Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі.
Павло Тичина, український поет, перекладач, публіцист, політичний і громадський діяч

«Мрія» та 10 мільярдів доларів

Секрети «Ізраїльського чуда». Частина 2
11 квітня, 2019 - 18:46
ФОТО REUTERS
АЛЬБЕРТ ФЕЛЬДМАН

Продовження. Початок читайте в газеті «День» від 28 березня 2019 року

Ізраїль розглядав і досі розглядає Китай не як конкурента, а як власну майстерню. «Ноу-хау розробляються в Ізраїлі, але от їх виготовляти в Китаї, Малайзії та Індонезії», — каже  Фельдман.

Завдання держави, за словами мого співрозмовника, допомогти бізнесу в умовах обмеженості та високої вартості робочої сили вийти на міжнародні горизонти, зберігши інтелектуальну власність, а разом з нею основну додану вартість              — за Ізраїлем.

ОСВІТА

Підприємництву в Ізраїлі вчать вже з початкової школи. «Щоб бути підприємцем, потрібно бути лідером.  І дітей вчать, що ти маєш бути лідером не в «нейтральних водах», а передусім свого життя в тому, щоб прогодувати свою сім’ю»,    — розповідає  Фельдман.  Утім, попри те що вміння заробити на прожиття є основою базового виховання дитини, в основі єврейської культури, каже він, немає культу багатства.

В Ізраїлі немає негативу до багатих людей. «Якщо людина багата — це добре. Якщо він виклично багатий, і при цьому не зрозумілі джерела походження його статків, — це погано», — пояснює директор Інституту стратегічних досліджень імені Голди Мейєр. При цьому він зауважує, що таких людей, що хизуються своїми фантастичними статками у Ізраїлі  немає. «Навіть ті магнати, які приїздять, дуже швидко вмонтовуються в ізраїльську систему, і починають вести достатньо скромний спосіб життя. В Їзраїлі справді чимало багатих людей, але «кричущою» розкоші там нема. І люди, які , скажімо, тут в Україні їздять на дорогих автомобілях, в Ізраїлі пересідають на бюджетні авто», — каже він. І в цьому особливість.

Альберт пояснює це «історичними передумовами». Мовляв, ніколи на території Ізраїлю не було за норму вихвалятися багатствами. «Релігійні євреї пишаються не тим скільки грошей вони мають, а тим скільки книг прочитали... Єврейська мама пишається не тим, скільки грошей на рахунку його сина, а тим скільки у нього дипломів», — каже директор Інституту стратегічних досліджень ім. Голди Мейєр.

В Ізраїлі дуже складна система шкільної освіти. Наприклад, є чотири види загальноосвітніх шкіл. Є державні школи, є громадські, є релігійні та є мусульманські. Ізраїль ніколи не перешкоджав внутрішнім громадам розвивати свої школи. Вони повинні бути сертифіковані та відповідати вимогам сучасної освіти, але водночас автономні та самостійні. Відповідно, таку систему важко реформувати.  Але в держави у Ізраїлі, на відміну від України,  немає завдання «управляти» є завдання «розвивати», наголошує Фельдман.

Цікаво. Що в старших класах ізраїльських шкіл — усіх систем без винятку — викладають мікроекономіку: як складається бюджет, як функціонує домогосподарство, як працює система національного виробництва та як стати його частиною. «Це готує дитину до самостійного життя», — каже Фельдман.

Із цікавого нововведення — нещодавно в Ізраїлі було прийнято норму про свободу 25% педагогічного матеріалу. «Батьківські комітети та самі учні через учнівські комітети могли вводити в навчальний план ті предмети, які їм хотілось», — поснює директор Інституту імені Голди Мейєр. За його словами, основна зміна, яку вдалося досягти освітою, це навчити представників інших етнічних общин, а таких в Ізраїлі майже половина населення, що ти маєш працювати сам на себе, і зовсім не потрібно шукати роботодавця.

«За останніх турбуленті 30 років люди зрозуміли, коли вони працюють на когось, то подвоюють ризики. Тому більшість почала дбати про свою компетенцію. І не шукати місце роботи, а продавати свою компетенцію», — наголошує Фельдман.

АВТОРИ КОНЦЕПЦІЇ «ДЕРЖАВА-ЛАБОРАТОРІЯ»

Система, за якою живе Ізраїль,              — це колективний продукт, переконує Фельдман. За його словами, говорити саме так коректно, тому що при кожному міністерстві було створено спеціальні відділи «проектування», завданнями яких було передбачити як розвиватися ввірена їм галузь у майбутньому. Це не були футорологи.  Радше «дизайнери майбутнього». Але називались вони депаратаментами «головних вчених».

«Ізраїль в 70—80-ті роки активно розвивав легку промисловість. Але потім  департамент головних вчених при Міністерстві промисловості передбачив її повне банкрутство, і її поступово згорнули», — наводить приклад Фельдман.  Натомість підкреслює він, було передбачено розвиток космічної галузі, і тому її активно розвивали. І сьогодні Ізраїль — лідер в супутникобудуванні. Окремо Міністерство оборони займалося розвитком суміжних галузей, як, наприклад, виробництво безпілотних машин — як наземних так і повітряних.

2019 РОКУ В ІЗРАЇЛІ ЗАПУСКАЄТЬСЯ КОМЕРЦІЙНА СЛУЖБА БЕЗПІЛОТНИХ ТАКСІ НА ОСНОВІ ЕЛЕТРОМОБІЛІВ

У Ізраїлі є Міністерство науки. І було воно майже завжди. За винятком декількох років, коли його розформовували, а його функції передавались главі уряду. 

Міністерство науки Ізраїлю не контролює університети.  Воно є головним трендсеттером Ізраїлю. В 2002 році Міністерство науки створило Форум головних вчених країни. Метою цього форуму було напрацювання смислів, які передавались флагманам ізраїльської економіки та реалізовувались.

10 МІЛЬЯРДІВ ДОЛАРІВ

В 90-х роках Ізраїль прийняв велику хвилю репатріантів — близько 1,5 мільйона людей. Один мільйон 100 тисяч приїхало з пострадянського простору. Ці люди їхали в Ізраїль не з сіоністських мотивів, вони втікали з зруйнованого Радянського Союзу.  Звичайно, вони могли поїхати будь-куди, але більшість з них «осіла» в Ізраїлі через певні маніпуляції тодішнього ізраїльського уряду, яке переконало, наприклад, США закрити кордони і обмежити видання віз, домовилось з європейськими державами, що вони не будуть особливо підтримувати міграцію в їх країни, особливі домовленості були з Німеччиною. Таким чином Ізраїль зміг забрати 90%  потужної хвилі міграції того часу.  Люди для Ізраїлю — це було благо: з 5 мільйонної держави він вмить перетворився на 7-мільйонну. До того ж 85% радянських євреїв, які тоді приїхали, мали вищу освіту.

Але потім уряди Барака і уряди Шерона звернулися до уряду США щз проханням допомогти абсорбувати цю хвилю мігрантів.

До слова,  сьогодні теж Міністерство, яке займається проблемами мігрантів, називається міністерство абсорбції. На івриті  хімічний термін «абсорбція» перекладається як «калита» — вбирання. 

Зрештою, Ізраїль отримав від США 10 мільярдів доларів на «абсорбцію»  півтора мільйона мігрантів. «Будь-яка інша держава, я переконаний, в той момент ці гроші б роздала. Створили б робочі місця, побудували б помешкання... Ізраїль теж так раніше робив. Усі попередні хвилі репатріантів були прийняті так. Але цього разу було по-іншому», —  каже Фельдман. 

Цих 10 мільярдів доларів не були витрачені на гетто, чи «вигадані» робочі місця. Вони були в основному  влиті в програму підтримки приватних ініціатив. І саме ці 10 мільярдів доларів стали фундаментом розвитку приватної ініціативи в Ізраїлю як глобальної структури. Тому, підкреслює Фельдман, скільки коштує країна-лабораторія, то відповідь проста — ті 10 мільярдів доларів витрачених з 2000 по 2007 рік. Ці кошти були витрачені на банальні автомайстерні, перукарні тощо, другий рівень — лікарі та адвокати, які отримали можливість створити власні офіси, і третій рівень — те, що дозволили Ізраїлю стати націє-стартапів.

Чому Ізраїль зробив той крок, який зробив? На той час, пригадує Фельдман, у Ізраїлі дуже гостро стояло питання соціальної справедливості. Відповідно, людям було важко пояснити, чому всі американські гроші, які отримав уряд Ізраїлю, повинні бути віддані репатріантам: вони ж нещодавно приїхали, вони не воювали... Це гроші — всіх. І тому , каже Фельдман, було прийнято рішення, яке він вважає унікальним і найбільш вдалим, створити фінансову подушку новій системі розвитку приватного підприємництва.

Був навіть створений спеціальний фонд «Башан», який видавав гроші на інноваційні розробки та для стартапів. До речі, всесвітньовідома компанія Mobilay — розробник системи безпілотного водіння, якого в 2017 року за 15 мільярдів доларів США купила компанія Intel, теж 5 років жив за кошти фонду «Башан».

«Держава виступила і бізнес-ангелом, і тим, хто видав так звані посівні гроші для стартапів. Підсумки, які були проведені за 10               років показали, що гроші не були розкрадені. 2/3, звичайно, це були пустопорожні розробки. Однак 1/3 окупила все те, що було потрачено», — розповідає директор Інституту імені Голди Мейєр. Однак, він переконаний, що це не спрацює в Україні.

БАТЬКИ «ІЗРАЇЛЬСЬКОГО ЧУДА»

В Ізраїльського чуда є кілька імен — це Аріель Шарон, Іцхак Медеї тодішній міністр фінансів і Шимон Перез, який не був особливо впливовим, але до його думки дослухалися.

«Якщо ви зараз в когось з євреї запитаєте хто такий Іцхак Медеї вам не дадуть відповіді. Хоча саме він був автором ізраїльського чуда. Економічний ліберал», — каже Фельдман.

За словам Фельдман, Перез навчив Ізраїль мріяти велико і працювати так як мріяти. «Він завжди казав, що ми повинні будувати державу так як ми про неї мріємо. Мрії не повинні бути приземлені... В цьому плані в Україні молодець Володимир Омелян, якого всі критикують за його гіперлуп. Якби Шимон Перез, який є батьком ізраїльської атомної промисловості, не мріяв в 60-ті роки про атомну промисловість на клаптику землі, де жив мільйон людей, нічого не було б. Він мріяв про неї, і створив її. І сьогодні це не лише військовий щит Ізраїлю, а й основа енергетики, і несе в собі основу  саморозвитку.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ