони обмінялися подарунками, і я це сфотографував. А потім на фотовиставці «Дня» Лариса Івшина вручила цю роботу тодішній першій леді Марині Порошенко, і президент подарував її Патріарху!

А пізніше, коли я вже приїхав до Стамбула знімати підписання Томосу, то, це було дещо несподівано, але мене там упізнали. Зокрема прессекретар Патріарха Варфоломія знав, що це я фотографував. Тож ми вже поспілкувалися як «напівсвої».

Вразила й сама подія — там було багато журналістів і фотокорів і зйомка була — важка та цікава. Головне було встигнути десь стати, щоб усе побачити і зафіксувати. До речі, там були і Михайло Марків та Микола Лазаренко, які раніше працювали в «Дні», ми з ними товаришуємо, то ділилися інформацією, щоб устигнути все зафіксувати, допомагали один одному.

«ШОСТИЙ ПІШОВ»

«СВІТЛИНА МОЖЕ НАБУТИ ОСОБЛИВОЇ ЦІННОСТІ ЗА КІЛЬКА РОКІВ»

— Фотодокументалістика має свою особливість — якщо зараз певна світлина, може, не цікава, то вже за кілька років вона набуває особливої цінності. В мене зберігаються архіви з 1990 року — я іноді переглядаю, як Україна отримувала незалежність, наприклад, перше козацьке свято в Запоріжжі, коли до пів мільйона людей приїхало, і колона рухалася тоді ще проспектом Леніна — головною артерією Запоріжжя. Я пережив три революції: першу — на граніті, помаранчеву і Революцію Гідності. Все це йде в фотоархів. До речі, в нашій газеті, «Голос України», з архівом дуже скрупульозно працюють, особливо щодо всього, що пов’язано з Верховною Радою, становленням державності — до нас дуже багато звертаються за фотографіями. Тож Фотоконкурс «Дня» — це те, що треба для нас, таких фотокорів у віці, яке вже знають цінність історичного знімка. До слова, мені подобаються деякі роботи і молодих фотографів, незнайомих мені, особливо з регіонів, які отримують нагороди і, на мій погляд, дуже заслужено на вашому фотоконкурсі. А іноді маститі, як кажуть, фотокори залишаються ні з чим. І це не біда. Дуже багато в нас фотографів, і є талановиті, як кажуть, із чуттям, коли натиснути на кнопку — я таких поважаю. А є такі «безбашенні», які натискають на кнопку, стріляючи чергами...

«ВІДПРАВИВ НА ФОТОКОНКУРС КІЛЬКА ФОТО — ВОНИ НЕ ПАФОСНІ»

— Я дотримуюся принципу: будь скромнішим. Те, що тобі треба, все прийде. Я відправив цьогоріч на фотоконкурс кілька фото — вони не пафосні. Наприклад мені подобається знімок, який я назвав «Шостий пішов» — інавгурація Президента, коли він заходить до сесійної зали Верховної Ради. Знято зі спини, він просто йде. На мій погляд, вона цікава. Знову ж таки світлина з підписання Томосу: Варфоломій сидить перед цим документом і на кілька секунд він замислився — піднісши ручку і ніби міркуючи, підписувати чи ні. І довкола нього напружені обличчя, які дивляться на цю ручку.

ТЕ, ЩО НЕ НАДИХАЄ

— Щодо планів, то я зараз хочу зробити серію фото «Людина з тростинкою» — я раніше знімав хлопця, який осліп. Ми познайомилися і гуляли з ним Києвом майже цілий день. Я побачив і зафіксував, як людина з тростинкою почувається в мегаполісі. Зараз я переглядаю цю зйомку, і згадую епізод — ми з ним стоїмо біля метро, а за правилами, якщо незряча людина потребує допомоги, вона піднімає руку, і хтось має до неї підійти. Я кажу: «Сергію, давай ти станеш, піднімеш руку, подивимося, за який час тобі допоможуть». І він простояв, мабуть, хвилин десять, потік людей просто оминав його. І тут підійшов один хлопець, запитав, узяв за руку. А я все це фіксував. А більшість людей, просто, опустивши очі, проходили повз цю незрячу людину з піднятою рукою. Таке наше буття...

Також дуже шкода, коли твої фотографії використовують певні інтернет-видання, сайти, публікуючи в себе без підпису автора, не цінуючи твоєї роботи. Дуже багато в нашого брата, фотографа, беруть ці фотографії без погодження з автором. В Україні сьогодні є така проблема. Хоча практично в усіх, зокрема й у мене в «Фейсбук» написано, що використання фото можливе лише за погодженням зі мною. Але використовують, і все. «День», «Голос України» і ще декілька газет дуже справно роблять підписи — і автору приємно, адже тут не йдеться про гонорар, сама згадка вже важлива. А багато хто, просто кажучи, крадуть фотографії, розміщуючи в себе і набираючи популярності за рахунок роботи інших людей...

Нагадаємо, прийом робіт на ХХІ Міжнародний фотоконкурс «Дня» подовжено до 14 жовтня включно!

Умови конкурсу:

НОМІНАЦІЇ*

1. Український світ

2. Політика

3. Фото з історією

4. Світ очима дітей (до 18 років)

(участь для дітей безплатна)

* Зарахування фотографій до певної номінації здійснює журі конкурсу.

Три прості кроки для участі:

1. Зробіть внесок 100 грн*(внесок спрямовується на покриття організаційних витрат: друк із метою відбору робіт; оформлення).

2. Заповніть онлайн-анкету учасника за посиланням.

3. Додайте конкурсні фото в електронному вигляді та копію квитанції про оплату внеску.

* Для заощадження ваших коштів на друк кожної фотографії у форматі A3 ми започаткували загальний внесок та беремо на себе цей обов’язок.  

Способи оплати внеску:

— через будь-яке банківське відділення або інтернет-банкінг (квитанція з реквізитами);

— картками VISA, MasterCard у інтернет-магазині «Дня» (зробити скріншот екрану завершеної операції оплати в системі Platon);

— в редакції газети «День» за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 121Д.

Реквізити:

Отримувач: ТОВ «Українська Прес-група».

Код отримувача (ЄДРПОУ): 24249388.

Банк отримувача: АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Києва.

МФО банка отримувача: 380805

Р/р отримувача: 26007478064.

Повне ім’я платника: вкажіть ваші прізвище, ім’я по батькові.

Призначення платежу: Внесок для участі в XXI фотоконкурсі газети «День».