«Нелегалам» вхід заборонено

Частина українських лісопереробних підприємств ризикує із середини 2013 року втратити вихід на європейський ринок. Проблема в тому, що з 3 березня наступного року в ЄС набуде чинності новий регламент підтвердження законності походження партій лісу та виробів із них. Особливість нововведення в тому, що кожна країна Євросоюзу встановить свій порядок і відповідно повинна погодити його з іншими країнами-експортерами лісу. Складність же полягає в тому, що європейці ще не визначили загальних критеріїв для того, як підтверджувати законність походження деревини, хоч попередньо мали зробити це до 3 червня 2012 року. Тож українським експортерам треба орієнтуватися на стару приказку: рятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих.

Під дію нових правил підпадають товари групи 44, розповідає «Дню» експерт програми ENPI-FLEG (реалізовується за підтримки Світового банку та орієнтується на вивчення проблем лісової галузі) Віталій Сторожук. Інакше кажучи, це деревина оброблена та необроблена, оброблена зі скрадними процесами переробки, складні дерев’яні конструкції.

Вимоги поширюються й на папір, целюлозу й картон. Тобто постачальник цієї сировини та продукції з неї з березня 2013 року повинен буде звітувати про походження сировини. В іншому разі виходу на європейські ринки — зась, каже інженер лісового господарства Михайло Попков. Тож у європейців з’явиться потужний інструмент відсікання з їхніх ринків зайвої деревини, яка сьогодні успішно конкурує. До переліку не потрапили тільки деревне вугілля та пилети.

За прогнозами Сторожука, на початку березня 2013 року обвалу експорту не буде, він почнеться, коли наберуть чинності санкції до компаній в ЄС. «У середині 2013 року близько 10—15% українських експортерів можуть втратити свій ринок в Європі», — відповідає на питання «Дня» Сторожук.

Легальну вирубку українського лісу сьогодні підтверджує наявність сертифіката походження деревини. Найближчим часом планують запровадити також електронний обіг деревини. Щоправда, останній пункт вирішить питання легалізації внутрішнього ринку лише для круглої необробленої деревини. А як бути з рештою набору? Питання поки що відкрите. Вирішувати його потрібно, бо експортний потенціал лісового господарства потужний. За словами Попкова, минулого року експортували близько восьми мільйонів кубічних (у перерахунку на круглий ліс), або 40% усього заготовленого лісу. Експортний ринок фахівець оцінює в більш як мільярд доларів.

На думку опитаних «Днем» експертів, аби не втратити європейських ринків, українським компаніям треба передусім орієнтуватися на перемовини з основними експортними країнами. Минулого 2011 року Україна експортувала чверть усієї лісової сировини та продукції в країни ЄС. Із загального обсягу річного експорту 13% пішло в Польщу, 5,6% — у Німеччину, 5% — у Великобританію. Загалом, зазначає Сторожук, у структурі експорту частки приватних і державних компаній приблизно рівні.

Однак перейматися зміною правил у Європі мають не всі компанії. Найкраще підготовлені до нового формату відносин з ЄС, каже Сторожук, державні підприємства, які мають на кожну партію лісу на експорт сертифікати походження. «Частка продукції поза межами сертифікатів зовсім невелика. Сертифікат сировини видається з перевіркою супровідних документів, а для державних підприємств — ще й перевіркою лісорубних квитків, які підтверджують місце заготівлі лісу. Тобто для державних підприємств проблеми з упровадженням нового регламенту немає. Приватний же бізнес до цього не готовий», — каже Сторожук. На підтвердження своїх слів про більшу захищеність державних підприємств він наводить статистику: сертифікати про походження має близько 60% всього українського лісового експорту і 60—70% — державні лісозаготівельні підприємства. Утім, наявність сертифіката походження — це ще не кінцевий аргумент для європейців. Адже кожна країна ЄС вироблятиме свої правила, і чи потрапить до них пункт про український сертифікат — це ще питання.

Тож краще було б, якби держава для всіх експортерів зробила єдиний механізм підтвердження легальності лісової сировини і погодила б його з країнами ЄС. Прототипом такого єдиного бачення легальності лісового експорту справді може стати сертифікат походження лісу. Щоб це сталося, стверджує Сторожук, потрібно розширити його дію на інші види лісової продукції. Далі — запровадити державний електронний реєстр договорів купівлі-продажу деревини на внутрішньому ринку (щоб бачити реальні операції з продажу лісу і продавців та покупців), розпочати переговори з європейськими компаніями про сприйняття наших сертифікатів.

З огляду ж на брак часу — залишилося менш як півроку — компаніям варто сподіватися більше не на державу, а на свої власні сили, впевнений Сторожук. Він рекомендує приватним компаніям — експортерам українського лісу звертатися до своїх закордонних партнерів із запитом про їхні нові вимоги й готуватися до зміни правил.