Історія — це пам'ять нації... Це спосіб, яким нація встановлює свою ідентичність і наміри
Джон Фітцджеральд Кеннеді, 35-й президент Сполучених Штатів Америки від Демократичної партії

Чи звільнять Коболєва?

Десять важливих питань про нафту, газ, трубу і наше майбутнє
13 березня, 2019 - 19:19
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Через один тиждень та один день — 22 березня — завершується контракт нинішнього глави НАК Андрія Коболєва і всього складу правління.

«Це означає, що ми повинні прийняти відповідні рішення з точки зору якості корпоративного управління... Ми приймаємо рішення з 23 березня оголосити конкурс на посаду глави правління «Нафтогазу», — заявив прем’єр-міністр Володимир Гройсман під час засідання уряду.

Після заяви Гройсмана Андрій Коболєв зазначив, що уряд фактично припинив з ним контракт. Попри те, що за тиждень до цього правління НАКу рекомендувало Кабміну продовжити контракт із чинним очільником «Нафтогазу» ще на три роки.

Голова парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу Олександр ДОМБРОВСЬКИЙ підтримує позицію прем’єра. Більше того, пропонує додати декілька суттєвих положень. Зокрема, «привести у відповідність до українських реалій заробітну плату для всіх топ-менеджерів державних компаній, а преміальні бонуси прив’язати до чітких результатів роботи, визначених Кабінетом Міністрів. Особливо — в частині «Нафтогазу», сформулювати жорсткі дати виконання ключових завдань, враховуючи, що до завершення чинного транзитного контракту залишається менше, ніж десять місяців, а «Північний потік-2» активно будується. Для України сьогодні найдорожчий ресурс — це час, який не можна використовувати на протистояння. Про що я повторюю протягом останніх трьох років», — зауважує Домбровський. Депутат також наголошує на, так би мовити, «моральному критерії». «Повернення неадекватних і незаконних премій топ-менеджменту «Нафтогазу» до державного бюджету і використання цих коштів для соціально незахищених громадян. Формула: всім — високі тарифи на газ, а кільком менеджерам державної компанії — премії на сотні мільйонів, — злочинна і корупційна. Саме це цинічне та жлобське рішення дискредитувало дуже непрості енергетичні реформи, наслідки яких переживає більшість українських громадян. До речі, спостережна рада «Нафтогазу» проголосувала за це цинічне рішення, і жодного члена ради, який представляє там уряд, не було відкликано і звільнено», — говорить Домбровський. На його думку, потрібні прозорі, зрозумілі та конкурентні правила формування спостережних рад для українських державних компаній. Правила, які залучали б насамперед високопрофесійних, досвідчених і моральних українських фахівців, які в нашій державі Є! А не деяких європейських пенсіонерів та українських «смотрящих». Перші хоч мають знання і досвід, зате другі подеколи не мають ні знань, ні досвіду, ні стосунку до галузі, куди їх призначили спостерігати. Такі «правила» руйнують енергетичну систему України», — наголошує парламентар.

Домбровський пропонує також зробити професійні та об’єктивні висновки причин провалу виконання програми збільшення видобутку українського газу № 202, глибокий технічний аудит виконання програми модернізації української ГТС за останні чотири роки в контексті аргументів реальної конкурентоспроможності, надійності й ефективності роботи порівняно з альтернативними варіантами і нарешті звернути увагу на процес імплементації ринку електричної енергії, де є багато викликів, насамперед — урегулювання проблеми заборгованості, до речі, як і в сфері житлово-комунальних послуг і тарифів для населення.

Андрій Коболєв очолив «Нафтогаз» у досить складний період. 2014 року це була збиткова компанія (88,4 млрд гривень «мінусу»), яка залежала від російського «Газпрому».

Майже за п’ять років «Нафтогаз» із збиткової компанії з купою боргів зумів вийти на майже 40 млрд гривень чистого прибутку. Коболєв з командою ініціював низку міжнародних позовів проти Росії.

Зокрема, 2014 року «Нафтогаз» звернувся до Стокгольмського арбітражу з вимогою компенсувати кошти за непоставлений Україні газ. І виграв суд. Рішення арбітражу зобов’язало «Газпром» виплатити 4,63 млрд доларів компенсації.

На початку 2019 року Коболєв заявив, що Україна вимагатиме п’ять мільярдів доларів від Росії за втрачені активи НАК «Нафтогаз» під час анексії в Криму. Третейський суд у Гаазі визнав Росію винною, адже та порушила угоду про взаємний захист інвестицій. Проте це рішення поки що не стосувалось суми збитків.

Минулого року довкола прізвища Коболєв, а точніше, його заробітків у НАКу здійнявся скандал. Після рішення арбітражу наглядова рада компанії затвердила бонуси в розмірі 1% від суми виграшу. Між менеджерами та юристами розділили 46 млн доларів. Особисто Коболєв отримав майже вісім мільйонів доларів. Навіть прем’єр-міністр Гройсман був обурений зарплатою та премією Коболєва. Ці виплати він назвав неприйнятними та неринковими і заявив, що уряд перегляне умови контракту з головою правління. Коболєв спробував відвести від себе вогонь і пообіцяв віддати свій дохід на благодійність — у фонди «Народний тил — Реабілітація», «Повернись живим» і «Таблеточки». Але йому досі пригадують цю історію. Адже виявилося, що крім високої премії, Коболєв отримує в «Нафтогазі» і заробітну плату, як він сам сказав, «з сімома нулями».

Власне, надмірно висока зарплата Коболєва є офіційною причиною його звільнення: Кабмін заявив, що не продовжуватиме контракту з топ-менеджером. У контракті, який підпишуть з новим менеджером, за словами Гройсмана, буде ринкова зарплата й чіткі вимоги до діяльності компанії.

Але, як виявилося згодом, не все так просто. Рішення про умови контракту, який укладається з головою та членами правління, і встановлення розміру їхніх винагород належить до компетенції наглядової ради «Нафтогазу», а не акціонера компанії — уряду України. І до речі, ці права наглядової ради затвердив саме чинний Кабмін. Виникає доволі напружена ситуація, де є уряд, з одного боку, який рішуче налаштований не продовжувати контракту з Коболєвим, і є наглядова рада, яка, з другого боку, затвердила його кандидатуру на наступні три роки.

Сам голова правління «Нафтогазу» запевнив, що прощатися з посадою не збирається — має на меті довести до кінця судовий процес із «Газпромом».

«Наша команда п’ять років активно і тяжко працювала над таким процесом, як Стокгольмський арбітраж і створення вигідних для України умов у відносинах з Російською Федерацією. І я хочу цей процес завершити. Хочу з багатьох причин, не лише тому, що я громадянин України і для мене це важливо, а й тому, що як професіонал вважаю, що перемога, якої ми досягли, й інструменти, які ми зараз дали українській переговорній стороні у відносинах з «Газпромом», — вони коштують багато мільярдів доларів. Втратити їх, конвертувати в чергову поразку, як це було бездарно зроблено кілька разів у минулому, я вважаю абсолютно неприйнятним як для країни, так і для себе», — сказав він під час прес-конференції, яку «Нафтогаз» зібрав одразу після заяви Гройсмана.

Крім перемог у судах, на рахунку управління «Нафтогазом» Коболєва — так званий «нульовий імпорт» російського газу в Україну. Із листопада 2015 року правління «Нафтогазу» зуміло мінімізувати закупівлю блакитного палива у «Газпрому». Україна почала отримувати нібито європейський газ, який насправді є реверсом газу із Росії. Він іде транзитом через територію нашої держави і при перетині кордону з ЄС стає власністю європейських компаній, які перепродують його нам.

Подібна схема зможе існувати недовго — цього року закінчується термін угоди з «Газпромом», тому російська сторона має право зупинити транзит газу. І наразі НАКу не вдалося домовитися з «Газпромом» щодо продовження транзитного контракту. Ускладнює переговори реалізація проекту з побудови Росією газопроводу в обхід України — «Північний потік-2».

Утім, як нещодавно повідомили в ЗМІ, у Кабміну є питання не лише до заробітної плати Коболєва. Якщо 2018 року уряд запідозрив НАК «Нафтогаз України» в завищенні прибутку, то 2019-го — помітив у фінансовому плані НАК прихований дефіцит у розмірі 84,5 мільярда гривень, майже 69,2 мільярда гривень із яких становить компенсація компанії збитків від продажу газу населенню та підприємствам ТКЕ за спецзобов’язаннями, відсутня в держбюджеті. Журналістам вдалося отримати результати аналізу запропонованого фінплану «Нафтогаз України» від Мінфіну, МЕРТ та Міненерговугілля. Усі три міністерства розкритикували запропонований документ і вважають, що він має бути суттєво доопрацьований.


Тим часом експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук озвучив свої десять запитань до НАК «Нафтогаз України» і до Андрія Коболєва зокрема.

Юрій КОРОЛЬЧУК, експерт Iнституту енергетичних стратегій:

• Перше — корупція в закупках реверсного газу. Переплата за газ за чотири роки склала понад два мільярди доларів. Хто отримав ці гроші? Яка «доля» дісталася учасникам схеми всередині «Нафтогазу»?

• Друге — корупція в процесі реалізації та, як наслідок, провалу програми збільшення видобутку газу до 20 млрд куб. м. Коболєв безпосередньо брав відповідальність за результат цієї програми.

• Третє — корупція при продажу газу для споживачів за рахунок запасів газу в підземних сховищах, що триває уже понад три роки. Це визнав представник «Нафтогазу» Юрій Вітренко у своїх заявах.

• Четверте — намагання монополізувати ринок поставок газу населенню і теплокомуненерго, щоби фактично не допустити розвитку конкуренції на ринку газу. Намагання отримати монопольний контроль за газовими мережами. Цілеспрямоване розхитування і руйнування системи газопостачання, яка є частиною системи національної безпеки України.

• П’яте — лобізм підвищення ціни газу для населення в інтересах міжнародних фінансових структур. Цим самим керівництво «Нафтогазу» зумовило зростання обсягу субсидій на газ і тепло на рівні 70 млрд грн. Це спричиняє шалене навантаження на бюджет.

• Шосте — провал переговорів із Єврокомісією та Росію щодо продовження транзитного контракту з «Газпромом». Тим самим Коболєв і «Нафтогаз» поставили Україну на межу нової газової війни, припинення транзиту газу і конфлікту з ЄС та Росією.

• Сьоме — так звана перемога в Стокгольмському суді обернулася для України поразкою. Суд у Стокгольмі триває далі. Грошей у вигляді 2,6 млрд дол. від «Газпрому» Україна не отримала. Зате премію у вигляді 40 млн дол. керівники «Нафтогазу» вже освоїли.

• Восьме — п’ятирічна імітація боротьби проти «Північного потоку-2» і «Турецького потоку». Як наслідок, через недолугі дії «Нафтогазу» Україна втратить як мінімум близько 50 млрд куб. м транзитного газу, або 1,5 млрд дол. доходу до бюджету.

• Дев’яте — корупційна діяльність «Нафтогазу» і Коболєва щодо компанії «Укрнафта». Фактично Коболєв підіграв олігарху Коломойському і забезпечив захист його інтересів у цій компанії. Збитки — орієнтовно до 2 млрд дол.

• Десяте — за часів керівництва Коболєва «Нафтогаз» фактично здійснив переворот за участю міжнародних структур і вийшов з-під контролю держави, уряду, які формально є власником «Нафтогазу». Управління «Нафтогазом» перейшло до Спостереженої ради, в якій більшість становлять іноземці та зацікавлені особи.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments