Довготривалий проект

Проект газотранспортного консорціуму, втілення якого нам обіцяє в жовтні цього року міністр палива й енергетики Юрій Бойко, схоже, стане тим чинником, який дозволить нинішньому уряду зменшити ціну на російський газ. Нагадаємо, що договір про створення цієї структури існує на папері вже близько двох років. Протягом цього часу газотранспортний консорціум неодноразово був об’єктом торгу як для українських, так і для російських газових «начальників». Так, у договорі від 2004 р. йдеться про добудування нових газотранспортних потужностей (газопровід Богородчани — Ужгород), а також заповнення газом невикористовуваних на цей час газопроводів Івацевичі — Долина і Торжок — Долина. У травні 2004 року «Нафтогаз України», «Газпром» і Ruhrgas AG (Німеччина) домовилися про умови участі німецької сторони в консорціумі, також зацікавленість в участі в консорціумі висловила Польща. У січні 2005 року Президент Віктор Ющенко виступив за залучення Європейського Союзу до консорціуму. Але чи погодиться з цим Росія? Чи потрібні їй додаткові учасники?

Російський бізнесмен Максим Курочкін вважає нормальною пропозицію про створення спільного українсько-російсько-німецького газового консорціуму з внесенням туди українських трубопровідних мереж. Про це він заявив у ході он-лайн-конференції на одному з інтернет-сайтів. «І не треба говорити, що в цьому випадку Україна щось втрачає. Кінцевому споживачу, чи то юридична особа, чи громадянин, насправді однаково, кому належать труби, оскільки самі вони до них стосунок мають досить-таки опосередкований. А фактична ціна за газ, навпаки, має конкретне життєве значення», — додав бізнесмен. Ціна — ціною... Якщо нею хочуть управляти «вручну», то зроблять це безпосередньо в газотранспортному консорціумі. Однак, як стверджують багато експертів, ГТК — це така собі поступка Росії в питанні українських газотранспортних потужностей. Адже не є таємницею, що газотранспортна система України — одна з найбільш перспективних і стратегічних у цій частині Європи (і складається з 37,5 тисячі км газопроводів, 71 компресорної станції та 13 підземних сховищ газу із загальним активним об’ємом газу 32 млрд. кубометрів. Пропускна спроможність системи на вході становить 288 млрд. кубометрів газу на рік, на виході — 175 млрд. кубометрів, зокрема в країни Європи — 141 млрд. кубометрів).

Тим часом посол Російської Федерації в Україні Віктор Черномирдін в інтерв’ю виданню «Народний депутат» висловив думку, що газотранспортний консорціум потрібен для упорядкування ситуації на газовому ринку. «Щоб упорядкувати ринок, і потрібні такі міжнародні структури, як консорціум», — сказав він. «Ніхто не хоче платити завтра більше, ніж учора», — додав посол РФ і зазначив, що об’єми споживання не зменшаться, і ціни на світовому ринку теж не знизяться. Черномирдін вважає, що консорціум покликаний створити таку ситуацію, «щоб зміни умов на ринку не били по споживачах і не тиснули на постачальників, а діяли м’якше і зрозуміло для всіх учасників товарообміну». Посол зазначив, що необхідність консорціуму кілька років тому вже визнали і Україна, і Росія, і деякі західні споживачі. В. Черномирдін наголосив, що «газотранспортна мережа — не вічний двигун, вона зношена, вимагає капітальних вкладень і додаткових газотранспортних гілок». Він повідомив, що недавно Рада засновників українсько-російського консорціуму з управління та розвитку газотранспортної системи України вирішила провести в жовтні 2006 року своє чергове засідання. Як зазначив посол, ділянка газопроводу Богородчани — Ужгород завдовжки 234 км у перспективі повинна забезпечити додатково до 19 млрд. кубометрів транзиту газу через українську територію. За словами дипломата, терміни будівництва газопроводу оцінюються в 1,5 року.

Раніше міністр палива й енергетики України Юрій Бойко також повідомляв, що збори учасників «Міжнародного консорціуму з управління та розвитку газотранспортної системи України» (ГТК) заплановані на жовтень. Після останнього засідання Ради учасників ГТК у середині листопада 2005 року, на якому її очолив тепер уже екс-міністр палива й енергетики Іван Плачков, українська сторона кілька разів ініціювала чергове її засідання, а наприкінці липня Мінпаливенерго звинуватив «Газпром» в уповільненні роботи ГТК. Це трохи дивно. Адже Росія завжди лобіювала цей проект і очей, як кажуть, із нього не спускала. Можливо, там, у «Газпромі», чекали нових призначень в уряді України, щоб зорієнтуватися, як далі вести «політику партії». Після зміни в Україні уряду 4 серпня новий міністр палива й енергетики Бойко вже тричі відвідував Росію для проведення переговорів щодо газової теми. Цього тижня він також у Москві. Що обіцяє йому ця поїздка — невідомо. Відомо лише, що Україна «виторговуватиме» собі ціну на газ не вище 135 доларів. От лише цікаво — в обмін на що?