Засіб об’єднання українців

8 листопада о 14.30 Колонна зала Київської міської державної адміністрації стане місцем особливої події — уперше відкриття ювілейного Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика відбудеться у столиці. Організатори підготували концертну програму з виступами відомих людей Києва й посланців діаспори. Також нагородять найкращих учителів-словесників, школярів і студентів, які показали добрі знання з української мови в попередніх мовних марафонах.

Для розуміння значення цього конкурсу потрібно знати його історію. Як розповідає письменник та літературознавець Михайло Слабошпицький у книзі «Українець, який відмовився бути бідним (Петро Яцик)», мецената дуже турбувало зросійщення, яке було на той час, і він докоряв тим, хто нічого не робив, щоб цю ситуацію змінити. «Виношуючи ідею масштабного конкурсу з української мови, Яцик мав на меті показати дітям: українська мова — це дуже важливо; бачите, за її добрі знання платять чималі премії. Отже, це, окрім усього іншого, справа ще й престижна», — зазначає Михайло Слабошпицький.

Спершу конкурс мав багато опонентів. Чимало людей вважало, що кошти Петра Яцика мають дістатися їхнім проєктам, а не новоствореному конкурсу (невдячність нашим меценатам — окрема тема). Та, зрештою, результати праці розставили все на свої місця. «Наш конкурс показав, що молоді сили України знають і поважають свою мову і що ми ростемо і мужніємо як нація по всіх закутках світу — від Сибіру через Англію, Америку, Канаду до Аляски українці змогли зберегти себе, створити в діаспорі початкові й середні школи, в яких їхні нащадки вивчають українську мову. Нам вдалося створити студії української мови, літератури, історії в найкращих університетах світу. Природні процеси і час працюють на нас. Якщо об’єднаємося мовно, усвідомимо важливість нашого зв’язку і почнемо діяти, то ми будемо справжньою силою», — наголосив Петро Яцик у своїй промові в Національній філармонії України на завершенні першого конкурсу 24 травня 2001 року.

«Газети в Канаді вміщують статті українців з Азербайджану чи Тюмені про конкурс і оцінюють його як засіб об’єднання українців, — також поділився Петро Яцик під час промови. — Усі ті люди не знають особисто ані вас, ані мене, але всіх їх єднає один сантимент: турбота за майбутнє української мови й оптимізм, що нарешті ми, українці, починаємо мати пошану до самих себе».

Так і нині, уже двадцять років поспіль, Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика продовжує утверджувати повагу українців до самих себе й своєї мови.