Гідність держави зрештою залежить від гідності особистостей, які її створюють.
Джон Стюарт Мілль, британський філософ, політичний економіст XIX століття

Хто допоможе грішми селу?

Обсяг незадоволеного попиту на фінансування в агросфері України щороку перевищує $7 мільярдів, із яких $2,6 мільярда — необхідні для забезпечення посіву й збирання врожаю
10 вересня, 2013 - 11:52

Такі дані озвучила експерт з питань фінансування проекту USAID «АгроІнвест» Наталя Ільїна. «Найбільшою перешкодою, яка заважає аграріям отримати це фінансування, є відсутність документованого руху грошових коштів. Проблема і в тому, що банки неохоче кредитують малих і середніх сільгоспвиробників», — пояснила вона.

Як забезпечити аграріїв достатнім фінансовим ресурсом? Поки що у влади немає відповіді на це запитання. Вона лише обдумує над механізмом забезпечення сільських рад коштами. На думку міністра аграрної політики і продовольства Миколи Присяжнюка, податок на оренду землі треба збільшити на 1% і зобов’язати орендаря перераховувати ці кошти на рахунок сільради того села, де він орендує землю. Таким чином, сільські громади отримають додаткові кошти на розвиток інфраструктури і створення комфортних умов проживання, вважає він.

Тим часом учасники фінансового рикну пропонують свій варіант кредитування для дрібних та середніх аграріїв — через кредитні спілки. За інформацією Ільїної, вітчизняні кредитні спілки видали 10 тисяч агрокредитів на 70 млн грн. За її словами, зараз аграріїв кредитує 60 кредитних спілок. Їхні програми поширюються на особисті сільгосппідприємства, які працюють без реєстрації юридичної особи, та дрібні фермерські господарства, в яких кредитуються їхні голови або члени їхніх родин, а вже далі ці кошти йдуть на господарство. «Для першої категорії середня сума кредиту становить 8-10 тисяч гривень. Але це усереднені дані, тобто людина може взяти 1000 гривень, що абсолютно неможливо в інших фінансових установах, а може — і 30—40 тисяч гривень. Голови фермерських господарств отримують у середньому 40 тисяч гривень, але насправді вони беруть 300—400 тисяч на розвиток господарства», — розповідає вона.

Відсоток такого кредиту дуже залежить від терміну і розміру кредиту. «Він становить 20-30% річних. Кредитні спілки не дуже беруть заставу. У нас діє гарантія та порука, хоча заставою може бути предмет кредитування, наприклад корова чи трактор, які купують», — розповідає про умови отримання кредитного ресурсу для аграріїв голова Всеукраїнської асоціації кредитних спілок Вікторія Волковська.

У кредитних спілках через обмеженнями законодавства кошти не дуже дешеві, зазначає експерт з питань фінансування проекту USAID «АгроІнвест», але люди звикли, що — це короткострокове кредитування. «Тобто кредит на те, щоб побудувати велике приміщення для утримання корів, яке окупиться за п’ять-сім років, — це не до кредитних спілок, бо їхні кошти задорогі. Втім, коли йдеться про кредитування на 1—1,5 чи на сезон, то це дуже ефективно. Переплата становить 20%, а це 20% річних. Якщо навесні треба купити солярку і восени витрачені кошти повернуться, бо буде врожай, то рахуйте, що ці кошти обійдуться в 10% річних. А якщо ще й завчасно купити солярку за меншою ціною, то «гра» тільки на ціні пального окупить цей кредит», — продовжує Наталя Ільїна.

У свою чергу, президент Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ) Петро Козинець наголосив, що кредитні спілки приділяють також велику увагу соціальному розвитку села. Зокрема, видають кредити для газифікації, будівництва житла, вирішенню побутових питань і на інші потреби. «Не буде соціального розвитку села — не буде й сільгоспвиробництва», — переконаний він. Голова НАКСУ зазначив, що особисті селянські господарства домінують у виробництві овочів, фруктів, картоплі, молока та інших видів сільгосппродукції. Тому ставку в кредитуванні спілки роблять не на великих, а на дрібних виробників.

Втім, аграрні експерти по-різному ставляться до кредитування АПУК спілками.

«Якщо ця кредитна спілка буде організована кооперативом фермерів і самі фермери будуть її членами, то вона буде успішною, бо враховує філософію агросектору. А згодом така спілка може перетворитися на кооперативний банк, як, скажімо, «Райффайзен Банк Аваль» чи «КредітАгріколь». В іншому форматі — навряд, щоб аграрне кредитування спілками було успішним», — зауважує «Дню» голова «Аграрного союзу України» Геннадій Новіков.

«Новітня історія України підтвердила низьку ефективність кредитування фермерів кредитними спілками. Це зумовлено низкою факторів», — каже натомість президент Спілки обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів Іван Томич. Зокрема, на його думку, заважає недосконалість законодавства щодо діяльності спілок і недостатня підтримка державою їхньої діяльності. Крім того, стримує сільгоспвиробників і висока вартість кредитів. «Якщо в банку ціна кредиту 25%, то зробити в кредитній спілці дешевше — не реально. Там вона становить ще плюс 3—4%, тобто загалом 30% річних», — додає він. На думку Томича, покращити цю ситуацію можна, але змінити серйозно практично неможливо. «Не думаю, що можна створити механізм підтримання фермерських господарств через кредитні спілки», — підсумовує Томич. Хоча, якщо вони перетворяться згодом на кооперативні банки — цілком можлива зміна ситуації, не виключає він.

Представники ж кредитних спілок переконані: агрокредитування в їхньому виконанні має право на успіх. Аби воно стало більш поширеним, стверджує Волковська, не вистачає ще дечого. «Ми, на жаль, сьогодні можемо кредитувати лише фермера-сільгоспвиробника. А до нас часто звертаються фермерські господарства, і ми їм відмовляємо, бо закон забороняє нам працювати з ними», — пояснює вона. Крім того, слід установити в законодавстві унеможливлення появи на ринку псевдокредитних спілок, які псують імідж іншим учасникам. Як зазначає голова Всеукраїнської асоціації кредитних спілок Вікторія Волковська, в Україні діє близько 50 псевдокредитних спілок. «Більшість із них навіть виключено із державного реєстру фінансових установ, у них відібрано всі права надавати фінансові послуги. Але питання вкладників, які залишились без грошей, досі не вирішені, і взагалі не дуже зрозуміло, як його вирішити», — сказала вона. За її словами, зараз працює спеціальна комісія, яка складає реєстр ошуканих вкладників. Як вважає голова Національної асоціації кредитних спілок України Петро Козинець, із зазначених 50 кредитних спілок 30% належить до так званих псевдоспілок, а решта 70% — це кредитні спілки, які «прогоріли» під час фінансової кризи.

Наталія БІЛОУСОВА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ