Свобода, друже мій, священна, це одна з найбільших цінностей, яку ми повинні врятувати за будь-яку ціну.
Ернесто Сабато, аргентинський письменник, фізик і художник

Надія САВЧЕНКО: «Я не хочу роздувати «фейки»

1 червня українська льотчиця та народний депутат Надія Савченко вдруге після свого звільнення відвідала Верховну Раду
1 червня, 2016 - 18:48
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

1 червня українська льотчиця та народний депутат Надія Савченко вдруге після свого звільнення відвідала Верховну Раду. Під час обговорення питання створення Тимчасової слідчої комісії з розслідування офшорів вона заявила: «З цієї трибуни звучать дуже правильні речі. А потім наступають дуже неправильні дії. Кожна влада, яка приходить, починає кричати про корупцію минулої влади... але не було влади, яка б говорила про свою корупцію. В цьому парламенті — ми всі на «Титаніку». І ніхто з нас не випливе. Ви вже не випливете зараз, якщо ви проголосуєте проти створення цієї комісії. Якщо ви не створите комісію, народ зрозуміє,        — які ви, якщо ви створите комісію, і вона нічого не дасть, народ теж зрозуміє,     — які ви. В будь-якому разі, з цього корабля не втечуть навіть щури. Тому раджу не викручуватись. Замоліть свої гріхи перед народом. Почніть з себе, віддайте, що вам зайве, і тоді народ ваш «Титанік» винесе на руках. Якщо ви цього не зробите, то народ вас втопить».

Проте думка народу, як показує практика, більшість депутатів не обходить. І цього разу вони це підтвердили. За створення ТСК парламентарі не проголосували — лише 108 зі 150 необхідних голосів.

У кулуарах «День» зустрів Надію САВЧЕНКО і поставив кілька актуальних запитань (розмова відбулася до голосування за ТСК щодо офшорів).

Чи встигли ви зробити якісь кроки щодо звільнення інших полонених у Росії?

— Весь цей тиждень я працюю в даному напрямку — побачимо які будуть результати у цій діяльності. Поки що я не можу потягнути жоден інший напрямок, хоча я розумію, що тягнути треба одразу і все. Найголовніше зараз — повернути всіх живими. Так, корупцію ми терпіли і терпимо, хоча це вже дістало, а от вони там у неволі можуть не дожити. Тож поки що це питання найголовніше, а потім — решта.

Як ви сприймаєте слова Петра Порошенка, що за кілька тижнів може відбутися звільнення двох політв’язнів? Вірите?

— Всі ми люди, і вірити не можна нікому. Порошенко говорить, але результат залежить від двох людей. Зі свого боку він сказав свою думку, думку іншої сторони ми не знаємо. Коли мені сказали, що я буду вільна, я знала, що одна частина цієї умови залежить від Путіна, і я до кінця не вірила цьому абсолютно, бо наступного дня могла опинитися у Сибіру.

— Вам розповідали деталі вашого звільнення?

— Звільнили — і слава Богу. Я хочу, аби так звільняли кожного. До того ж, якщо я розповім про деталі свого звільнення, чи звільнять інших? Колись я напишу «мемуари «Старухи Ізергіль», де опишу все своє життя — почитають ваші діти й онуки та посміються. Але сьогодні це знати непотрібно. Журналісти мають працювати на те, щоб допомогти, а не нашкодити. Бо шкодити є кому.

Яку позицію, на вашу думку, мають займати українські журналісти? Яка їх роль у даному процесі?

— Не ставте у штики одну й іншу сторону. Не потрібно говорити про користь звільнення для якоїсь окремої сторони — треба шукати мир, бо війна — це легше за все.

Треба завжди говорити, що компроміс можливий і йти на компроміси. Звичайно, є межа, за якою компроміс не виходить.

Журналісти не повинні критикувати і будувати здогадки, що «Савченко піде кудись та буде махати шашкою» або «Савченко продасться». Я не зроблю ні того, ні іншого.

Звідкись також пішли посили, що я поїду до Мінська. Але Мінськими домовленостями займаються державні апарати лідерів чотирьох країн. Поки що я не в апараті Президента України. І якщо мені скажуть, я готова туди їхати, щоб подивитися, як вони відбуваються, якщо буде можливість, ефективно на щось вплинути. Але поки не було жодної офіційної пропозиції, тому я не хочу роздувати ці «фейки» та витрачати на це час.

Дмитро КРИВЦУН, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments