Не думкам треба вчити, а думати.
Іммануїл Кант, німецький філософ, письменник, антрополог, фізик, бібліотекар, педагог, основоположник німецької класичної філософії

Інвестиційний потенціал України: погляд у майбутнє

При належній державній політиці Україна має всі шанси повторити китайське «економічне диво»
26 вересня, 2006 - 00:00

Українська економіка має дуже високий інвестиційний потенціал, значна частка якого, як це не парадоксально, зумовлена досить скромними існуючими сьогодні стартовими позиціями. Адже не обов’язково, щоб економічно розвинуті країни автоматично були лідерами й щодо потенціалу майбутнього зростання. Інвестиційний потенціал країни, яка ще не досягла вищих позицій у світовій економічній табелі про ранги, але має потужні передумови розвитку, може бути суттєво значнішим, ніж у розвинутих країн. Це подібно до того, що дитина об’єктивно має значно більший потенціал фізичного та інтелектуального зростання, ніж доросла людина. Скажімо, коли б краще було вкласти інвестиції в компанію Майкрософт, придбавши її акції, — сьогодні, чи, наприклад, десь на початку 80-х? Звісно, тепер потенціал цієї компанії вже значною мірою реалізований і навряд чи декілька тисяч доларів, інвестованих зараз у цю світову монополію, перетворять когось в найближчій перспективі на мільйонера, як це було з першими акціонерами Майкрософт. Влучно кажуть китайці: «Не так важливо що, не так важливо як, дуже важливо коли».

Разом з тим зрозуміло, що йдеться не про логіку «чим бідніший зараз, тим кращий потенціал»: багато країн у світі не тільки не має економічного успіху сьогодні, але й, на жаль, не має райдужних перспектив економічного розвитку в майбутньому. Важливим є не тільки наявність та рівень інвестиційного потенціалу, а й наявність передумов його ефективного розкриття (які в Україні сьогодні безумовно є) та дієва державна політика, що здатна використати ці передумови належним чином. Які ж це передумови розкриття нашого національного інвестиційного потенціалу? Умовно їх можна поділити на «посткризові» та «перспективні».

До посткризових передумов розкриття інвестиційного потенціалу економіки країни можна віднести ті явища, які з одного боку є суттєвими вадами, притаманними сучасному етапу розвитку національної економіки, а з іншого — являють собою своєрідний «баласт», скинувши який можна зробити стрімкий економічний прорив. Тобто розкриття інвестиційного потенціалу обумовлюється не наявністю цих посткризових передумов, а саме можливістю їх позбутися.

В українській економіці такими посткризовими передумовами розкриття інвестиційного потенціалу є: незадовільний стан основних засобів та інфраструктури, застарілі технології, висока енергоємність економіки, низька продуктивність праці, недостатня конкурентоспроможність продукції, низький рівень політико- правової стабільності, регуляторні перешкоди та корупція, низький рівень розвитку фінансової інфраструктури та незначна інноваційна складова економіки. Слід підкреслити, що більшість із зазначених посткризових передумов останнім часом розвивається не шляхом загострення, а шляхом розв’язання проблем та мінімізації негативного впливу. Так, наприклад, спостерігаються тенденції до зменшення енергоємності економіки, підвищення продуктивності праці та інше. Проте існуючі посткризові передумови все ще створюють величезну прірву між тим, якою українська економіка є зараз, та тим, якою вона стане в майбутньому. І ця прірва вимірюється не тільки необхідними мільярдами інвестиційних ресурсів, а й роками цілеспрямованих та узгоджених дій влади й бізнесу. Разом з тим саме ці посткризові передумови, а точніше реальні можливості поступово їх позбутися, є своєрідним поштовхом до інвестування в нашу економіку та розкриття інвестиційного потенціалу України. В сучасному світі вигідніше інвестувати саме зростаючі економіки. Ситуацію ускладнює наявність своєрідного замкнутого кола: розкриття інвестиційного потенціалу потребує поступового позбавлення зазначених посткризових передумов, а позбавитися цих негативних явищ можна тільки залучаючи інвестиції. Разом з тим є реальні підстави вважати, що позитивні тенденції останніх років щодо мінімізації зазначених посткризових передумов, а також наявність дуже вагомих перспективних передумов розкриття інвестиційного потенціалу української економіки дадуть змогу вже в поточному десятиріччі розрубати гордіїв вузол на шляху відбудови інвестиційно-привабливої в глобальному вимірі України. Є в Україні і перспективні передумови розкриття інвестиційного потенціалу, які за своєю суттю є повною протилежністю посткризовим, оскільки являють собою переваги та сприятливі можливості, які при їхньому належному використанні здатні забезпечити стрімке економічне зростання. Так, маємо наявність резерву виробничих потужностей, які не використовуються на повну силу, або взагалі тимчасово виключені з виробничого процесу, але можуть бути оперативно відновлені або модернізовані та введені в експлуатацію. Створення та розвиток бізнесу на базі цих «резервних» виробничих потужностей (що виникли внаслідок розриву господарських зв’язків, несприятливої ринкової кон’юнктури, неефективного менеджменту тощо) часто потребує значно менших інвестицій, ніж побудова бізнесу «з нуля», що надає певну фору інвесторам, які встигнуть скористатися цими «резервними» виробничими потужностями. Не останню роль серед перспективних передумов відіграє високий рівень освіти та науки в Україні. Як справедливо наголошує відомий економіст Ю.В. Полунєєв, «Це значною мірою «спадщина» мільярдних «заритих» інвестицій (sunk capital) часів СРСР, що можуть і повинні стати основою конкурентоспроможності України в економіці, — Знання. Цей капітал необхідно якомога швидше модернізувати й використовувати» 1 . Ця перспективна передумова розкриття інвестиційного потенціалу України на тлі глобалізації та інтелектуалізації світової економіки безперечно має стратегічний характер та є однією з наших головних конкурентних переваг у сучасному світі. Крім того, маємо порівняно низькій рівень оплати праці. На початку поточного року середньомісячна заробітна плата в Україні становила лише близько 170$ 2 . Цей показник на порядок менший, ніж в розвинутих європейських країнах, — Германії, Франції тощо, та навіть в декілька разів менший, ніж у Польщі 3 . Це дає тимчасові конкурентні переваги українській економіці (передусім її експортно-орієнтованим галузям), адже дозволяє підтримувати на дуже низькому рівні одну з найсуттєвіших для розвинутих країн статей собівартості.

Цей фактор у середньостроковій перспективі, особливо з урахуванням традиційно високого освітнього рівня робочої сили, буде стимулювати інвесторів (у першу чергу закордонних) активніше інвестувати саме в Україну. Разом з тим, враховуючи стабільну тенденцію останніх років щодо суттєвого (не менш ніж на 15% на рік 3 ) зростання середньої заробітної плати в реальному виразі, можна стверджувати, що ця передумова розкриття інвестиційного потенціалу української економіки є тимчасовою та проіснує не більше 5—8 років. Слід особливо зазначити, що поступове зростання заробітних плат в Україні підвищуватиме рівень життя населення та автоматично посилюватиме іншу перспективну передумову розкриття нашого інвестиційного потенціалу — ємність внутрішнього ринку. Ще одна перспектина перевага нашої країни — стратегічно вигідне географічне розташування. Україна межує, з одного боку, з чинними та майбутніми членами Європейського Союзу: Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією, а з іншого — з колишніми «сусідами» по СРСР: Молдовою, Росією та Білоруссю. Таке розміщення обумовлює величезний експортний та транзитний потенціал України. Через Україну проходить більшість наземних транспортних шляхів з Центральної до Східної Європи та Азії, країна має вихід до Чорного та Азовського морів, річкові магістралі та розгалужену систему аеропортів 4 . Завдяки такому вигідному географічному розташуванню та системі двосторонніх економічних домовленостей, Україна є ідеальною базою як для підприємств, що орієнтуються на Західно- та Центральноєвропейські ринки збуту, так і для компаній, що планують реалізовувати продукцію в пострадянських країнах. Значна кількість інвесторів вже використовує таку позицію країни для залучення ресурсів Східної Європи у виробництво продукції для Західної Європи 5. У залученні інвесторів не можна не зважати на наявність різноманітних природних ресурсів. Україна багата на родючі чорноземи, широку лісну смугу, значні водні ресурси (річкові та морські), а також значні запаси корисних копалин. Щодо останніх українські вчені зазначають наступне: «Україна за різноманітністю корисних копалин, за кількістю родовищ на одиницю площі належить до найзабезпеченіших мінеральними ресурсами країн світу. Приблизна вартість розвіданих сировинних запасів оцінюється в 7 трильйонів доларів США. В Україні понад 90 видів мінеральної сировини (близько 8000 родовищ) мають промислове значення. Загалом, мінерально-сировинний комплекс України забезпечує 14 % світового видобутку залізної та 30% марганцевої руд, 7% кам’яного вугілля...» Щороку геологи готують промислові запаси корисних копалин вартістю близько 60 мільярдів долларів США, а гірничовидобувна промисловість спроможна виробляти товарної продукції на суму не менше 20 мільярдів доларів США.» 5 Разом з тим, ефективність використання природних ресурсів все ще залишається низькою. Фахівці зазначають, що «наша держава видобуває мінеральну сировину у величезних обсягах , але тільки 12% її надходить у виробництво (у західних країнах близько 60 %), а все інше йде у відвали, де у концентрованому і напівконцентрованому стані містяться стронцій, германій, ванадій та інші рідкісні і кольорові метали» 7 . Слід також зазначити наявність в Україні значних рекреаційних ресурсів, зокрема півострова Крим та Карпатських гір, на базі яких поступово формується перспективна туристична галузь, не менш приваблива для іноземних інвесторів, ніж інші. Дуже вигідне географічне положення України забезпечує їй окрім досить ємного внутрішнього ринку (населення близько 47 мільйонів осіб) також можливості доступу на ринки найближчих країн- сусідів, сумарне населення яких перевищує 230 мільйонів осіб. До того ж, купівельна спроможність як українців, так і громадян країн- сусідів поступово зростає, розширюючи відповідні ринки не тільки кількісно, але і якісно. Не слід забувати й про те, що українські активи, передусім в промисловості, є суттєво недооціненими. Про це свідчить і наш власний (консалтингова група «КАУПЕРВУД» — www.galasyuk.com) досвід оціночної діяльності в багатьох галузях української економіки.

Балансова вартість значної частини основних засобів, за якою вони відображуються в фінансовій звітності підприємств, є заниженою в декілька разів, порівняно з їхньою сучасною ринковою вартістю. Разом з тим активна уніфікація системи національного бухгалтерського обліку з міжнародним, активне впровадження міжнародних та європейських професійних стандартів у суміжних галузях оцінки, аудиту тощо, а також розвиток фондового ринку та інших складових фінансової інфраструктури сприятимуть поступовій ліквідації викривленого відображення вартості українських активів протягом найближчих 3—5 років. Таким чином, в інвесторів ще є певний час аби скористатися можливістю придбати українські активи, поки вони ще суттєво не підскочили в ціні.

Курс на демократичні перетворення, взятий новою владою, став дуже серйозним позитивним сигналом як для національного бізнесу, так і для закордонної бізнес-спільноти. Покращення ситуації зі свободою слова в Україні та підвищення прозорості дій української влади є очевидними та незаперечними здобутками помаранчевої революції, які слугуватимуть фундаментом покращення інвестиційного клімату в довгостроковій перспективі та суттєвого просування України до вищих сходинок міжнародних інвестиційних рейтингів. Чітко визначений Євроінтеграційний вектор розвитку України є фундаментом суттєвого підвищення інвестиційної привабливості України в середньостроковій та довгостроковій перспективі, та, відповідно, залучення закордонних інвестицій у якісно нових масштабах. Зазначений фактор є запорукою того, що вже в найближчі роки Україна стане не тільки географічно приналежною до Європи, але й економічно та політично інтегрується з нею, поступово наближуючись до європейських життєвих стандартів.

Завершуючи цей короткий огляд посткризових та перспективних передумов розкриття інвестиційного потенціалу України, слід підкреслити їх дуже тісне переплетення та взаємний вплив. Найвірогідніше, посткризові передумови, а саме загострення деяких з них, стануть первинним поштовхом до активізації інвестиційних процесів в Україні, які в свою чергу будуть підтримувати та розвивати наявні перспективні передумови. В цьому аспекті показовою є сучасна ситуація в металургіїній галузі, яка формує близько 25% ВВП та близько 40% експорту нашої держави 6 . Кардинальне підвищення ціни імпортованого з Росії газу критично загострює проблему високої енергоємності (одна з посткризових передумов), яка особливо помітно «б’є» саме по національній металургії. Відступати нема куди — потрібно масштабне та стрімке впровадження енергозберігаючих технологій на металургійних комбінатах, яке, за словами екс-міністра палива та енергетики Сергія Єрмілова, потребує інвестицій у обсязі $9—10 мільярдів та близько п’яти років 7 . Малоймовірно, що така значна за масштабами української економіки сума була б мобілізована з внутрішньодержавних джерел (адже вона становить майже третину кредитного портфеля всієї української банківської системи). Єдиним реальним джерелом інвестиційних ресурсів такого масштабу є іноземні інвестиції, а для їх залучення необхідно всіма можливими засобами демонструвати закордонним інвесторам переваги інвестування саме в нашу економіку.

Є сподівання, що зі зміною вектору розвитку держави після помаранчевої революції завдяки зусиллям як державних інституцій (зокрема, нещодавно створеного указом Президента України Державного агентства України з інвестицій та інновацій), так і національного бізнесу нарешті вдасться довести міжнародній інвестиційній спільноті, що перспективи та вигоди інвестування в Україну значно перевищують існуючі ризики. Доказом того, що досягнення цієї мети цілком реальне, є позитивна динаміка залучення прямих іноземних інвестицій в Україну у 2005—2006 роках 8. Так, у 2005 році приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України становив $7,328 мільярда. (майже вп’ятеро більше, ніж у 2004 році). Приріст прямих іноземних інвестицій в Україну у першому кварталі 2006 року становив $922,5 мільйона (майже вчетверо більше, ніж за аналогічний період 2005 року). Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну станом на 1 квітня 2006 року сягнув $17 399,2 мільйона, практично вдвічі перевищивши рівень цього показника за аналогічний період минулого року. І хоча це двократне зростання вивело показник прямих іноземних інвестицій в Україну з розрахунку на душу населення на рівень 371$, він все ж таки суттєво менший за аналогічні показники навіть наших найближчих європейських сусідів — Польщі, Словакії, Угорщини, Чехії тощо, в яких цей показник вже не перший рік вимірюється не сотнями, а тисячами доларів США. Цей факт, особливо з урахуванням значного масштабу української економіки, є свідченням існування величезного інвестиційного потенціалу України.

Отже, Україна виходить на старт світових інвестиційних перегонів, і при належній державній політиці, з урахуванням існуючого величезного потенціалу, ми маємо реальні шанси не тільки повторити, скажімо, японське або китайське «економічне диво», а й якісно перевершити його. Тож інвесторам варто не зволікати з рішучими діями щодо інвестування в Україну, бо саме «піонери» отримають найбільш ласі шматки майбутнього великого українського економічного пирога.



1. http://www.compete.org.ua/publications.php?issue=publications&page=210505

2. За даними Держкомстату України (www.ukrstat.gov.ua)

3. За даними International Labour Organization (www.laborsta.ilo.org)

4. Див. Інтернет-портал „Інвестуйте в Україну» www.ipa.net.ua

5. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення / В. Т. Шлемко, І. Ф. Бінько: Монографія. — К. : НІСД, 1997. — 144 с. — (Сер. «Нац. безпека»; Вип. 2). — ISBN 966-554-002-5.

6. http://www.economika.com.ua/finance/digest/index.php4/11527.html

7. Шевченко К. В поисках выхода// Инвестгазета от 24 января 2006г., №3 (531)

8. http://www.economika.com.ua/metal/news/29883.html

Віктор ГАЛАСЮК, к.е.н., магістр економіки, директор Департаменту економічного консалтингу ТОВ «ІНКОН-ЦЕНТР» (консалтингова група «КАУПЕРВУД»), член Українського товариства фінансових аналітиків, член Всеукраїнського інституту внутрішніх аудиторів
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments