Гори, що лікують
Вінницькі волонтери відправили бійців АТО на оздоровлення в Карпати
У тому, що природа допоможе бійцям АТО швидше одужати, твердо переконані вінницькі волонтери. Цими днями вони відправили на оздоровлення у село Дземброня, яке розташовано на схилах Чорногірського хребта, вісьмох бійців АТО. Можливість організувати відпочинок та оздоровлення для вояків, які пройшли реабілітацію у Вінницькому військовому шпиталі, виникла несподівано. До волонтерки Марії Лепніцької зателефонувала матір бійця із добровольчого батальйону «Айдар» пані Катерина. Вона повідомила, що готова розмістити хлопців у своєму котеджі. Харчування і організацію екскурсій погодилася взяти на себе. А гроші на житло і проїзд для бійців зібрали вінницькі волонтери.
«Понад дві тисячі гривень ми витратили на дорогу та ще приблизно скільки ж на оплату житла. У зборі коштів особливо допомогли молоді люди із туристичного клубу «Бедняжка», — каже Марія Лепніцька. — Оздоровчу програму розраховано на десять днів. Графік дуже насичений. Хлопці спілкуватимуться зі священиком, підійматимуться в гори, відвідуватимуть музеї і місцеві свята. Маю надію, що природа Карпат залікує їхні рани від війни, і вони почуватимуться комфортно».
У кожного з бійців, який вирушив на відпочинок до Карпат, своя воєнна історія. Усі вони були на передовій, пройшли серйозні випробування і отримали важкі поранення. У горах хлопці мріють «відігріти душу» і знову почати планувати майбутнє. Сашко Сурмач, наприклад, хоче повернутися на улюблену роботу. А Віталій Вжещ — одружитися.
«У Вінницькому військовому шпиталі я вже майже рік. Торік, у вересні, під час зачистки села Мічуріне Донецької області отримав важке поранення. Осколки розтрощили ноги. Після операцій довелося знову вчитися ходити, — розповідає боєць 95-ї аеромобільної бригади Сашко Сурмач. — У Карпатах планую відволіктися від негативних думок, спланувати поетапно своє життя, зрозуміти, що для мене важливо, а що — ні».
«У Карпатах шукатиму свою другу половинку, — жартує контрактник Віталій Вжещ. — Незабаром я повернуся у зону АТО. Вже пройшов медичну комісію, чекаю на виклик. Вдома мене надійний тил — бабуся, матір та брат, але якби була дівчина, то й служба в АТО була б легшою».
Поки хлопці з різних військових підрозділів насолоджують природою Карпат, вінницькі волонтери готують наступну групу відпочивальників з пацієнтів військового шпиталю. Передусім обирають тих, хто потребує не лише тілесного одужання, але й психологічної допомоги та віри у свої сили.
