Кому сказати "дякую" за те, що живий?
Однією з основних і, скоріше, сумних особливостей нашого часу є підвищення ролі дрібного, точніше, індивідуального, бізнесу в економіці країни. Якщо раніше дрібні торгівці на загальному тлі жили відносно непогано і поглядали на оточення зверхньо, то сьгодні людей погнали на вулицю, далебі, не мрії про розкіш, а злидні. Питання, які вже набили оскому, "Як прожити на пенсію?" та "Чим прогодувати сім'ю на 100 гривень?", для багатьох уже перетворилися на хронічний головний біль.
"Сигарети, сигарети, купуємо сигарети!", "Пиво, свіже пиво!", "Гарячі біляші, сосиска в тісті!", - до таких зазивань ми настільки звикли, що майже не помічаємо їх. Але що ж примушує людей жити з цього невдячного бізнесу? Невже це аж така прибуткова справа - перепродавати сигарети, пиво, книжки або свіжий хліб? На що живуть дрібні торгівці?
ХЛІБ - ТВЕРДИЙ І "РІДКИЙ"
Доходи, скажімо, не такі вже й великі, як може видатися на перший погляд. У ситуації, коли більшості працюючих (що вже казати про безробітних!) не платять зарплату, конкуренція в "купецьких" рядах зростає. Це, природно, відбивається і на доходах. Не треба бути великим математиком, щоб підрахувати, скільки заробляє якась бабуся на буханці свіжого хліба, - 40 копійок. Але при цьому слід ураховувати, що стоїть вона цілий вечір (іноді до глибокої ночі) і продає в середньому 3 - 4 хлібини. До того ж відомі випадки, коли заповзятливий наряд міліції не просто конфісковував товар, але ламав і викидав ароматні батони та "Українські".
Торгують наші "нові" бабусі також пивом: на пивзаводі його можна купити в середньому по 53 - 58 копійки за пляшку. Приміром, темне непастеризоване пиво "Гостиный двор" коштує 54 копійки, а пастеризоване "Старий Поділ" - 58 копійок. Вартість посуду сюди не входить, тару потрібно привезти із собою або, у крайньому випадку, купити в найближчому від заводу кіоску по 15 копійок за штуку (ось, виявляється, на кого працює безліч збирачів пляшок, котрі здають їх втричі й більше дешевше). Роздрібна ж ціна стандартна - гривня. Тобто на кожній пляшці за умови, що є свій посуд і не треба сплачувати "податки" вуличній владі, можна було б заробити 37 - 42 копійки. Але в цього "бізнесу" є одна неприємна особливість - сезонність. У спекотний літній день піде і 5 - 6 ящиків, а взимку ситуація кардинально змінюється, і рахунок іде на пляшки. Та й строки іноді притискають. Пиво випускають, як відомо, в пастеризованому вигляді або "живе": останнє за ціною дешевшою, але термін його реалізації тільки 7 днів (про це не можна забувати й "пиволюбам").
СИГАРЕТИ, КУПУЄМО СИГАТЕРИ!
Дещо інша ситуація із сигаретним бізнесом. Ця справа жива, товар має постійний попит. Тут, як і в будь-якому бізнесі, все залежить від комерційних здібностей, наявної готівки та запитів самого продавця. Для скромних бабусь цілком достатньо однієї-двох гривень за день - 30 - 60 гривень за місяць додатково до пенсії. Але в середньому виручка становить приблизно 5 грн. щодня (певна річ, чистого прибутку).
У цій справі також є свої особливості. Для початку потрібен стартовий капітал, щоб закупити достатню кількість найбільш популярних сигарет: "Bond street", "President", "Lucky strike", "Camel", "L&M", "Marlboro", "Chesterfield". Придбати оптову партію можна не лише на оптовому ринку, але й у приватних розповсюджувачів, які пропонують свій товар прямо на базарах або біля станцій метро. Оптова ціна залежить, цілком зрозуміло, від місця виготовлення (половина "крутого" імпорту виробляється в Молдові) та від того, через скільки рук пройшов товар. "Bond", приміром, закуповують по 50 - 60 коп. за пачку, "Lucky strike" - по 70 коп., а "Приму" - по 19 - 20 коп. Між іншим, найдешевші ринки розташовані в передмісті, наприклад, у Броварах ("President" там коштує 40 коп.). А далі відкривається широкий простір для "творчості".
Не залишається у програші й той, хто продає сигарети поштучно. Залежно від "рівня вибагливості" продавця (від 5 до 20 коп. за штуку) пачка сигарет продається в 2 - 5 разів дорожче за оптову ціну. Та й обіг товару набагато жвавіший, що також важливо. Адже відомо: чим швидше здійснюється обіг гроші - товар - гроші, тим вагоміший прибуток. Між іншим, у День Києва на Андріївському узвозі швидкість розпродажу доходила до 8 пачок за годину. Але й в інші дні, маючи гарний вибір товару і торгуючи деякою його частиною поштучно, вдається продавати до двох блоків.
ПТАШИНІ ПРАВА
Тепер про плату за місце. На міських ринках вона фіксована: 160 - 180 грн. за місяць. Якщо є патент на роздрібну торгівлю, - а багатьом він просто не по кишені, - то доводиться, як і всім добропорядним комерсантам, сплачувати податки з прибутку (який, зрозуміло, маючи стосунок до такого виду діяльності, неважко приховати). Зате патент дає можливість працювати на законних підставах: не чіпає міліція і оберігає рекет. Але і тим, і другим доводиться "відстібати" певні суми. У "хлібних" місцях охоронцям порядку, за деякими, зрозуміло, неофіційними даними, доплачують за "спокій" 10 - 15 грн. за тиждень. З бабусь рекет бере в середньому близько гривні за день. Без патенту і плати за місце набирають чинності "пташині" права. Жене не тільки міліція, але й численні конкуренти намагаються вижити. Стати в довгий ряд "сигаретників" та інших торгівців може, в принципі, кожен, але без патенту або міцного знайомства (і тут "блат"!) на нормальну роботу не варто розраховувати. Нещодавно, скажімо, після чергового рейду міліції біля однієї зі станцій метро всі, хто торгував, залишилися на своїх місцях, окрім однієї бабусі, яка стояла з кількома пачками.
Кажучи про великі "накрутки" на кожній пачці сигарет і про немовбито нечувані заробітки "коробейників", не можна забувати, що часто на їхні доходи (в середньому 150 - 300 грн. за місяць) існує ціла сім'я. Розумні люди казали: "Буде день, буде їжа". Але в ситуації, що склалася в країні, впевненим можна бути лише в першому. Дякуємо і за це.
