Одержимий прекрасним і вічним

На фотовиставці «І будуть люде на землі...» були представлені роботи відомого львівського фотохудожника, заслуженого працівника культури України, автора багатьох художніх фотоальбомів Любомира Криси, який рік тому відійшов у Вічність.

Любомир відійшов, але залишив нам великий спадок — свої світлини, які вже стали літописом здобуття Україною незалежності упродовж буремних 1980—1990-х років і в наш час. Це також художні світлини, своєрідний літопис древнього Львова, які увійшли до його фотоальбомів «Личаківський некрополь», «Проходи по Личакову», «Храми Львова». Вагомою подією в мистецькому та суспільному житті нашого краю був вихід його фотоальбомів «Наш Івасюк» (втім, поштовхом для змін у мисленні людей, їхній поведінці, ставленні до всього «радянського» Любомир Криса вважав похорон у Львові відомого композитора Володимира Івасюка, рідного брата дружини Галини, тобто шваґра), «Так було...», «Візит благодаті».

Любомир Криса упродовж багатьох років фіксував усі культурні події, які відбувалися у львівському Палаці мистецтв, адже працював тут штатним фотографом. До того часу працював у кількох газетах, зокрема, творив фотолітопис нашої історії в популярних у минулі роки львівських виданнях «Мета», «За вільну Україну».

«Любомир Криса — історик нашого політичного життя. Його альбом «Так було...» зафіксував події 1980—1990-х років у Львові й поза Львовом. Там є ті люди, які будували країну, яку, на жаль, можемо зараз втратити. І він увійшов як історик того руху не тільки Львова, а й Відродження у Галичині в останні роки. У багатьох родинах, і в моїй теж, є чимало його світлин із різних моментів нашого життя, із життя міста, культурних подій Львова й України. Усе це — довговічна пам’ять йому в серцях багатьох людей», — так відгукнувся про Любомира Крису відомий львів’янин, поет та громадський діяч Ігор КАЛИНЕЦЬ.

...На виставці у Палаці мистецтв можна було побачити дещицю з того, що залишив нам цей визначний фотомитець, лише маленьку частку, яку можуть вмістити стіни цього приміщення. Найперше — ми бачимо тут його: активного, задіяного у процесі творення на різних подіях, серед людей, у моменти зйомок та відпочинку. Це — фото його колег по цеху.

А основна частина світлин на фотовиставці — це той його фотоопис нашого сьогодення і того, що уже стало історією. Пильне око митця не могло не помітити плакату на львівському мітингу ще 1992 року про вимогу українців ввести в Криму пряме президентське правління, але митців не завжди чують, до них не завжди прислухаються...

«Сорок п’ять років я знав цього чоловіка й ніколи не сумнівався в його порядності, в його справжній українській душі. Справді, Любомир зробив дуже багато, і як професійний історик мушу сказати, що той архів фотографа, який зберігається, — це сторінки нашої історії, і не лише історії Львова. Це сторінки нашого духу, сторінки нашої Соборної України», — так згадує про фотомитця львівський професор Богдан ЯКИМОВИЧ.