«Становище кримських татар – жахливе»

Сьогодні в редакції «Дня» відбулася дуже інформаційно насичена і водночас тепла зустріч. Ми нарешті мали змогу «розвіртуалізуватися» з відомим правозахисником, що мешкає у США, сином легендарного правозахисника-дисидента Петра Григоренка, автором «Дня» Андрієм Григоренком. Раніше ми підтримували зв'язок через телефон і інтернет.

Звичайно, основним приводом для розмови став прийдешній ювілей генерала, який відкрито виступив проти політики СРСР, – 16 жовтня виповниться 110 років від дня народження Петра Григоренка. У невимушеній розмові пан Андрій поділився і власним баченням складної міжнародної ситуації, в якій нині опинилася Україна, і дуже цікавими спогадами – про виховання родини і «вулиці», про питому українськість батька, про своє знайомство з В’ячеславом Чорновілом і дружбу з Леонідом Плющем, про свою абсолютно крамольну репліку щодо «самостійної України» у київській квартирі в 1960-х роках…

Зачепили і питання, чому правозахисники не йдуть у політику та місце «романтизму» в державницькій діяльності. Водночас пан Андрій погодився, що Петро Григоренко, хоч і був правозахисником, але водночас «і романтиком, і реалістом», тож мав великий потенціал у державотворчості. Його приклад – взірець для нинішньої молоді, переконані всі учасники розмови, адже говорили і про «розрив поколінь» та що саме в «повітрі» України сприяє появі патріотичної позиції.

Андрій Григоренко зацікавлено ознайомився і з Бібліотекою «Дня», яку йому представила головний редактор Лариса Івшина. Ще кілька років тому ми видали у збірці «Бронебійна публіцистика» знакові публіцистичні праці Петра Григоренка, і взагалі читачі «Дня» знають: наш інтерес до цієї постаті – постійний. Майже кожен учасник Літньої школи журналістики «Дня» отримував від Лариси Олексіївни питання-тест: «Хто такий Петро Григоренко?». Ми переконані, що ця особистість має входити до корпусу обов’язкових знань кожного українця.

Важливим і болючим стало під час зустрічі питання про становище кримських татар сьогодні. «Ситуація з кримськими татарами просто жахлива. Мені навіть складно уявити, як вони сьогодні виживають в окупованому Криму, – говорить Андрій Григоренко. – Мені нещодавно надсилали відео, як поводить себе російський ОМОН під час обшуків, затримань і взагалі знущань над людьми... Я взагалі дивуюся, що досі велика частина кримських татар не прийняла російське громадянство, відповідно вони не можуть більше чотирьох місяців перебувати на півострові і повинні виїжджати на територію континентальної України. Більшість кримськотатарської громади залишається патріотами України. У свою чергу, українська громада в Криму поділена, одна частина здалася, інша вірна Україні. І я би звернув увагу, що серед української громади Криму дуже багато російськомовних патріотів, хоча таких багато і по всій Україні. В США, до речі, кримськотатарська діаспора, хоч вона і нечисленна, співпрацює з українською громадою».

Також ми передали панові Андрію вітання від нашого колеги Миколи Семени – який нині отримав умовний термін від окупантів у Криму і котрий зробив не одне інтерв’ю для «Дня», спілкуючись у Сімферополі з Андрієм Григоренком під час його відвідин українського Криму, де Петрові Григоренку з ініціативи Меджлісу встановлено пам’ятник.

«Досі мав честь бути знайомим з Андрієм Григоренком лише дистанційно – ми спільно підготували декілька його інтерв’ю для газети «День», – поділився після зустрічі кореспондент Роман Гривінський. – Ще тоді мене вразила глибина обізнаності цієї людини в реаліях української та загалом пострадянської дійсності, адже протягом уже багатьох років він живе у США. Величезний досвід Андрія Григоренко, зокрема досвід спілкування з видатними громадськими та політичними діячами з дисидентського й не лише середовища робить його не лише напрочуд цікавим співрозмовником, але й дозволяє свіжо й цікаво оцінювати знакові події й тенденції сучасності, в чому всі присутні на сьогоднішній зустрічі мали можливість вкотре переконатись».

«Пан Андрій, за всієї його зваженості, справив враження людини виношених, «гарячих» переконань і твердих принципів. Справді, під цією його стриманістю ховається вогонь. Справді, гідний син свого батька!» – продовжив думку колеги редактор відділу історії Ігор Сюндюков.

Зустріч вийшла коротшою, ніж хотілося і нам, і нашому шановному гостеві через, на жаль, його щільний графік перебування в Україні. Але від того не менш цікавою. «Екстракт» із півторагодинної розмови – незабаром у «Дні».