Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі.
Павло Тичина, український поет, перекладач, публіцист, політичний і громадський діяч

Державний земельний банк пропонує дешеві кредити

Експерти бачать у цьому загрозу махінацій із власністю. «День» шукав спростування чи підтвердження найбільш гострих «звинувачень»
30 жовтня, 2013 - 10:29
РЕЗУЛЬТАТИ СОЦОПИТУВАННЯ ІНСТИТУТУ ГОРШЕНІНА — ПРОДАВАТИ ЗЕМЛЮ ЗАРАДИ ЗАРОБІТКУ СЕЛЯНИ НЕ ХОЧУТЬ / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Світлана СКОСИРСЬКА: «Китайських» грошей у кредитуванні українських аграріїв не буде. «Я офіційно заявляю, що не було ніяких переговорів щодо отримання коштів від Китаю за програмами Земельного банку. Та інформація, яка є у пресі, не достовірна. Швидше її було інспіровано спеціально для того, щоб не дати розвиватися Земельному банку»

У липні цього року в Україні запрацював Державний земельний банк. З початку свого існування він вже не раз ставав темою гарячих дискусій. Експерти ставлять під сумнів ефективність функціонування такої установи, а опозиційні політики поширюють думку про те, що влада хоче пошити в дурні звичайного землевласника.

«День» розбирався в найбільш гострих «звинуваченнях».

ДЕШЕВІ КРЕДИТИ МАЛОМУ ТА СЕРЕДНЬОМУ ФЕРМЕРУ

2 липня цього року Кабінет міністрів України прийняв ухвалу, якою дав старт для створення Державного земельного банку. Відповідно до документу, в Україні створюється Публічне акціонерне товариство «Державний земельний банк» із статутним капіталом 120 мільйонів гривень. 100% статутного капіталу банку належать державі і формується шляхом розміщення і випуску 120 мільйонів простих іменних акцій номінальною вартістю в одну гривню кожна. Насправді ж, для формування статутного капіталу Держзембанку на тимчасовий рахунок НБУ Кабмін перерахував 120 мільйонів гривень. 6 вересня публічне акціонерне товариство отримало банківську ліцензію № 272.

Банку надається право здійснювати операції з земельними ділянками і майновими правами на земельні ділянки у рамках свого статуту і у відповідності до діючих норм українського законодавства у сфері земельних відносин.

Держзембанк кредитуватиме лише малий та середній бізнес, надаючи невеликі позики до двох мільйонів гривень і 12% річних.

На разі банк вже готує перші кредитні угоди, повідомляють в Держзембанку. «Держзембанк планує розпочати кредитування аграріїв за процентною ставкою 8-12% річних з осені поточного року, а надалі — ще більше знизити ставку. Державний земельний банк на цей момент розглядає заявки на кредитування для поповнення обігових коштів від трьох аграрних підприємств на суму близько 2 мільйонів гривень і термін до трьох років кожен», — розповіла голова правління ПАТ «Держзембанк» Світлана Скосирська.

Та постає питання, чи зможе Держзембанк впоратись із поставленими завданнями? Варто згадати сумну історію банку «Україна», який займався кредитуванням сільського господарства. Кредити були надані фірмам, які потім не змогли повернути кошти і банк збанкрутував.

Голова Української аграрної асоціації Володимир Макар занепокоєний моделлю роботи Державного земельного банку. «Нас насторожує сама модель Земельного банку, оскільки в ньому поєднуються функції кредитування та купівлі-продажу землі. Міжнародний досвід показує, що ці функції повинні чітко розмежовуватися і не об’єднуватися в одній установі», — говорить він. При цьому Макар звертає увагу на те, що при функціонування української моделі роботи земельного банку призведе до появи монополіста на ринку землі. «Зауважте, на сьогодні у розпорядженні Земельного банку може бути 10 мільйонів гектарів земель. Це площа, що дорівнює площі Болгарії. Ефективно управляти таким земельним банком, не маючи відповідного досвіду, — дуже непросте завдання», — підкреслив Макар.

Проте в Держзембанку запевняють, що помилок більше не допустять. «Нині в світі земельні банки діють вже більше ста років. в Тайвані земельний банк працює сто років і входить в список двохсот найбільших банків світу. Дуже успішно працюють земельні банки в Голландії, Німеччині, в 12 штатах США. Ми вивчили досвід і позитивний і негативний, ми зважили всі ризики. Ми створили таку політику керування, при якій ніколи запозичені ресурси не підуть на викуп землі. Так, в нашій державі є негативний досвід — робота банку «Україна». Але саме для того, щоб таке не повторилося, ми прописали категорії позичальників і критерії, на яких умовах це буде робитися» — зазначила Скосирська.

«А РОЗПЛАЧУВАТИСЯ ЧИМ БУДЕМО»?

Важливим та актуальним залишається питання про фінансування банку. Так, у нього є статутний капітал у розмірі 120 мільйонів гривень, проте цього зовсім не достатньо для кредитування малого та середнього бізнесу. Так звідки ж Держзембанку взяти додаткові кошти?

На думку заступника голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України Ігора Сабія, у Земельного банку є два шляхи залучення коштів для подальшого кредитування аграріїв. Перший — «друкувати гривні». Проте, це призведе до інфляції. Другий — робити зовнішні запозичення. В цьому випадку заставою стане земля, якої «на превеликий жаль, більше не стане». Згадуючи приклад банку «Україна», Сабій висловлює побоювання щодо того, що аналогічна ситуація може відбутися й зараз. «Все може закінчитись тим, що земля, без війни, без агресії може перейти у власність іноземних держав. Немає значення, кому, проте варто звернути увагу на те, що зараз в Україну найбільше інвестують китайці», — говорить він.

В можливість повернення кредитних коштів не вірить і перший заступник голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України Тарас Кутовий. Мовляв, і неважливо, хто буде кредитором. «Я вважаю, що в кінцевому результаті ці гроші потрібно буде повертати. Як завжди, в нашій аграрній галузі це було безуспішно, мовляв, такі у нас аграрії, не змогли повернути кредити. Тоді розпочнеться розмова про землю. Ми знаємо, що сьогодні ця розмова вже має свої початки. Ми маємо сьогодні розмову про поставки зерна. Ми маємо відповідні програми по фінансуванню проектів в Україні. Все це змотається в один великий клубок проблем, які насправді потім буде майже неможливо розмотати», — говорить Кутовий.

В Земельному банку пояснюють, що на кредитування підуть кошти від оренди землі і гроші інших банків. Наразі він співпрацює з банком «Агріколь», у якого проблемна заборгованість по аграріям становить 1,5%, і з «Ощабанком», де заборгованість по сільськогосподарським кредитам становить 2—2,5%. «Ми використовуємо ті схеми, які дозволять нам «фільтрувати» кредити. Тому що, коли ми приходимо в банки і говоримо, що ми готові фінансувати кредитні проекти під 12% річних, то ми маємо можливість вибирати найвигідніші кредити» — говорить Світлана Скосирська. За її словами, наразі в оренді перебуває 1,5 мільйона гектарів землі. Держзембанк уже розробив кілька нових проектів і планує разом із міжнародними асоціаціями розробляти ряд проектів, які дозволять створювати нові підприємства на тих землях, які сьогодні обробляють. Запозичені кошти, говорять в банку, йтимуть «під конкретні програми та проекти, які відповідатимуть терміну та цільовому спрямуванню тих угод, які буде укладено».

Скосирська запевнила: «китайських» грошей в кредитуванні українських аграріїв не буде. «Я офіційно заявляю, що не було ніяких переговорів стосовно запозичення коштів від Китаю по програмах Земельного банку. Та інформація, яка є в пресі, не є достовірною. Скоріше за все, її було інспіровано спеціально для того, щоб не дати розвитку Земельному банку», — сказала вона.

ПРИВАТНУ ЗЕМЛЮ — У ДЕРЖАВНУ ВЛАСНІСТЬ?

Ще одним важливим питанням в діяльності Державного земельного банку є питання скасування для Земельного банку мораторію на продаж сільськогосподарської землі. Відповідний законопроект під номером №    2181а «Про внесення змін до деяких законів щодо спрощення передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність та користування» розглядався в парламенті 10 жовтня. Згідно із ним, право купувати аграрні землі до 1 січня 2016 року надається лише Держзембанку. На думку експертів, щонайменше два роки українці-власники землі зможуть продавати паї лише одній юридичній особі — Держзембанку.

Того ж дня Верховна рада відмовилася від розгляду відповідного законопроекту. А пізніше голова Міністерства аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк запевнив, що Державний земельний банк не буде отримувати пріоритетного права на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення. «Якщо буде ринок, якщо буде дозволено, Державний земельний банк буде купувати на рівноправній основі», — сказав він.

Та побоювання того, що законопроект № 2181а можуть ще раз розглянути, а то й прийняти, не зникають.

На думку Кутового, земля, яку влада хоче перевести у державну власність шляхом скуповування її через Державний земельний банк, є єдиним джерелом доходів. «За умов відсутності грошей і за умов наявності майже 10 мільйонів гектарів землі у державі сьогодні, виникає питання       — навіщо державі ще земля? Висновки очевидні. Сьогодні єдиним джерелом коштів, які залучає держава, є ліквідний актив. І на думку всіх фахівців, це — земля. Тому потрохи, планомірними кроками, ми підходимо до того, що мораторій фактично буде скасований, але для одного учасника ринку — Держзембанку»,— зазначає він.

В свою чергу, Скосирська запевняє, що про це говорити зарано, оскільки законопроект буде виноситись на обговорення, швидше за все, «вже наступного року».

Головний юридичний радник проекту USAID «АгроІнвест»Павло Кулинич радить «дивитися трохи далі». «Після закінчення мораторію банк повинен стати регулятором ринку земель. Тут потрібно дивитися за кон’юнктурою. Якщо ціни на землю падають, то банк повинен такі землі скуповувати», — говорить він.

ГОЛОС АГРАРІЯ!

Генеральний директор агрофірми «Барвінок» (м. Харків) Олександр Купріянов наголошує: дискусії і експертів, і політиків, і керівництва Земельного банку — далекі від реалій села. «Я вважаю, що для управління резервними землями потрібно створити єдиний центр, який всім назначить чітку прозору процедуру і єдину ставку орендної плати. Зараз ми платимо за державну землю 606 гривень за гектар, за пайову — 628 гривень. Говорять про те, що на пайовій землі можна розвивати тваринництво. А як це зробити, коли пайова земля здається всього на 5 років? А виробничий цикл молочного тваринництва — це, мінімум сім років. Ті речі, про які ми говоримо, є дуже спірними»,    — говорить Купріянов.

Також Олександр Купріянов запевнив, що українську землю ніхто не зможе скупити, бо люди її просто не продаватимуть. «За 10 років практики я можу сказати, що хіба що 20 чоловік прийшло з пропозицією продати землю — це дуже мало. А так воно і є. В основному люди приходять продавати землю, коли кудись виїжджають, або коли просто терміново потрібні гроші, наприклад, на операцію. Також ми проводили опитування серед людей. Вони не хочуть продавати землю і не будуть цього робити», — зазначає він.

Марія ЮЗИЧ


ДО ТЕМИ!

Понад 2/3 селян не хочуть працювати на агропідприємствах і не вирощують продукти на продаж у власних господарствах, — соцопитування.

Такі результати опитування 2 тисяч селян із понад 120 сіл України оприлюднив Інститут Горшеніна. Живуть же мешканці сіл в основному за рахунок пенсій, зарплат, і підробітків у місті чи за кордоном. 12% опитаних відзначили, що їм або членам їх сімей доводилося виїжджати на заробітки в інші міста України, 6% — у Росію, приблизно 6% — до Європи. 71% респондентів на заробітки не виїжджав.

Сімейний дохід 40% респондентів — від 2 до 5 тис. грн. Майже стільки ж селян вважає цю суму достатньою для життя.

«Той факт, що понад 40% сільських жителів мають сукупний дохід на сім’ю в 5 тис. грн., говорить про те, що не все там так погано, — говорить експерт Інституту Горшеніна Володимир Застава. — Разом з тим, нас здивувало, що в якості пенсіонерів себе ідентифікують тільки третина мешканців сіл. Це достатньо мало, адже в свідомості громадян існує думка, що в селах живуть лише пенсіонери».

Водночас бізнес-клімат на селі респонденти оцінюють негативно. Адже майже третина опитаних переконана, що стати підприємцем у своєму селі просто неможливо, ще чверть — схиляються до такої думки. Оптимістів же — лише 10%. Ще менше — близько 4% селян — вважають, що в їхньому селі навіть можливо зробити кар’єру. У протилежному ж упевнені 44%. Приблизно по 40% і тих, хто вважає, що можна отримати дохід від своєї землі, і тих, хто переконаний у протилежному.

Але продавати землю заради заробітку селяни не хочуть, констатують результати опитування. Адже майже 63% респондентів вважають, що земля не повинна ставати товаром. Приблизно стільки ж самостійно й обробляють свої ділянки. В оренду землю віддали лише 17%.

Олексій САВИЦЬКИЙ

Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ