Не думкам треба вчити, а думати.
Іммануїл Кант, німецький філософ, письменник, антрополог, фізик, бібліотекар, педагог, основоположник німецької класичної філософії

Потрібні правила співіснування

Експерти наголошують на підвищенні ризику виникнення конфліктів між сільською молоддю та агрохолдингами
24 липня, 2013 - 10:31

На думку юриста з аграрних питань Миколи Орлова, приблизно 90 відсотків проблем, які сьогодні є в агровиробництві, мають історію, й, не розуміючи цього, важко говорити про розуміння стратегій майбутнього. «Поточну ситуацію та майбутнє агросектору неможливо розглядати без урахування останніх ста років. За цей час землю спочатку забрали в її власників, потім віддали, потім знов забрали. У багатьох випадках земля не належить виробникам, тобто, крім усіх проблем, пов’язаних з виробництвом, є ще одна велика проблема, яку часто недооцінюють, — це проблема відносин бізнесу та власників землі.

На лекції «Аграрні стратегії: тенденції розвитку та (правова) специфіка українського агробізнесу» в Києво-Могилянській бізнес-школі Микола Орлов виділив чотири гострі моменти. Найгостріша з них — «Агробізнес і люди». Йдеться, зокрема, про співіснування аграріїв із одноосібниками. «На місцях ми спостерігаємо тенденцію, яку не в останню чергу було спровоковано світовою фінансовою кризою: молодь починає вертатися в села з усвідомленням, що вона може заробляти більше на власній землі, отже, починає забирати цю землю у своє користування», — наголошує на проблемі Орлов. У відповідь, говорить експерт, першою реакцією агро бізнесу є бажання юридичними, психологічними та іншими методами перешкоджати селянам. «Між земельними ділянками є дороги, що дають до них доступ. Дороги — державна власність. Якщо земельний пай є одним масивом, то дороги обробляються агрохолдингом. Площа паю разом з дорогами на 10—15 відсотків більше. Якщо людина оброблятиме свою земельну ділянку в середині поля, то агрохолдинг повинен забезпечити дорогу, тобто залишити її необробленою, таким чином, площі, які дають прибуток, зменшуються. Бізнесменам це не подобається», — пояснює проблему юрист Асоціації фермерів і приватних землевласників Василь ГОРБАЧОВ.

Експерт наголошує, що саме через спроби бізнесменів монополізувати свою справу виникають проблеми в молодих спеціалістів-аграріїв, які не мають роботи. «Землі сільськогосподарського призначення обробляють агрохолдинги, що залучають велику техніку, тому не потребують великої кількості людей. Отже, робочих місць на селі не створюють, і молодим спеціалістам, які повертаються в село або хочуть повернутися, роботи немає. Самостійно займатися господарством дуже важко, фактично неможливо, бо земля перебуває в оренді великих агрохолдингів. Заробити гроші на землі можна, але зараз держава не сприяє цьому», — розповідає фахівець.

«Потрібно виробляти політику співіснування з одноосібниками: мінятися землями, щоб сформувати цілісні масиви, домовлятися щодо використання або невикористання певних культур, хімічних добрив, підвищувати майновий та структурний рівень землевласності. Виробник має розмовляти однією мовою з селянами, щоб вони розуміли, що від них вимагається», — пропонує Орлов.

Для цього необхідні правові знання з обох сторін, бо право відкриває широкі можливості в регулюванні відносин. «Слід регулювати відносини, чітко розмежовуючи своє і чуже. Також треба зробити профілактику порушень і привести людей до розуміння, що право має змогу покарати, тобто притягнути до цивільної, майнової та кримінальної відповідальності», — наголошує експерт. Але на цей правовий механізм є певні обмеження, які мають людський фактор: обидві сторони повинні розуміти свої права та обов’язки, бо, якщо сторона не розуміє, що від неї вимагається, очікувати виконань доволі проблематично. А ще — право потребує здорового глузду, «воно не є замінником мислення і не панацеєю від усіх проблем». «Якщо агробізнес сам напрацює правила гри й погодить їх з державою, то з боку державного регулювання буде менше непередбачуваних, божевільних впроваджень. Якщо бізнес сидітиме в мушлі й казатиме, щоб його не чіпали, то він буде «приємно» здивований черговим державним регулюванням. Потрібно домовлятися з державою й пропонувати свої варіанти», — зазначив Орлов.

Тетяна АВДАШКОВА, Літня школа журналістики «Дня»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments