Друга молодість третього енергоблока

У лютому 2020 року добігає кінця термін експлуатації третього енергоблока Южно-Української АЕС. У травні наступного року блок зупинять на великий планово-попереджувальний ремонт, який триватиме 186 діб. Ці роботи передуватимуть рішенню про продовження строку експлуатації. Насправді ж, готуватися до реінкарнації «мільйонника» почали набагато раніше. Більш того, над удосконаленням роботи енергоблока та посиленням безпеки на АЕС працювали і працюватимуть навіть після позитивного рішення колегії Держатомрегулювання. Саме цей орган у листопаді 2019 року має поставити крапку в реченні «ЗУПИНИТИ НЕ МОЖНА ПРОДОВЖИТИ». На підприємстві, яке виробляє 10% електроенергії країни і забезпечує енергією південь держави, пріоритети вже розставили. Про це була наша розмова із заступником головного інженера з модернізації та реконструкції ЮУАЕС Андрієм БІНДЮКОВИМ.

— Невже 30 років — це старість?

— Атомна енергетика — галузь досить молода. На пострадянському просторі її розвиток розпочався в 1970-х роках. З огляду на те, що досвіду експлуатації тоді було обмаль, усі об’єкти проектувались і розраховувались із запасом. Безпосередньо сам реактор будувався з таким потенціалом міцності, який дає змогу продовжити його роботу ще на 30 років. Тепер ці резерви ми й оцінюємо під час продовження терміну експлуатації. Тому три десятки років для енергоблока — це ще не старість. Скоріше зрілість, а то й навіть молодість. Особливо для серійних блоків, які є найбільш сучасними з тих, що експлуатуються в Україні. Саме до них і належить енергоблок №3 із серійною ядерною установкою В-320. У нове життя він піде повністю завантажений ядерним паливом виробництва Westinghause. На ньому «мільйонник» працює з липня нинішнього року. За цей час жодного розгерметизування не зафіксовано. А от радіаційна забрудненість у гермооб’ємі (тут ідеться про сукупність елементів будівельних та інших конструкцій, які огороджують простір довкола реакторної установки чи іншого об’єкта, який містить радіоактивні речовини, утворюючи своєрідний бар’єр, який перешкоджає потраплянню радіоактивних речовин в навколишнє середовище. — Ред.) була мінімальною за останні роки. І це явний позитивний ефект.

— Що означає термін «продовження експлуатації»?

— Продовження строку експлуатації — це продовження роботи енергоблока на обґрунтований (після завершення проектного) строк. Щоб отримати ліцензію, необхідно пройти цілу низку процедур, надати необхідну документацію і, звичайно ж, виконати чимало роботи. За два роки до надання дозволу на продовження строку експлуатації затверджується спеціальна програма — індивідуальна для кожного блока. У ній враховано стан енергоблока та його особливості. У травні 2018 року було погоджено Програму підготовки енергоблока №3 Южно-Української АЕС до експлуатації в надпроектний термін. Цей документ передбачає низку заходів, серед яких: оцінка технічного стану і кваліфікація обладнання, оцінка сейсмостійкості, періодична оцінка безпеки, усунення відхилень від норм та правил, виконання комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки, аналіз впливу на навколишнє середовище. Слід зазначити, що в Програмі підготовки енергоблока чітко зазначено, що вже виконано, що потрібно виконати до схвалення остаточного рішення Колегією Держатомрегулювання і що має бути виконано в перспективі (після продовження терміну експлуатації). Такий підхід застосовується тому, що на кожному енергоблоці АЕС України, в тому числі й енергоблоці №3 Южно-Української АЕС, удосконалення обладнання відбувається постійно.

Програма підготовки нашого енергоблока №3 до експлуатації в надпроектний термін передбачає виконання 108 заходів. Наймасштабнішою, складною та цікавою буде реконструкція кабельного господарства у герметичному об’ємі реактора. На працюючому блоці до гермооб`ємів вхід заборонено, тож обладнання має працювати досконало. На момент проектування енергоблока №3 вимоги до кабельного устаткування були зовсім інші, тож нині потрібно привести його у відповідність до сучасних норм та правил. Як показує досвід рівненчан, які виконували цю роботу на третьому серійному енергоблоці Рівненської АЕС, їм довелося замінити майже 95% кабельних конструкцій та кабелів. Аналогічну роботу належить виконати і на Южно-Українській АЕС. Зважаючи на тривалість та трудомісткість завдання, планується виконати її наступного 2019 року під час планово-попереджувального ремонту.

— Ви згадали про виконання заходів Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки (КзПБ). Зупинімось на ній детальніше.

— Комплексну (зведену) програму підвищення безпеки енергоблоків українських АЕС було затверджено 2011 року постановою КМУ. Її мета — ефективна і надійна робота енергетичної галузі, відповідність рівня безпеки атомних енергоблоків міжнародним вимогам. Документ включає 1082 заходи. Його повна реалізація запланована на кінець 2020 року.

Зі 108 заходів Програми підготовки енергоблока №3 до експлуатації в надпроектний термін 96 — це заходи КзПБ. Слід зазначити, що на третьому «мільйоннику» таких заходів значно більше, аніж на блоках малої серії (перший та другий), а часу на їх виконання менше. Такий баланс обумовлений набутим досвідом. Наші спеціалісти вже накопичили його досить. Продовжили строк експлуатації двох своїх енергоблоків — №1 і №2, допомагали колегам у продовженні строку експлуатації блоків Запорізької АЕС, регулярно обмінюються інформацією з фахівцями Рівненської АЕС, які нещодавно продовжили строк експлуатації третього енергоблока на 20 років.

З накопиченими знаннями та досвідом фахівці Южно-Української АЕС повністю вкладаються у відведені графіком терміни. Зараз виконано понад половину від запланованих заходів. Те ж можна сказати і про постфукусімський напрямок. Його включили до КзПБ після подій на японській АЕС «Фукусіма-Даічі» 2011 року. Тоді на всіх світових атомних електростанціях провели «стрес-тести». Це своєрідний інструмент, який надає можливість оцінити стійкість ядерних блоків до виникнення всіх можливих і неможливих подій внаслідок природних катаклізмів. Завдяки виявленню слабких сторін для кожної АЕС розробили окремі заходи для запобігання наслідкам, подібним до фукусімських.

Постфукусімські заходи на Южно-Українській АЕС — у пріоритеті. Безпосередньо на енергоблоці №3 їх заплановано 16. На сьогодні реалізовано 12. Наступного року сподіваємось завершити цю роботу в повному обсязі.

Взагалі-то, не можна сказати, що посилення безпеки енергоблоків, їхня модернізація, оновлення обладнання здійснюються лише під час продовження експлуатації енергоблоків. Наприклад, раніше на блоці №3 уже реалізували програми із заміни автоматизованої системи управління технологічними процесами (АСУ ТП), заміни електрообладнання й з інших питань. Є вимога безперервно підвищувати безпеку в межах організаційних, фінансових та інших можливостей. І ми її дотримуємось. Третій енергоблок, з огляду на його молодий вік, завжди був дещо недофінансованим. Зараз кошти надходять активніше, відбуваються торги, проектування, закупівля обладнання. Тож основні за капіталоємністю роботи будуть виконані 2019 року.

— Чи не доречніше було б вкласти ці кошти в будівництво нового енергоблока? Який зиск матимемо з того, що будемо експлуатувати третій енергоблок у надпроектний термін?

— Вартість будівництва нового енергоблока на сьогодні в середньому становить сім мільярдів доларів. Продовження експлуатації коштує від 5% до 10% цих витрат. Строк роботи в надпроектний термін у середньому становить 20 років. Тож економічний ефект очевидний. Крім того, продовження експлуатації — це забезпечення енергетичної безпеки України. Нині також з’явилися певні можливості експортування електроенергії. Серед вигод для країни і населення — податки до бюджетів різних рівнів, фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території 30-кілометрової зони спостереження. Не можна також забувати про мешканців міста енергетиків. Для них це — робота і заробітна плата.

— Якби громадські обговорення відбувалися зараз і у вас була можливість звернутися до людей, що б ви їм сказали?

— Хай би до якої політичної партії чи громадської організації належала людина, вона хоче жити комфортно. Українці звикли до стабільної роботи залізничного транспорту, метро, трамваїв і тролейбусів, хочуть, щоб у домівках було завжди світло і тепло. Практично всі розуміють, що зупинивши енергоблоки атомних електростанцій, ми поступово зануримося в темряву. І це призведе до ще більшого відтоку людей із країни. Тому до громадян слід доводити правдиву інформацію.

Населення має розуміти, що на одиницю потужності теплова станція дає в 200, а то й у 500 разів більше радіоактивних викидів. Усі знають, що інколи випадають кислотні дощі. Так-от, вони є наслідком згоряння вугілля на ТЕС. Через відвали із золи річки утворюють справжні екологічно небезпечні потоки, у місцях вугледобування стоять жахливого вигляду терикони. Це території, викреслені з життя. Проте найбільшим злом чомусь вважається атомна енергетика, а не теплова.

Візьмімо, наприклад, автомобіль. Він потребує регулярного догляду, якісних доріг, сучасних запчастин. При цьому авто робить наші будні комфортнішими, тому відмовлятися від такого способу пересування ніхто не збирається.

Так само і з виробництвом електроенергії. Без неї життя навіть важко уявити. Тому варто обирати той вид виробництва, який найменш шкідливий. Поки що, порівняно з тепловою, сонячною та гідроенергетикою, виграє атомна. Тому я — за атомну енергетику.