Про динаміку змін

Відомо, що чим ближче до західного кордону України — тим більше прихильників Європейського Союзу. І — навпаки: прибічників дружби з Росією. Дослідники Центру сталого розвитку SeeD та Центру «Нова Європа» дослідили ідентичність вихідців з Донбасу — наскільки вони почуваються європейцями, яким бачать майбутнє країни і своє теж.

З’ясувалося, що у цих областях європейцями вважають себе лише 0,2% опитаних. Але бажання таким почуватися — на порядок вище. Також дослідження показують, що на Донбасі є громадяни, які виступають за Європейський союз, за союз з Росією, і ті, що тримаються нейтрально. Нещодавно з’явилася і четверта група — яка підтримує і такий, і такий союз.

Фахівці наголошують, що опитування демонструють швидку динаміку змін у поглядах — якщо вести із громадянами розумну комунікацію щодо європейського вектору, плюсів та мінусів членства в ЄС, того, що нам може дати цей союз та що ми можемо дати європейській спільноті.

— Багато хто із опитаних говорив, що ми не дотягуємо до європейців. Це означає, що є  позитивний рух: ми хочемо, є надія і ми знаємо куди рости. На питання щодо ставлення до членства в Євросоюзі чи у Євразійському союзі перший варіант отримав 3,4 бали (із 10) і 4,8 другий. Різниця — велика. Чи є такі, що підтримують і те, і інше? Таких трохи більше за 10%, — розповіла представниця Центру міжнародної безпеки Оксана ЛЕМІШКА. — Важливо те, що підтримка того чи іншого вектору не є сталою: думки дуже швидко змінюються, і це означає, що є велика потреба в комунікації з громадянами. Немає простих трактувань і оцінок. Складність підходу до політичного вибору — це те, з чим ми повинні працювати, не намагатися спростувати. Так, є історична тяглість у контактах з Росією, побоювання, що краще не буде — спекулювати можна багато, але потрібно працювати.

За її словами, першим кроком має бути «централізоване джерело» із дуже простими роз’ясненнями, що таке ЄС, яку користь він може принести, слід говорити і про негативні сторони.

— Сьогодні такого регіону, як «Донбас», не існує. Сьогодні Донбас — дуже фрагментований: те, що ви побачите у Маріуполі, не побачите ні в Слов’янську, ні в Покровську, — вважає представник Центру «Нова Європа» Валерій КРАВЧЕНКО. — Важливо, що люди на Донбасі мають колективну свідомість: історично склалося, що це — край колективів, воно іде на рівні ідентичності. Є і колективна безвідповідальність: люди не готові на власні ініціативи — таких мало зустрічається. Ініціативних громадян більше на заході і в центральній частині України. Якщо говорити про комунікацію, то слід працювати із середньою ланкою — директорами школи, головами ОСББ, начальниками певних дільниць тощо. Тому що там середня професійна ланка дуже ефективна. Потрібно розуміти, що в цих людей дуже загострене відчуття несправедливості. Зараз шахти закриваються, закриваються підприємства, люди сильно страждають. Вони звикли отримувати зарплату від держави за роботу, якщо цього немає, то винна — держава. Вони вірять парії влади, а якщо не подобається, то — за тих, хто пообіцяє більше. Тому там олігархічні партії мають високі рейтинги. Люди мають конформістські настрої і роблять те, що їм скажуть. У цьому може бути «плюс»: якщо держава скаже, що потрібно іти у НАТО, вони будуть за НАТО. Також у людей — посттравматичний синдром. Адже поруч війна. У них відчуття, що їх зраджує держава Україна. Вони симпатизують «господарникам» і на фокус-групах називали в один голос Лукашенка гарним лідером.

Фахівці наголошують, що європейська місцева влада разом із громадськими рухами може створити якісну комунікацію із громадянами.