Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
Григорій Сковорода, український просвітитель-гуманіст, філософ, поет і педагог

«Вдячність — це дієва пам’ять і духовна інвестиція»

У Чернігові відбулася зустріч команди «Дня» з читачами — «екстракт» думок і вражень
28 листопада, 2019 - 18:47
ФОТО ВІКТОРА КОШМАЛА

Переповнена зала Будинку засідань обласної ради в Чернігові і понад двогодинна взаємно цікава розмова — мабуть, найпереконливіше свідчення того ажіотажу в інтелектуальному середовищі Чернігівщини, який спричинила поява нового видання Бібліотеки газети «День» — «День вдячності». А ще — можливість взяти участь у презентації цієї книги, про яку розповідали та вели інтелектуальну дискусію головний редактор газети «День» Лариса ІВШИНА, упорядник Ігор СЮНДЮКОВ та один із авторів цієї збірки, директор Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації Володимир БОЙКО. Зустріч, яка відбулася 27 листопада, зібрала науковців, викладачів, студентів, працівників органів влади, бібліотек, музеїв, журналістів та громадських діячів з Чернігівщини.

До видання увійшло 35 сюжетів про вихідців із країн Європи та Америки починаючи з часів Раннього Середньовіччя аж подій кількарічної давнини. Але що їх усіх «прив’язує» до України, за що ми дякуємо їм та в чому українці заборгували, скажімо, Джеймсу Мейсу, Джону Маккейну, Єжи Гедройцю, Андрію Сахарову чи Валерії Новодворській?

Вдячність та вміння бути вдячним свідчить про елементарну вихованість людини та є однією з рис здорового суспільства. Водночас вдячність  є одним зі способів відновлення історичної пам’яті. І саме на цьому та простих речах, яких бракує в сучасній Україні, акцентували увагу присутніх автори й упорядники книги.

«Сучасні інтелектуальні дискусії в контексті презентацій видань газети «День» є дуже показовими стосовно того, як Україна формується. Сьогодні ми проходимо досить складний етап нашої історії. Наступними поколіннями він буде оцінюватися з позиції того, як ми відреагували на виклики, врахували досвід й ухвалили правильне рішення...» — зазначила заступник голови Чернігівської облдержадміністрації Наталія РОМАНОВА, котра вела захід.

«ЯКЩО НАЛАГОДИТИ КОНТАКТ З ІСТОРІЄЮ І ПРАВИЛЬНО НЕЮ СКОРИСТАТИСЯ, ВОНА МОЖЕ ДОПОМОГТИ НАРОДУ ЗМІЦНІТИ»

«Дискурс, який задала газета «День» з дня своєї появи в 1996 р., серії книжок започаткували процес перенавчання цілого народу, який вийшов із системи координат, де історію подавали інакше, — зауважила головний редактор видання Лариса ІВШИНА. — Необхідно було не просто нанизати нові знання, а створити іншу парадигму. За два десятиліття, що пройшли, це дало певні результати. Наприклад, Голодомор в перші роки незалежності України був фактично табуйованою темою. Сьогодні майже 80% населення визнають його геноцидом українського народу.

Водночас продовжується війна між нечисленними «Гаретами Джонсами» та численними, забезпеченими ресурсами й підтримкою влади, «Волтерами Дюранті». Для України вона має прикладний характер. На думку Джеймса Мейса, Україна ще переживає біблейську трагедію, тому важливо відчути, що може допомогти українському суспільству. 

Видання «День вдячності» об’єднало потужне крило істориків та визначало перехід до іншого дискурсу. Наші попередні видання — «Україна Incognita», «Дві Русі», «Сила м’якого знака», «День і вічність Джеймса Мейса», «Сестра моя, Софія...», «Повернення в Царгород»... — стали послідовними кроками в осягненні історичної правди й того, що ми зробили не так. У своїй тисячолітній історії ми несемо «напластування» різних культур та часів. Щоб зрозуміти їх правильно та донести людям, маємо залучити інший формат бачення особистості в історії. Але на заваді стоїть почуття постгеноцидності, притаманне значній частині нашої країни й набуті з ним страх і згубні звички. Останні події, попри всю їхню трагічність, дали шанс українцям позбутися лицемірства, об’єднатися в щирості та пошані до тих, хто пішов вмирати за Батьківщину.

Вдячність — це рятівний шанс для того, хто вдячний. І саме цим духом пронизані тексти нашої книги. Якщо налагодити контакт з історією і правильно нею скористатися, вона може допомогти народу зміцніти. Вдячність — це дієва пам’ять. Без неї неможливе повернення морального здоров’я народу».

«Вдячність — це потужний інтелектуальний важіль, який може змінити духовну ситуацію в суспільстві, — наголосив упорядник видання Ігор Сюндюков. — Вольтер якось сказав: «Людині, для того щоб розуміти життя і світ, достатньо прочитати десять книг. Але щоб знати, які саме, необхідно читати тисячі книжок». Книга «День вдячності» входить до числа книжок, без якої ми світоглядно не зможемо розібратися зі своєю країною. Це своєрідна духовна інвестиція, покликана змінити свідомість людей. Невдячність дає вкрай небезпечні глобальні наслідки...»

«Ця книга розкриває нам постаті, про які ми чули раніше, але в іншому контексті. Є речі, вага яких усвідомлюється набагато згодом. Для мене такими стали перші зустрічі з Джеймсом Мейсом, — розповів Володимир Бойко. — Його розум та гостре відчуття справедливості вплинули на рішення стати саме істориком. Дослідження Мейса з історії Польщі, потім — українського націонал-комунізму привели до його теми Голодомору, яка стала сенсом його життя. Він першим озвучив висновок про те, що Голодомор був геноцидом, побачив проблеми українського суспільства, які ми не помічали. Мейс запропонував акцію, відому як «Свічка пам’яті», ще до того як був виданий офіційний президентський указ. Наша вдячність та пам’ять про Мейса має полягати в тому, щоб ми краще, розуміли себе, чинники своїх дій та ставали кращими, ніж є».

У нашому минулому та сьогоденні є багато тих, хто заслуговує саме на вдячність, а не лише на критику та забуття, і саме в цьому переконує нова книга «Дня», що вже знайшла багато вдячних читачів. А тепер — слово учасникам презентації:

«ЦЕ ФАНТАСТИЧНІ ЛЮДИ, ЯКІ СТАЛИ ЧАСТИНОЮ МОГО ДУХОВНОГО СВІТУ»

Тамара ДЕМЧЕНКО, кандидат історичних наук:

— Англійський поет та мислитель Джона Донн, який жив на зламі XVI—XVII ст., сформулював одну з найбільш переконливих засад ідеології європейського гуманізму: «Немає людини, котра була б як острів, що існує сам по собі. Кожна людина — частина Материка, частина суші». І завершується вона словами: «Ніколи не питай, по кому б’є дзвін, він б’є по тобі». Особливо актуальною вона стала в XX ст., зокрема у відомому романі Хемінгуея «По кому подзвін». Сума локальних невдячностей породжує спільні неуспішності. Поява такої книги важлива, оскільки з’являється нова якість. Бачимо цілу когорту людей із різних епох, соціальних станів, спільними для яких є людяність, гуманізм, відповідальність перед своїм народом, послідовність у вчинках, бачення мети й активна діяльність в її досягненні, порядність та побожність. Джеймс Мейс, Андрій Сахаров, Маргарет Тетчер, Валерія Новодворська, Джон Маккейн, Єжи Гедройць — це фантастичні люди, які стали  частиною мого духовного світу. Вкотре вразила мене публікація про Джорджа Орвелла. Його математичні та прості формули звучать ясно і зрозуміло — мета репресій — репресії, мета тортур — тортури, мета влади — влада. Це «1984». Чому ж цього не побачили й не зрозуміли сучасники? І логічно: мета війни — війна. Орвелл помилився на тридцять років, коли розпочалося те, що зачепило дуже боляче до самої глибини душі, — агресія Росії.

Я хочу подякувати колективу авторів та редакції,  які зробили дуже велику справу та видали книгу, яку можна перечитувати багато разів та кожного разу знаходити щось нове. Українці заборгували не лише іноземним митцям, вченим, а й своїм співвітчизникам.

 

«ДУЖЕ ЦІКАВО ЗНАХОДИТИ ІСТОРИЧНІ ПОРІВНЯННЯ ТА УКРАЇНСЬКИЙ СЛІД У СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ В РІЗНІ ЧАСИ»

Сергій ЛЕПЯВКО, доктор історичних наук, директор Сіверського інституту регіональних досліджень:

— Хочу подякувати колективу газети «День» та пані Ларисі за важку працю у збереженні патріотичної інтелектуальної журналістики в Україні та інтелекту як такого. Бо в добу електронних носіїв мислення стає файловим, і прочитання статті на 10—15 колонок уже є справжнім інтелектуальним подвигом. У виданнях жанру «антиутопія» наводиться невтішна перспектива людства — загальне отупіння. Чим досконаліші технології, чим менше людина робить сама — тим гірше людський розум думає. Якщо людині, особливо молодій, важко прочитати книгу на 200 сторінок, то це є проблема, яку необхідно вирішувати. 

Друга проблема — постгеноцидний синдром, який проявляється в досить несподіваних ситуаціях і стосується, зокрема, поважних вчених, інтелектуалів, які несуть в собі пам’ять про тиск, контроль з боку владних та силових структур. Ще один прояв постгеноцидності й постколоніалізму — рабська психологія. Раб мріє не про свободу, а доброго господаря, і вільним стати дуже важко. Вичавлювати з себе раба складно, особливо для людей, які жили в тих умовах, але ми мусимо пройти цей процес, щоб забезпечити нормальне життя наступним поколінням та суспільству загалом.

Ще один сюжет цієї книги — Україна та всесвітня історія, міжнародний контекст, від якого історія України була відірвана аж до початку 2000-х років.  Коли на нього звернули належну увагу, виявили дуже цікаві речі, що прояснили місце України у світі, чому в ній відбувалися ті чи інші події і як на це відреагували у світі. Дуже цікаво знаходити історичні порівняння та український слід у світовій історії в різні часи. Порівняльна історія важлива для розуміння сучасної ідеологічної боротьби, зокрема щодо спекуляцій у схожості назви «Русь — Росія». Нам треба дивитися на світову історію і розуміти, що ми частина світового процесу. Бо саме з погляду світового процесу ми розуміємо, що таке Україна. Україна без світового історичного контексту абсолютно неможлива.

«ВИ ВІДКРИВАЛИ «ЗІРКИ», ЩО ОСВІТЛЮВАЛИ ШЛЯХ УКРАЇНИ В НАЙТЕМНІШІ ЧАСИ»

Людмила ЗIНЕВИЧ, директор Чернігівської міської бібліотеки, кандидат філологічних наук:

— Хочу подякувати газеті «День» за формування інтелектуальної зоряної карти України в особистісному та світоглядному вимірі. Ви відкривали «зірки», що освітлювали шлях України в найтемніші часи. Це подяка за Сергія Кримського, Євгена Сверстюка, Оксану Пахльовську, Василя Стуса та неймовірні фотовиставки, моменти з яких залишаються в пам’яті надовго. На жаль, у суспільстві мало запиту на знання, пам’ять та вдячність. Наскільки ми бережемо й шануємо своїх авторитетів сьогодні? Чому так складно організувати зустрічі з видатними людьми у закладах вищої освіти? Чому молодь часто не бажає спілкуватися навіть з лауреатами Шевченківських премій? Звідки таке ставлення до моральних авторитетів та запитання: за що я маю дякувати цій країні? 85% студентів хочуть поїхати з України. Тому своїми книгами, акціями ви робити величезну роботу. Бо з перспективи великої історії, без вдячності Богові, батькам, родині в України немає майбутнього.

«МИ ЩЕ НЕ ПОДОЛАЛИ СИНДРОМУ ПОСТГЕНОЦИДНОСТІ, НАТОМІСТЬ ПОГНАЛИСЯ ЗА ГАДЖЕТАМИ»

Дмитро КАЗIМIРОВ, співробітник Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації, кандидат історичних наук:

— Кожен сюжет видання завершений та самобутній, можна відкривати та читати саме про ту особистість, яка припала до душі. «День вдячності» унікальний тим, що чи не вперше видатні люди, яким доля України виявилася небайдужою, зібрані разом в одній книзі. Ми ще не подолали синдрому постгеноцидності, натомість погналися за гаджетами, а моральні цінності поступаються споживацьким тенденціям. Для багатьох молодих людей головним у житті став рекламний слоган «Усе й одразу!» і з мінімальними зусиллями. Звідси й прагнення виїхати з України і впевненість у тому, що за кордоном вони швидко й легко отримають бажане. Але західний світ — це конкурентне середовище та важка праця. Між тим приклади з життя й діяльності іноземців саме на користь України доводять їхнє прагнення бачити Україну на мапі світу як державу з розвинутою економікою, культурою та високими людськими цінностями. Вони ж несли знання про Україну в світ. А моя подяка упорядникам та колективу «Дня» за те, що ви уже багато років несете цінні знання про минуле та сучасне України її жителям, незважаючи на всі перешкоди та труднощі.

«ВОЛОНТЕРИ ТА ВІЙСЬКОВІ ЗАЛЮБКИ ЧИТАЮТЬ ВАШУ ГАЗЕТУ І КНИГИ»

Тетяна ЛЕПЯВКО, волонтер:

— Від читачів, волонтерів хочу висловити подяку за те, що газета «День» та її колектив завжди є майже єдиним дієвим та патріотичним форпостом у сучасній українській пресі. Волонтери та військові із задоволенням читають саму газету, ваші книжки та дуже вдячні.

Прикметно, що спілкування продовжилося і після офіційної частини, відбулася спонтанна автограф-сесія і навіть передача подарунків. Зокрема пані Тетяна Лепявко поділилася з головною редакторкою «Дня» не тільки вражаючою історією, як, прочитавши про Євгена Грицяка у «Дні», вона написала йому лист і натомість отримала від нього книгу з автографом, а й «теплими» домашніми гостинцями — мішечком горішків і гарбузом. Дуже зворушило і природно. Бо й справді — з «Днем» тепло!

І насамкінець — ще одна теза Лариси Івшиної: «Наші книги говорять про те добре, на що треба опиратися. У кожного є вибір: читати або не читати, йти на соціальне дно або, долаючи труднощі, вибиратися з нього, вести себе та країну вперед, але не забувати подякувати тим, хто робив це до нас». Тож робімо свій вибір.

«День» вдячний за організацію візиту Чернігівському центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій.

Нагадаємо, придбати книгу «День вдячності» можна в магазині на сайті «Дня»,

звернувшись до нашого відділу реалізації:

телефон: (044) 303-96-23,

електронна адреса — amir@day.kiev.ua, та в мережах книгарень України

Дмитро КАЗІМІРОВ, Чернігів, фото Віктора КОШМАЛА
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ