«Останнє зі склянки»

Україна здатна забезпечити себе власним блакитним паливом. У наших надрах — сотні мільярдів кубометрів. Проте видобути їх не так просто. Старі родовища виснажуються. А розробляти нові заважає брак інвестицій і спротив місцевих чиновників.

20 мільярдів кубів власного газу на рік — саме стільки планував видобувати уряд із 2020 року. Відповідну програму три роки тому розробила державна газотранспортна компанія «Укргазвидобування». Після анексії Криму та Чорноморського шельфу компанія спромоглася наростити видобуток до рекордних 15,5 млрд кубів. Утім, за планом торік очікували на мільярд більше. І це неабияк засмутило урядовців. Прем’єр вимагає більше газу і якнайшвидше. Аби за рік таки вийти на омріяний обсяг у 20 млрд кубів.

«Ми бачимо перспективу протягом трьох-п’яти років нарощування власного видобутку. І це означатиме повну енергетичну незалежність», — наголосив прем’єр-міністр України Володимир ГРОЙСМАН.

Видобувати більше раді б і в державному «Нафтогазі». За останні три роки там майже удвічі збільшили обсяги буріння й навіть освоїли технологію гідророзриву. У результаті стали викачувати на понад п’ять мільярдів кубів більше. Але все це — на старих родовищах, які невпинно виснажуються. Щороку вони дають на понад один мільярд кубів менше. Відтак усі зусилля газовиків лише компенсують природне виснаження.

«Це все одно, що зі склянки дістати з самого дна, останнє! Це завжди вимагатиме більше зусиль, аніж якби ця «склянка» була повною. І нині ми саме в такій ситуації, — порівнює керівник інтегрованого газового бізнесу НАК «Нафтогаз України» Андрій ФАВОРОВ. — Нам потрібні нові родовища, на яких ми можемо збільшити видобуток.

Проте нових родовищ компанія досі не отримала. Надання необхідних ліцензій та спецдозволів саботують. Зокрема, місцеві чиновники.

«Наприклад, найбільший газовидобувний регіон у країні — Полтавська область — не надав жодного спецдозволу за останні роки», — наводить приклад голова ВГО «Федерація роботодавців нафтогазової галузі» Віталій ЩЕРБЕНКО.

А без нових родовищ більше газу не видобути, пояснюють у «Нафтогазі».

«Ми на старих родовищах видобуваємо стільки, скільки й обіцяли. Відставання йде саме через відсутність нових родовищ. Ми видобули на мільярд менше, аніж планували, бо не отримали очікуваних ліцензій», — каже Фаворов.

Ще одна проблема — брак інвестицій. Попри рекордні нарощування видобутку і податків до бюджету з кожного проданого кубометра, газовикам на розвиток залишають копійки.

«Із 8 грн 55 коп. на податки й дивіденди в бюджет іде 6 грн. На інвестиції залишається тільки 34 коп. Це в десять разів менше, аніж необхідно», — пояснює газову арифметику Віталій Щербенко.

Та навіть за такого фінансування газовики все ще підтримують видобуток на старих родовищах. Якщо ж інвестицій зовсім не стане, Україна щороку втрачатиме понад 1 млрд кубів видобутку. І 20 млрд газу на рік уже точно не буде. Тож нам доведеться імпортувати значно більше. Такий сценарій також можливий. Обіцянки деяких політиків у рази знизити ціну на газ неабияк турбують галузь. Адже нижчий тариф не лише позбавить газовиків інвестицій, а й знизить надходження до бюджету. Усе це тиснутиме на курс гривні. Натомість може відродитися сумнозвісна корупційна схема з продажу дешевого газу для населення наліво.

«Це насамперед корупційний ризик. Бо більшість такого газу, як наслідок, опиняється у промислових споживачів. А гроші заробляє не державна компанія, тобто не український народ як акціонер держкомпанії, а олігархи, які сидять там на облгазах чи десь поряд», — нагадує фінансовий аналітик, фахівець інвестиційної компанії Dragon Capital Сергій ФУРСА.

Разом з тим Україна таки здатна надолужити втрачене й уже за три-чотири роки видобувати понад 20 млрд кубів газу. Фахівці нагадують: газу в наших надрах більше ніж досить на десятки років уперед.

«Україна є третьою в Європі за наявністю доведених запасів газу. Ще 40 років тому ми видобували 70 млрд кубів газу. Тільки доведених на сьогодні запасів газу — понад 590 млрд кубів газу. Це на десятки років!» — нагадує Щербенко.

Але дістати їх вдасться лише за умов розумного фінансування та спрощення видачі спецдозволів. Інакше омріяної енергонезалежності досягнути не вдасться.