Бій за нафту

Учора Кабінет Міністрів України розглянув зміни до Податкового кодексу України про стимулювання реконструкції і модернізації об’єктів нафтопереробної галузі. Деталей поки що не повідомляють. Тож уряд взявся за спасіння нафтопереробної галузі, яка, до речі, в світі є однією з найприбутковіших. Таким чином урядовці, мабуть, розраховують поліпшити в перспективі бюджетні доходи. Намір хороший. Але чому роль рятівника в умовах ринкової економіки знову на себе бере держава? Хіба спасіння потопаючих — не справа самих потопаючих? Тим більше, що власниками нафтопереробних підприємств є далеко не бідні компанії.

Нафтопереробне питання отримало розвиток в Україні і в іншому контексті. Зараз тривають перемовини довкола продажу росіянами одного з шести українських нафтопереробних заводів — Лисичанського. Від того, хто стане його новим власником, залежить, чи подолає внутрішній ринок імпортну навалу нафтопродуктів, а чи навпаки — посилить її. Іншими словами — іде бій за нафтовий напрямок і вплив у ньому. Хто вийде з нього переможцем — свої (українські) чи чужі (іноземні, як варіант — російські ФПГ) — не зрозуміло. Про можливі сценарії розвитку в нафтопереробній галузі «День» запитав експертів.

Опитані «Днем» експерти по-різному сприймають допомогу держави в модернізації нафтопереробних заводів.

Нарешті держава користується світовою практикою — каже директор Консалтингової групи А-95 Сергій Куюн.

Натомість експерт енергетичного ринку Геннадій Рябцев виступає проти надання додаткових стимулів. За його словами, вже прийнято три закони, які стимулюватимуть пріоритетні галузі економіки. І задача Кабміну — включити нафтопереробну промисловість та проекти з модернізації НПЗ до цього переліку, говорить він «Дню». «Це забезпечить нульові імпортні мита на обладнання, яке завозять для модернізації, спрощений режим амортизації, обнуління податку на прибуток, відтермінування по сплаті ПДВ та оформлення податкових векселів. Цього вже більше, ніж достатньо для модернізації НПЗ. Ці закони підписано 28 вересня, а почнуть діяти з 1 січня 2013 року», — розповідає він «Дню».

Щодо подальшої долі Лисичанського НПЗ та впливу цих подій на ринок експерти також дають протилежне бачення.

«Оптимальний покупець — той, у кого є гроші та бажання модернізувати завод. Поки що серед претендентів на його придбання не було тих, хто виявляв бажання модернізувати НПЗ», — каже Рябцев.

На думку Куюна, новим власником Лисичанського, найімовірніше, буде «Роснефть», яка купує THK-BP. «Це добре, бо потенційні українські покупці звикли розвивати бізнес за рахунок бюджетних коштів», — каже він. Перевага нового російського власника, на його думку, в тому, що він має нафту, інфраструктуру та плани завантажити виробництво.

Втім, озвучений Куюном нафтовий сценарій навряд чи вирішить проблему насичення українського ринку вітчизняним пальним. Адже сьогодні російський ринок відчуває дефіцит пального, а Лисичанський НПЗ будувався, аби частково задовольнити ринок Південної Росії. Тож відкритим залишається питання, куди він постачатиме свою продукцію. Натомість плани одного з українських претендентів на придбання заводу гарантують НПЗ орієнтацію на внутрішній ринок. Нагадаємо, що Group DF планує розвивати нафтохімію і тому цікавиться придбанням цього заводу. В такому разі Україна зможе наповнити внутрішній ринок не тільки пальним, але й іншими нафтохімічними продуктами, які сьогодні в основному імпортуються.

Як завершаться торги — час покаже. Але в одному експерти одностайні: Україна має нарощувати обсяги власного виробництва пального. Адже сьогодні, за підрахунками Рябцева, на внутрішньому ринку 40% бензину вітчизняного виробництва і 60% — імпортного. Україна ж спокійно може повністю покривати свої потреби у виробництві євродизпалива та практично повністю по бензину (не вистачатиме кілька сотень тонн). Для цього треба збільшити видобування нафти.

«В рік український ринок потребує 10 мільйонів тонн світлих нафтопродуктів (дизпаливо та бензин). Аби їх купити, потрібно 10 мільярдів доларів, а для виробництва — близько 14 мільйонів тонн нафти», — пояснює Куюн.

Тож, продовжує Рябцев, країна має наростити видобуток чорного золота з 2—3 до 17 мільйонів тонн щорічно, а також провести модернізацію НПЗ. Аби вивести українські нафтопереробні підприємства на рівень Литви, потрібно інвестувати в кожен з шести НПЗ по 1—2 мільярди доларів. Тобто загалом — близько 10 мільярдів доларів. Тоді через три роки відчуватиметься позитивний ефект на ринку нафтопродуктів», — прогнозує Рябцев.

Поліпшити нафтову ситуацію в країні може й міжнародний фактор. Якщо Іран виконає свої погрози і зупинить експорт нафти у відповідь на посилення санкції з боку Заходу, то нафтові потоки з Азербайджану, скоріше за все, потечуть через Україну. Тобто з’явиться сировина для переробки. Але особливо сподіватися на такий сценарій не варто.

Тому, продовжує Куюн, треба створювати умови, які, перш за все, не обмежуватимуть права споживачів та змусять реальних власників заводів вкладати свої гроші в модернізацію НПЗ, а не чекати, що за них це зробить держава. «Тоді буде справедлива картина розвитку нафтопереробки», — підсумовує він.

За словами експертів, сьогодні на українському ринку спостерігається цінова стабільність. Чи надовго вона збережеться — залежить від кількох факторів. Перший — валютний, тобто що буде з гривнею після виборів. Якщо курс зросте, то вартість бензину також підвищиться.

Другий — введення мита на імпорт пального. «Є побоювання, що в разі введення з першого грудня 2012 року мита на імпорт, вартість тонни іноземного пального подорожчає на 100 євро, тобто це ще плюс одна гривня на літрі пального», — каже Куюн.

І останній фактор — ситуація на митниці з затримками розмитнення нафтопродуктів. В Асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» кажуть, що з причин призупинення митного оформлення бензину так і не отримали від Держмитслужби. «Основну стурбованість викликають повідомлення, які неофіційно надходять учасникам ринку від працівників регіональних митниць про те, що одразу після виборів, з понеділка 29 жовтня 2012 року, імпорт нафтопродуктів може бути знову припинений з метою створення спецімпортера, що володіє ексклюзивним правом оформлення на митниці», йдеться в повідомленні компанії.

ДО РЕЧІ

За даними Державної служби статистики України, продаж світлих нафтопродуктів та зрідженого газу на АЗС у вересні 2012 року скоротився на 6,5% у порівнянні з серпнем цього року (до 6,7 мільярда гривень). Згідно з повідомленням, з вересня через мережу АЗС у роздріб продали 289,1 тисячі тонн бензину, що на 3,3% менше, ніж у вересні минулого року; дизельного палива — 167,6 тисячі тонн, що на 10,4% більше торішніх показників; стисненого газу — 34,8 тисячі тонн (на 26,6% більше); скрапленого газу — 12,9 тисячі тонн (на 23,8% менше). 53,5% проданого бензину припадало на продаж бензину марок А-94/98; 43,6% — на бензин марки А-90/93 та 2,9% — на бензин А-72/80. Станом на 1 жовтня поточного року на АЗС залишалося 122,7 тисячі тонн бензину, 61,1 тисячі тонн дизельного палива, газу скрапленого та стисненого — відповідно 7,6 тисячі тонн і 0,4 тисячі тонн.