«Не знаю, в які двері стукати»

«Живу одною надією. Пройшло сім місяців, як ми передали документи до слідчих органів у Бахчисарайському районі, але жодних дій не проводиться. Дзвонив слідчим, але вони або просто ігнорують це, або знають мій номер і не беруть слухавку. Наразі не знаю, як і що. Намагаюсь щось робити, шукати. Але не знаю, в які двері стукатися, куди звернутися», — говорить Умер ІБРАГІМОВ, батько Ервіна. Коротку промову Умера, з яким зв’язались скайпом, слухає кілька десятків людей, які прийшли на вже 11-ту щомісячну акцію, мета якої — привернути увагу до насильницьких зникнень на окупованому півострові. Акції влаштовує громадська організація «Крим SOS», вони проходять біля посольства Російської Федерації в Україні.

Ервіна, члена Виконавчого комітету Всесвітнього конгресу кримських татар і члена регіонального Меджлісу, викрали 24 травня 2016 року на об’їзній дорозі Бахчисарая. Камера зовнішнього спостереження зафіксувала момент викрадення: Ервін намагається втекти, але його ловлять люди у формі Державної інспекції безпеки дорожнього руху Росії і силою садять в мікроавтобус. Слідчий комітет РФ порушив справу за статтею 126 КК («Викрадення людини»), але слідчі дії практично не проводяться. Цю історію активісти «Крим SOS» показали у короткому документальному фільмі  «Рік без Ервіна».

«Випадок Ервіна є одним з найбільш страшних і показових. Але, наприклад, днями буде три роки, як у Криму викрали Тимура Шаймарданова, — зауважує Євгенія АНДРЕЮК, заступниця координатора «Крим SOS». — Взагалі, за три роки 19 людей викрадено, і де вони — невідомо. Шість людей, які вважаються викраденими, знайдені мертвими. Двох викрадених людей пізніше знайшли у тюрмах, їх звинувачують за політичними статтями. Ще 17 людей викрали і звільнили. Загалом йдеться про 43 випадки насильницьких зникнень».

Як повідомляють у «Крим SOS», на підставі проведеного аналізу в 36 випадках виявили факти, які вказують на участь у скоєнні злочинів державних органів РФ. Часто ці справи не розслідуються як російською владою, яка де-факто контролює Крим, так і українською стороною. 

«Про тему насильницьких зникнень схильні говорити менше, ніж про політв’язнів. Не завжди зрозуміло, як відбулися ці зникнення, чи пов’язані вони з окупаційною владою, — додає Євгенія Андреюк. — Але ця тема завжди залишається на часі».