Правозахисники вимагають амністію

Правозахисники закликають владу розглянути і прийняти законопроєкт №3397, який передбачає амністію засуджених, які вчинили неважкі злочини. Останній раз помилування засуджених було у 2016 році. За словами правозахисників, ідеться про приблизно три тисячі осіб: неповнолітніх, хворих, вагітних, тих, хто вже відбув певний термін покарання за вироком за ненасильницькі злочини. Загалом сьогодні в Україні в пенітенціарній системі налічується 53 тисяч в’язнів: 33 тисячі засуджених, решта — в СІЗО. Також у цій системі працює 28 тисяч осіб з числа персоналу.

Експерти наголошують, амністія — це звична практика кожної країни, а в нас сьогодні не ведеться контроль за поширенням коронавірусу серед засуджених, тож ситуація із інфікуванням може вийти з— — Департамент з питань виконання покарань Мін’юсту подає такі дані: у пенітенціарній системі сьогодні інфіковано на COVID-19 28 людей, це двоє засуджених, двоє ув’язнених, один помер, решта інфікованих — персонал.  Це у той час, коли в країні 28 тисяч інфікованих. Так не буває, це виглядає нісенітницею, — сказав голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, голова Харківської правозахисної групи Євген ЗАХАРОВ. — З початку епідемії Мін’юст прийняв нормативні акти для запобігання поширенню вірусу. Так, у місця несвободи могли потрапити тільки адвокати і правоохоронці. Але насправді знати правду дуже важко. Якщо опитувати тих же адвокатів, родичів, персонал, то складається картина, яка свідчить, що добрий захист від коронавірусу має лише дві установи в Україні. Вони — виняток. Загалом ситуація така, що в місцях несвободи не вистачає коштів для індивідуальних засобів захисту для персоналу і медиків, нормативна база не передбачає  надання їм цього. Навіть на відвідування судів не вистачає масок і рукавичок. В той час, як в цих установах — велика скупченість людей. Якщо коронавірус потрапить туди, то поширюватиметься дуже швидко. Даним про 28 хворих не можна вірити: виходить, що немає тестувань — немає коронавірусу. Засіб попередження епідемії в місцях несвободи — це звільнення в’язнів через амністію, умовно достроково, через помилування. Таким шляхом пішло багато країн світу, як країни Західної Європи, так і колишнього соцтабору — Білорусь, Азербайджан.

Експерти зазначили, що за час поширення в Україні коронавірсу правозахисники і Офіс омбудсмана з прав людини підготували низку звернень щодо запобігання поширенню вірусу в закладах обмеження свободи. Підготували і законопроєкт про амністію. Але профільний комітет парламенту досі не взяв його на розгляд.

— Страхи про те, що звільнять вбивць, ґвалтівників не мають підстав: ті, що скоїли тяжкі злочини, не вийдуть. Є довгий перелік статей, за яким амністія неможлива,— наголосила експерт Центру громадянських свобод Марина ЛІЛІЧЕНКО. — Я неодноразово відвідувала місця несвободи і знаю, що поширення там коронавірусу — дуже небезпечне: ідеться як про скупченість ув’язнених, так і про погане медичне обслуговування та санітарію. Якщо не говорити про це зараз і не звертати уваги на умови утримання ув’язнених, то, крім місць несвободи, ми матимемо зараження коронавірусом громадян, які проживають у населених пунктах, де розміщені колонії.