Ти бачив свою країну?

Феномен «регіоналізації» і пов’язана з ним упередженість — як наслідок тривалої політики  нав’язування негативних стереотипів і відсутності особистих практик боротьби з ними — є неабиякою проблемою українського суспільства. Можна задовольнятися об’єднавчою риторикою з бігбордів і залишатися зі своїми ментальними бар’єрами, а можна подорожувати і організовувати поїздки країною. Програми можуть бути різними — професійними, мистецько-просвітницькими. Зокрема, «День» проводить щорічну Літню школу журналістики «Дня» для кращих студентів з усієї України і їздить зі своєю фотовиставкою містами, закликаючи замислитися над ключовими подіями з життя країни.

А студенти-волонтери організували проект «Твоя Країна», в рамках якого молоді люди приїжджають на три-чотири дні до незнайомого міста і завдяки своїм одноліткам знайомляться з ним. Нещодавно Слов’янськ уперше став учасником цього проекту. «День» дізнався, чим дивувало місто і які плани в організаторів ініціативи.

«ТВОЯ КРАЇНА» Є РУХОМ, ЯКИЙ СТВОРЮЮТЬ ЙОГО УЧАСНИКИ»

Євген ДЕМЧЕНКО, ініціатор руху «Твоя Країна»:

— Ми говоримо передусім про місію руху, яку можна представити лозунгом не «Схід і Захід разом», а «Ти що, ще не бачив своєї країни?» і коротким хештегом #25областейдо25років: кожен українець до 25 років має побувати в усіх областях України. Для чого? Ми організовуємо візити не з туристичною метою, а задля кількох речей. По-перше, формування «всеукраїнських українців». Україна — надзвичайно різноманітна країна, і це величезний ресурс для розвитку, хоч у масовій свідомості це часто позиціонується як проблема. Ми вважаємо, що у нас недостатньо людей, які були б не просто патріотами свого регіону — Слобожанщини, Галичини, Донбасу чи Полісся, а й розуміли особливості та сильні сторони кожної з областей і могли використовувати це для загального блага усіх українців.

По-друге, створення зв’язків між людьми. Нещодавно я виступав на конференції TEDx в університеті «Львівська політехніка», де розповідав про кампанію «Твоя Країна». Я провів невеличкий експеримент — попросив слухачів (а їх було близько 300) підняти руку, якщо вони мають друзів у Варшаві чи Кракові. Близько половини відповідали цьому критерію. Потім я попросив підняти руки тих, хто має друзів у Черкасах чи Миколаєві. Таких людей було більш ніж вдвічі менше. Об’єктивно так склалося, що мешканці східних областей мають багато зв’язків із мешканцями Росії та країн СНД, мешканці західних областей тяжіють до Польщі та інших країн Європи, а от кількість зв’язків всередині країни порівняно мала. Групи учасників візитів у рамках нашого проекту формуються так, щоб кожен міг одразу познайомитися й поспілкуватися з людьми з усієї України.

По-третє, краєзнавчо-просвітницька мета. 36% українців взагалі не були за межами своїх областей. Це дозволяє формувати у них через медіа «демонізований» образ інших регіонів для втілення політичного принципу «розділяй та владарюй».

Під час візитів учасники знайомляться з діяльністю різноманітних громадських ініціатив, зустрічаються з підприємцями, чиновниками, митцями. Після візитів багато учасників стають організаторами візитів «Твоєї Країни» у своєму місті чи селі, організовують інші суспільно корисні проекти.

Загалом ідея робити такий молодіжний обмін зовсім не нова й знаходила себе у різних проектах («Різдво разом», «Зі сходу на захід» тощо), не кажучи вже про європейський формат обмінів Youth in Action (тепер Erasmus+). Порівняно з іншими українськими проектами у нашого є дві ключові відмінності: ми возимо людей по всій країні, а не лише в якомусь одному напрямку, щоб показати нашу країну в усьому її розмаїтті — з середньовічними вуличками та архітектурою радянської доби, з замками та індастріалом, з природними особливостями та найрізноманітнішими людьми. Візити відбуваються не лише до обласних центрів, а й до невеликих містечок, наприклад Тростянця, Бурштина, Снятина. Крім того, ми радимо усім організаторам один день з візиту робити виїзним і показувати учасникам якісь цікаві місця поза містом.

Перші візити мали відбутися до Луганська та Донецька, але ми, на жаль, не встигли...

«Твоя Країна» є рухом, який створюють його учасники. Ми не маємо жодного централізованого джерела ресурсів, і воно нам не потрібне. Проект побудований на тому, що всі охочі об’єднують свої наявні ресурси (житло, час, організаційні навички), щоб створити певне суспільне благо: довіру, усвідомлення різноманіття своєї країни, дружні зв’язки між людьми.

Рух «Твоя Країна» — абсолютно відкритий для долучення різноманітних організацій чи окремих людей, які хочуть показати своє місто чи село. Саме це дозволяє нам рухатися до масовості й щоразу збільшувати кількість візитів та учасників. Для спрощення процесу долучення до проекту ми підготували організаційний пакет матеріалів з методичкою з організації візитів (посилання) та анкету-заявку для організаторів.

Нині географія проекту налічує більше 45 населених пунктів в усіх областях України (за виключенням окупованого Криму). Візити організовують більше 30 різноманітних організацій та неформальних груп, загалом кількість організаторів сягає семи сотень людей по всій країні.

Зараз у розробці сайт-платформа, який значно спростить процес подачі заявок на візити та надасть зручні інструменти для організаторів візитів. Є бажання спробувати масштабувати рух «Твоя Країна» на глобальний рівень через сайт-платформу, створивши своєрідний «всесвітній груповий організований каучсерфінг з програмою».

«НЕХАЙ РОЗБИВАТИ СТЕРЕОТИПИ СТАНЕ ТРАДИЦІЄЮ»

Ксенія ОМЕЛЬЧЕНКО, координатор «Твоєї Країни» у Слов’янську Донецької області:

— Сам проект розпочався у 2014 році. Я дізналась про нього випадково (завдяки соцмережам) і одразу, у травні цього року, потрапила на свій перший візит за цією програмою до Житомира. Була неабияк вражена — гарне місто і гостинні люди, що зробили візит незабутнім. Ця поїздка надала мені нових сил не тільки на завершення навчання, а й надихнула на проведення аналогічного проекту у моєму рідному місті — Слов’янськ заслуговує уваги і потребує таких проектів.

За час проведення проекту у Слов’янську учасники ознайомилися з містом та його історією, прогулялись головними вулицями та маленькими затишними двориками. Відвідали опорну школу №13, де поспілкувались про нагальні проблеми міста, освіти та події часу АТО у Слов’янську. Також ми організували поїздку до Святогірської лаври, крейдових гір у Райгородку, краєзнавчого музею Слов’янська, мотузкового парку «Стрекоза» і, звісно, дали відчути справжню красу Слов’янського курорту:  незвично солоних і теплих озер та соснового парку. Гості міста не могли повірити, що більша частина країни не знає про таке природне багатство.

У наших планах проведення інших заїздів «Твоєї Країни»: можливо, взимку та обов’язково кількох влітку 2017 року. Нехай розбивати стереотипи стане нашою маленькою традицією.

«МІСТО НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ І ПРИРОДНОЇ КРАСИ»

Своїми враженнями діляться учасники делегації з Києва до Слов’янська.

Iван ЖУР:

— Проект «Твоя Країна» дає можливість виходити із зони комфорту, відкривати для себе нові місця, дізнаватися більше про Україну та при цьому заощаджувати гроші, адже за умовами проекту житло надається безкоштовно. Це прекрасна нагода познайомитися з активними молодими людьми з усіх регіонів та знайти нових друзів. Слов’янськ запам’ятався як спокійне й мальовниче місто, що живе мирним буденним життям. Звичайно, в місті залишились відголоски війни у вигляді пошкоджених будівель чи дещо великої, порівняно з іншими містами, кількості військових у місті, але загалом тривоги не відчувається. Жовто-блакитні стяги, патріотичні банери чи вимощена вишиванкою плитка — це норма. Хоча у назвах вулиць, надписах на будинках досі можна зустріти пережитки радянського минулого.

Марта ДАНИЛЯК:

— Мені складно говорити про «Твою Країну», тому що це значно більше, ніж проект внутрішнього молодіжного обміну. Це чудова змога вивчити словечка-діалекти, взяти участь у кумедних пригодах в незвіданій раніше місцевості, отримати «культурний шок», стати своїм серед місцевих ровесників-активістів. Я вважаю помилкою вирушати у далекі мандри, не побувавши у всіх куточках рідної країни. До проекту я знала про Слов’янськ мало, чим і було виправдане величезне бажання взяти участь у цьому.

Організатори своїми екскурсіями переконали, що це курортне місто живої (й невиправдано дешевої!) кераміки, яку ми можемо зустріти на ринках майже всіх регіонів України. Місто купців, гончарства, озер, лікувальних грязей, а не війни... Місто народної культури й природної краси, активної молоді та завжди затишної атмосфери. Потрібно поширювати практику візитів до таких чудових міст та інформацію про їхні перлини.