(Не)живий Дніпро
Відновити сковану греблями і забруднену річку — завдання для нового Міністерства енергетики і захисту довкілля
Дніпро цвіте, міліє, мутніє, втрачає ресурси, нові будівлі виростають на його берегах. Ситуація, схоже, виходить з-під контролю. Про те, що слід негайно рятувати річку, нещодавно заявили в Асоціації рибалок України. Це й не дивно, адже рибалки ледь не щодня стежать за станом Дніпра і першими помічають усі зміни.
Остання заява Асоціації рибалок швидко розійшлася у ЗМІ та соцмережах. Голова асоціації Олександр ЧИСТЯКОВ заявив, що річка міліє через слабку течію, а площа акваторії Київського водосховища зменшилася майже на 100 квадратних кілометрів!
«Перегородивши велику річку греблями, її позбавили власної течії, вона не в змозі змити все, що потрапляє у воду разом з побутовими та промисловими стоками і зливами, — зазначав Олександр Чистяков. — А на берегах Дніпра стоять мегаполіси, металургійні та хімічні гіганти. Вода в каскаді Дніпровських водосховищ нагадує коктейль із усієї таблиці Менделєєва. Береги хаотично забудовуються, при цьому знищуються природні нерестилища, заплавні луги, протоки, острови. Дніпро не має можливості самотужки очищати свої води. Земельні снаряди розривають на частини ріку, змінюючи ландшафт дна і конфігурацію берегової лінії, змінюючи русло Дніпра».
В Асоціації рибалок додають, що малі річки вже не рятують Дніпро, бо більшість із них теж міліють і зникають. За підрахунками експертів, за роки незалежності в Україні зникло понад 10 тисяч малих водойм. А ті ріки, які більш-менш животіють, несуть до Дніпра забруднені побутовими та промисловими відходами води. Це все осідає мулом на дні Дніпра. Зараз мілини становлять 30% дніпровського басейну, а критичним показником вважається цифра 15%.
ДНІПРО / ФОТО ОЛЕКСАНДРА ЗУБКА
БЕЗРЕЗУЛЬТАТНІ ПРОГРАМИ
У таких випадках рятувальним кругом мають стати державні програми з відновлення Дніпра. Такі проєкти розроблялися неодноразово. Один із них готувався ще 1997 року, уряд затвердив «Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води». Програма розроблялася під керівництвом надзвичайної комісії з проблем екологічного стану ріки Дніпра та якості питної води і тоді ще Міністерства охорони навколишнього природного середовища. За задумом, поверхневі та підземні води мають бути захищеними від забруднення, а система управління охороною та використанням водних ресурсів — удосконалена.
Особлива роль при цьому в документі відведена впровадженню басейнового принципу управління водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів. Басейновий принцип управління водними ресурсами передбачає, що фінансовий механізм гарантує безпосередній зв’язок між платою за водокористування та фінансуванням пріоритетних водоохоронних заходів у межах басейну. Лише цього року в Україні розпочалася активна робота в цьому напрямку, утворені басейнові ради, які проводять регулярні робочі зустрічі.
Про басейнове управління водними ресурсами також ішлося в затвердженій 2010 року «Загальнодержавній цільовій програмі розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року». Передбачалося два етапи змін. Перший стосувався практичних моментів: приміром, було завдання для уряду — відновити сприятливий гідрологічний режим малих річок, ліквідувати наслідки шкідливої дії вод, відновити функціонування меліоративних систем, здійснити реконструкцію та модернізацію їхньої інженерної інфраструктури, поліпшити екологічний стан зрошуваних земель тощо.
Другий етап передбачав впровадження басейнового принципу управління водними ресурсами, реалізацію водо- та енергозберігаючих технологій для кращого функціонування водогосподарсько-меліоративного комплексу, а також удосконалення стандартів та нормативів щодо використання водних ресурсів та лімітів забору води і скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти. Крім цього, повинна була запрацювати автоматизована інформаційно-вимірювальна система спостережень та прогнозування шкідливої дії води.
«ЩОБ ВРЯТУВАТИ ДНІПРО, ПОТРІБНО СПУСКАТИ ВОДОСХОВИЩА»
Якби хоча б частина цих завдань була зроблена вчасно та якісно, можливо, Дніпро сьогодні не потребував би порятунку. Хоч як це прикро визнавати, річка дедалі більше стає схожою на технічну, а не природну водойму.
«Щоб розв’язати цю проблему, потрібно думати не з точки зору сьогодення, а з точки зору завтра, — вважає еколог, голова Української природоохоронної групи Олексій ВАСИЛЮК. — Просто зараз ми нічого не вдіємо. Але настане завтра, коли доведеться спустити водосховища. Дніпро міліє наскільки, що просто не буде йти вода і переливатися у водосховищі. Спустити можна всі, крім Київського, де міститься радіоактивний мул. Але якщо спустити, це не означає забудувати, потрібно дати можливість відродитися там природному середовищу, адже цими місцями проходять міграційні шляхи риб. До речі, на початку 2000-х років було багато розмов про необхідність спускання водосховищ та відновлення Дніпра. До цього необхідно знову повертатися».
«Бо щоб не казали, головні причини нинішнього стану Дніпра — це водосховища. Це було відомо ще в 1950-х роках. Навіть було чимало дисидентів, які опинилися в таборах, бо писали в газетах про те, які негативні наслідки матиме поява водосховищ для природи і для людей. Валерій Марченко писав твір про цензорів, що не можна публікувати жодного слова про проблеми водосховищ та рубки в Карпатах. Це був 1957 рік, — зауважує Олексій Василюк. — Останнє водосховище з’явилося 1976 року. Вода в них стояча, схильна до цвітіння, тобто масового розвитку одноклітинних водоростей. Ситуація погіршується через те, що Дніпро забруднений. Київ, Дніпро, Кам’янське, Черкаси, Херсон, Каховка — стоять на Дніпрі. Ясно, що тут працюють порти. Це все впливає на річку. Навіть питання не в хімічному забрудненні, а в тому, що втрачається природна прозорість води, а мутна вода швидше прогрівається, аніж прозора. Це поліпшує умови для розвитку водоростей. Все решта — це додаткові обставини, скажімо, глобальні зміни клімату. Якби не було водосховищ і забруднення, то такої проблеми не було б. Наприклад, річка Сіверський Донець чи Десна — не зарегульовані. Так, влітку Десна міліє, але вона не цвіте. Так, води менше, дощів мало, спека впливає. Але це не провокує інших проблем. Річка жива, а Дніпро вже не живий».
Еколог вважає, що відновлення Дніпра та розв’язання проблеми водосховищ — це завдання для нового Міністерства захисту довкілля та енергетики. У відомства є для цього всі повноваження і компетенції. А от чи є бажання?
