Давній експонат

Народний музей історії села Гопчиця, що в Погребищенському районі, поповнився новими експонатами — величезними кістками шерстистого носорога, які мешкали до нашої ери. Для точного визначення потрібно проводити ще додаткові дослідження та експертизи, визнає директор сільського музею Михайло ПЕТРЕНКО, але знахідка вже викликала чималий резонанс у науковому світі. Адже вона може вказувати на цінне місцезнаходження викопної фауни, а може, й стоянки. Досі на Вінниччині знаходили рештки мамонтів, а от носорога — чи не вперше.

За попередніми висновками науковців, зокрема доктора наук, професора Чернівецького національного університету Богдана РІДУША, який спеціалізується на археології та палеогеографії, ймовірний вік рештків становить 25— 18 тисяч років. Науковець переконує, що рештки належать носорогу, бо кістки мамонта мають іншу морфологію і майже втричі більші.

«Це, ймовірно, гомілкова, ліктьова та якась із зап’ястних кісток, які залягали в жовтому лесі — це така пилувата пориста порода. Вік — 25—18 тисяч років тому. Тож носоріг, найімовірніше, був шерстистий. Знизу залягає червонуватий пісок, значно давніший. Потрібно збирати всі кістки, які там трапляються, включно з дрібними, а також дивитись, чи немає розколотих кременів або інших каменів. Якщо там знайдено декілька цілих кісток від однієї тварини, то майже гарантовано можна стверджувати, що десь поруч лежить чи лежав цілий або частковий скелет тварини, з черепом. А це вже була б дуже серйозна знахідка», — стверджує професор.

Тим часом у селі вже вирішують, як можна було б використати знайдені кістки для залучення туристів. Наразі знахідки зберігаються в народному музеї історії Гопчиці, працівники якого планують і надалі продовжувати дослідження глиняного кар’єру.

«У цих місцях і раніше знаходили кістки, але люди не звертали на них особливої уваги, бо думали, що це рештки свійських тварин. Дуже прикро, що люди на свій розсуд вирішують, що з ними робити, а не звертаються до фахівців. На жаль, ми втрачаємо нашу історію, наше минуле. Цінні знахідки люди просто викидають, як сміття, хоч вони можуть стати вагомим підґрунтям для науки та нових відкриттів. Саме вони можуть розповісти, що відбувалося на нашій землі тисячі, а то й мільйони років тому», — каже директор музею Михайло Петренко.