Iз шоколадом, бананами і навіть лавандою

Уже більше десяти років у селі Стодульці Жмеринського району проводять фестиваль вареників. Спершу це було просте сільське свято з частуванням, але з роками воно переросло у справжнє змагання між господинями, котрі не перестають дивувати відвідувачів своєю креативністю. Цього року гостей пригощали варениками із сиром, гречкою, картоплею, вишнями, бананами, малиною, абрикосами і навіть з лавандою та ожиною — загалом представили майже пів сотні різних начинок та видів. А визначали переможців за кількістю з’їдених вареників: чия миска найшвидше спорожніла — та господиня й виграла. Для колориту свято супроводжувалося майстер-класами, забавами та концертною програмою.

«Фестиваль вареників у Стодульцях — це вже символ літа, дарів української землі та природи. Цього року конкурс пройшов під гаслом «Їжте, люди, вареники, і живіть у мирі!». Через карантин провели його у тісному колі — громадою. Хоча у попередні роки фестиваль вже став міжрайонним, бо збиралися і хвалилися своїми вареники не лише земляки із Браїлова, Сербинівців, інших сіл Жмеринщини, але й сусідньої Луки-Барської Барського району та Шаргородщини, — розповіла організатор свята, голова сільради Стодульців Любов ГОЛУБЕНКО. — Звісно, головним «гвіздком свята» стали ексклюзивні вареники від наших господинь та гостей. Вареничного розмаїття вистачало. Ми з онуком створили справжнє дерево з вареників. Награлися добре, але виглядало шикарно. Щоправда, перемогли цього року традиційні — гарячі з пилу-жару вареники з картоплею і шкварками. По завершенні свята усі сіли за величезний стіл біля вже відремонтованого сільського клубу під липою, яку, за переказами, посадили ще пани! Голодним ніхто не залишився, а закінчилося свято концертом і відзначенням наших господинь, бо вони постаралися».

«ОЗДОРОВЧИЙ ЗАХІД» ДЛЯ ІМУНІТЕТУ

Фестиваль вареників у Стодульцях має давню історію. Місцеві жителі вже й не згадають його передісторію. Одні кажуть, що проводити його почали з початком незалежності, інші, що ідею сільський голова привезла із фестивалю борщу Ганни Секрет. Тимчасом традиція ліпити на вихідні вареники із різною начинкою зберігаються у Стодульцях багато років. Вареники варять у кожній родині, тобто це обов’язкова страва для жителів громади. Та останнім часом господині почали фантазувати і експериментувати з начинками, потім пішли у хід кольорові вареники на природніх барвниках, які припали до душі дітям. Почали проводити для них майстер-класи. Тепер до конкурсу на найсмачніший чи оригінальніший вареник долучаються і наймолодші жителі громади. Як відзначила завідувачка сільського клубу Надія КУЦА, діти створюють із тіста начинки різних звіряток або ж викладають цілі картини — тут тобі і карта України — обов’язково із Кримом, національний прапор чи герб. Старші дівчата вишуковують оригінальні рецепти для екзотичних вареників. Вони дивують не лише смаком, але й зовнішнім виглядом.

«Моя онучка приготувала цього року на конкурс вареники з шоколадом та бананом. Вони чорні за кольором, а подавала їх із жовтими, де за начинку біла шовковиця. Обидві страви цікаві на смак, щодня вдома їх не приготуєш, але це конкурсна страва дуже оригінальна. Попри те, що онучці тільки 8 років, вона активна учасниця конкурсу на кращу страву, — відзначає Надія Куца. — Взагалі у нас на свято збирається багато дітей. Для них проводимо майстер-класи, конкурси, виставки та концерт. Навчитися катати та ліпити вареники може кожен охочий, а як бонус — самостійно зварити їх у казанку на свіжому повітрі. Розважають гостей фестивалю творчі колективи «Дзвіночок», «Чарівниця», «Стодуляночка», «Кумасі» та «Материнка». Для нас усіх це не просто частування, а свого роду «оздоровчий захід», як то кажуть, для підкріплення імунітету. Цікаво і смачно!».

ФЕСТИВАЛЬ ЗГУРТОВУЄ ГРОМАДУ

Вареники здавна вважаються традиційною та улюбленою стравою українців. Її полюбляють вживати як у буденні дні, так і у святкові. Вони бувають різної форми, з різним начинням, але стодулецькі господині щороку доводять, що жіноча фантазія не має меж: було б тісто, а вироби з нього вони вже понавигадують. Очевидно, саме цікавість до нових видів вареників щороку допомагає збирати на свято відвідувачів не лише з району, але й усієї області. Стодулецькі господині радо діляться оригінальними рецептами і щиро сподіваються, що вареники допоможуть їхньому селу залучити туристів з усієї України. Адже у селі є що подивитися і де порелаксувати від міської суєти.

«У нас невелике село — трохи більше 700 жителів. Усі всіх знають, люди працьовиті і самоорганізовані. Єдине але — заробляти не вміємо. Були експерти, пропонували стратегії розвитку туризму, але хіба можна за вареник гроші із людей брати? — ставить риторичне запитання сільський голова. — Ми готові частувати і приймати, аби тільки до нас їхали молоді люди і розвивали села. Адже вони вимирають. Он хутір Мельники зі старим млином — мальовниче і історичне місце. Саме там свого часу переховувався Устим Кармелюк. Люди працювали, жили, заробляли. А зараз зосталася одна баба Ганя... У нас сільська школа у маєтку генерала Данильчука розташована — ідеально збережена пам’ятка. Торік приїздив навіть його нащадок зі Швейцарії, був здивований, що у Фастові три камінця від маєтку залишилося, а у нас живе-красиве приміщення. Але хто ж його капіталізує?! Село живе на традиціях, зберігає і примножує їх. Для цього ми проводили і будемо проводити такі фестивалі, бо вони важливі для соціальної згуртованості».

Щороку у Стодульцях відзначають День матері. Святкувати його почали ще у 2001 році. Під час урочистостей нагороджують кращих матусь у різних номінаціях, а діти влаштовують концерт. На День села проводять конкурс на найкраще обійстя та у День захисту дітей частують наймолодших жителів безкоштовним морозивом і організовують вечірки з піснями біля вечірнього вогнища. Цього року карантин плани громади трохи поламав, від частини культурних заходів довелося відмовитися. Але фестиваль вареників пропустити не змогли, бо люди вже самі почали звертатися до сільради і спонукати до активності.

«Культура — це серце нашої громади. Село мале, школа на 9 класів, але при сільському будинку культури діє до десятка творчих колективів різного віку. У нас співають, танцюють усі — і малі, і великі, — усміхаючись, резюмує Любов Голубенко. — Творчий, туристичний потенціал є, головне правильно його реалізувати. Може, осінь і місцеві вибори допоможуть звернути увагу влади на малі села. Ми також прагнемо розвиватися».

За перспективним планом село Стодульці мають приєднати до Северинівської ОТГ, та туди прокладена тільки ґрунтова дорога. Відтак, зараз місцева громада намагається достукатися до «вищих» чиновників, щоб їхнє село із хутором, де мешкає баба Ганя, приєднали до Жмеринської ОТГ. Адже туди і асфальтованою дорогою можна добратися, і залізницею.