Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч

Кому це вигідно?

Енергоефективність в Україні на такому низькому рівні, що посеред зими на звичайному люку тепломережі можна... приготувати яєчню
20 червня, 2012 - 00:00

Експертна толока «Енергоефективність: чому ми досі гріємо асфальт» залишила дуже яскраве, хоча й суперечливе враження. Тут можна було доторкнутися й навіть своїми руками запустити діючі міні-моделі різних енергоустановок: від звичної вже сонячної панелі до маленького автомобільчика, який працює на електроенергії, здобутої з водню. Натискаю одну кнопку, щоб добути цей газ з води й закачати його до бака авто, а потім другу, щоб ввімкнути передню й задню швидкості. Ура! Модель починає рухатися. Щоправда, автори цієї цікавої енергетичної іграшки в її описі повідомляють, що для використання цього винаходу треба ще доопрацювати деякі «деталі».

І все одно настрій дивний — майже як у прем’єр-міністра Миколи Азарова після запуску дожимної насосної станції на Шебелінському газовому родовищі. Ось воно, майбутнє, достатньо простягнути руку й натиснути кнопку. Але Святослав Павлюк з Фундації ПАУСІ розповів про інше, дещо навіть похмуре, «диво». Виявляється, морозної зими йому вдалося засмажити яєчню на звичайному люку київської тепломережі. Ось які, виявляється, у нас енерговтрати.

Павлюк розкладає їх по поличках. Під час генерації тепла, за його словами, Україна даремно спалює третину палива. Під час транспортування тепла втрачається 25—40% витраченого на його виробництво палива. На Закарпатті є міста де такі втрати досягають 60%, а ось у Києві стверджують, що втрачають на транспортуванні лише близько 17% (Павлюк у цю статистику, схоже, не вірить). Він демонструє кадри, зняті в столиці «тепловізором», і пояснює: «Тут ми бачимо труби, зняті в дев’ятнадцятиградусний мороз. На їхній поверхні 28 градусів тепла, а подекуди й 93 градуси. Це, звісно, екстремально, але такі випадки є. Усі ці білі плями на слайдах свідчать про великі тепловтрати. Вони були два роки тому, і я не бачу, щоб тепер щось реально змінилося. Ось ця світла ділянка під дорогою на Подолі в Києві свідчить про перепад температур. Труба на глибині трьох метрів нагріває поверхню дороги до чотирьох градусів тепла в 18-градусний мороз. А люки й кришки теплотрас у мороз мають температуру 32—40 градусів. Найтепліший люк, виявлений нами цієї зими в Києві на вулиці Фрунзе мав 92 градуси тепла. Але ми смажили яйця навіть не на ньому, а на люках з температурою 76 і 80 градусів у 14-градусний мороз. Бездомні можуть тут вільно готувати їжу й не померти ні від голоду, ні від холоду. Тут можна для них як перформенс поставити якусь будку. І буде там Африка посеред дороги».

Викликавши у присутніх, що називається, сміх крізь сльози, Павлюк перейшов до втрат тепла в самому житлі. На його думку, якщо, наприклад, спалити 100 кубометрів газу, то до будинків доходить лише 55% корисного тепла, а решта 45 кубометрів ми втратили дорогою, й вони нагрівали чи то повітря, чи то асфальт. «У будинках втрачається ще до 77% тепла, — розповідає експерт і додає: — Зрештою, на опалювання будинків у нас корисно використовується 21 кубометр газу зі 100 спалених».

Експерт нагадує, що цей газ ми купуємо в Росії за ціною 526 дол. і витрачаємо на це гігантські суми. При цьому Кабмін своїм розпорядження щороку компенсує «Нафтогазу України» величезні втрати, які виникають через те, що НАК за фактом купує газ за 426 дол. (з урахуванням Харківської знижки), а населенню його продає за 93 дол. (а фактично суміш українського й російського газу, що подається населенню, коштує вже 212 дол.).

Павлюк називає й інші гнітючі цифри. Наприклад, за його словами, 40% українських котелень не мають лічильників поданого споживачам тепла. І 70% споживачів тепла також не мають своїх лічильників. Отже, відстежити, хто скільки тепла закачав у систему й хто скільки його використав, на думку експерта, абсолютно нереально. «І виходить, що 60% тепла в країні залишаються поза системою обліку, — констатує Павлюк і додає: — У результаті воно нічиє, й ці втрати частково списуються на тариф, а частково включаються до компенсації за газ для «Нафтогазу України».

«Кому це вигідно? — запитує Павлюк і відповідає: — Єдиними такими структурами можуть бути торговці газом, газотрейдери, а фактично лобі, не зацікавлене в тому, щоб їхній ринок скоротився. Але за цієї ціни на газ і за такого обсягу споживання криза негативного торговельного балансу набуває такої гостроти, що держава незабаром може втратити можливість компенсувати всі ці втрати. І тоді багато міст просто не зможуть собі дозволити купувати тепло». Він наводить як приклад місто Яготин, у якому його фундація відстежувала зростання вартості тепла для одного з дитячих садків. З 2006 року до 2011-го відповідні кошти збільшилися в 13 разів.

«Така ж ситуація в школах, лікарнях, вишах, гуртожитках», — констатує експерт і розповідає, як запустити процес термомодернізації. Він радить уряду створити низку мотиваційних і компенсаційних механізмів для запуску програми скорочення споживання й втрат енергії за рахунок термомодернізації та максимальної самоокупності цього проекту. Він також вважає за необхідне створити фонди стимулювання термомодернізації за рахунок повернення інвесторам частини податків, сплачених у процесі утеплення будинків. Майбутній кредит МВФ, на думку Павлюка, було б доцільно спрямувати на створення так званих револьверних фондів, що видаватимуть кредити на муніципальні програми енергозбереження. Низькі ставки кредитування в цьому випадку сприятимуть прискоренню окупності проектів і поверненню позикових коштів. Масштабна програма термомодернізації, зокрема, буде самоокупною й у зв’язку з наданням ОСББ права продавати горища для облаштування в них мансард, і обслуговування кредитів не лягатиме на бюджет України.

Коментуючи сказане Павлюком, глава Держагентства з енергоефективності й енергозбереження України Микола Пашкевич зазначив, що Україна здатна в короткі терміни стати на той же рівень, що і Європа, й послався на державну програму підтримки енергоефективності, розвитку енергозбереження та поновлюваних джерел енергії. «До неї є зауваження, й не може не бути, — сказав Пашкевич, але тут-таки підкреслив: — Це перша така програма, що отримує фінансування з бюджету». Павлюк бачить її переваги в тому, що вона не є догмою, а «прив’язується до тих чи інших починів, які ініціює ЄС для виконання умов договору про Енергетичну співдружність і в частині енергоефективності, і в частині енергозбереження».

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ