Які ж несвоєчасні рішення можновладців... Коли вони за що-небудь, нарешті, після довгих сумнівів вирішують взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, український державний, політичний і громадський діяч, останній гетьман України

«Позбутися корупції у держфінансах не важко»

Просто контролювати використання бюджетних коштів потрібно на програмному рівні й тим, хто життєво в цьому зацікавлений, кажуть експерти
19 лютого, 2013 - 12:15
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Проти посадовців столичної Оболонської райдержадміністрації, які незаконно витратили майже 300 тисяч бюджетних гривень, наприкінці минулого тижня було відкрито кримінальне провадження. Мотиви їхнього вчинку встановлять слідство та суд, але й зараз з великою долею вірогідності можна передбачати, що йдеться про таке ганебне явище, як корупція, а конкретніше — хабарництва, або, на сучасному слензі, «відкат».

Переміщення бюджетних грошей у приватні кишені фіксується в столиці та регіонах дуже часто. А скільки таких злочинів залишаються невідомими громадськості й зовсім без реагування відповідних органів? Скільком корупціонерам вдається виходити сухими з води завдяки хабарам? «Оскільки ми маємо справу з масовою корупцією в тотально корупційній державі, — говорить президент Transparensy International Україна Олексій Хмара, — де багато справ робляться «під столом», то завдання громадян добиватися прозорості цього столу, відкритості як бюджетного процесу, так і витрачання бюджетних коштів».

«Кошти державного бюджету — це власність усього українського народу, — підкреслює колишній народний депутат і екс-заступник голови Рахункової палати України Віталій Мельничук і продовжує: — Та розпоряджається ними держава або органи місцевого самоврядування. А ви знаєте, які «чисті» руки в держави. І вони повинні пропустити через себе колосальні суми, а саме — третину того, що виробляє українська економіка». «Як забезпечити доцільність, прозорість і ефективність використання цих коштів? — запитує Мельничук і додає: — І чи це взагалі можливо? Адже поряд з державним бюджетом у розпорядженні народу мають бути ще й фінанси таких державних монополій, як, скажімо, «Нафтогаз України» чи «Укрзалізниця», бюджети або фінплани яких досі не затверджено». Колишній фінансовий контролер підкреслює, що Україна отримала низькі рейтинги за прозорістю державних фінансів і дуже високі — за рівнем корупції.

Утім, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень (днями там було закінчено дослідження щодо індексу відкритості бюжету-2012) Ільдар Газізулін вказує, що досягти прозорості в державних фінансах в Україні не так вже й складно. Він вважає, що контролювати виконання бюджету краще на програмному рівні, тому що є люди, які безпосередньо, кровно, життєво, зацікавлені в тому, щоб кошти, передбачені для цих програм (наприклад, для боротьби з туберкульозом) використовувалися виключно за призначенням і з найбільшою ефективністю.

Доповідаючи про проведене МЦПД дослідження, Газізулін наголосив, що Україна знов втратила свої позиції й посіла лише 35 місце серед ста країн, набравши лише 54 бали проти 62 2010 року. На думку експерта, держава звертає увагу на рейтинги, якими вимірюється прозорість використання державних фінансів. За його словами, Президент Віктор Янукович зобов’язав уряд покращити позиції України в цих рейтингах. Тож і уряд не ставиться до них байдуже. Газізулін підкреслює, що для поліпшення певних рейтингів державі не треба витрачати багато зусиль чи грошей. Достатньо вчасно оприлюднювати звіти, які так чи інакше потім стають відомими громадськості, або проводити обговорення, передбачені бюджетним кодексом. «Та чому це не робиться?» — запитує аналітик.

Він вказує, що бюджетний процес в Україні не можна назвати прозорим, тому що надто бракує професійного аналізу його виконання. Наприклад, своєчасно не з’являються дані, які б дозволяли порівняти планові показники бюджету з його фактичним виконанням та інформували про те, чому фактичні показники відрізняються від тих, які планувалися. Уряд, Міністерство фінансів дуже рідко дають відповідні пояснення. І ще важче дізнатися, наприклад, про те, скільки ліків було придбано, скільки їх надійшло до лікарень, а скільки безпосередньо — до громадян, які їх потребували. І, головне, на скільки, завдяки цьому, зменшився рівень захворюваності.

Експерт нагадує, що Мінфін нещодавно запустив інтернет-форум, і називає це позитивом, але підкреслює: «Там бракує заходів, яких вжито після того, як громадяни повідомили про свої проблеми та пропозиції». «Якби Мінфін робив на форумі регулярні звіти, це дало б значний ефект і навіть запобігло б дуже багатьом непорозумінням і навіть публічним протестам».

Газізулін зазначає, що «Україні дуже пощастило з Рахунковою палатою». На його думку, вона має в суспільстві та в експертів досить високу довіру. Якщо ознайомитися з її звітами, то видно, що було проведено професійну роботу, виявлено чимало недоліків. Але проблема в тому, говорить експерт, що зауваження Рахункової палати потрапляють до Мінфіну, і подальша їхня доля залишається невідомою. Із року в рік Рахункова палата вказує на нецільове використання коштів, скажімо, у вугільній промисловості, але нічого не змінюється. «Виникає підозра, що Мінфін і уряд не роблять потрібних висновків, — констатує аналітик, — тоді як з року в рік нецільове використання коштів бюджету становить 10—15 відсотків». На його думку, уряд, починаючи з 2012 року, має готувати звіти-відповіді Рахунковій палаті, яка є органом парламентського контролю. Якщо уряд зможе це зробити, то, на думку експерта, полегшить ухвалення змін до бюджету 2013 року, а ухвалені рішення зробить обгрунтованішими.

«Бюджет має стати зрозумілим та прозорим для нас з вами, — підтримує Хмара й нагадує обставини, за яких ухвалювався бюджет-2013, — пішов один уряд, другий ще не прийшов, і важко було навіть зрозуміти, хто цей бюджет подавав у вівторок. А в четвер його вже прийняли». «У принципі, — продовжує президент Transparensy International Україна, — з точки зору уряду, це добре, що в нас є бюджет, бо можна належно фінансувати всі програми... Але ми, експерти, з цим не згодні. Парадокс в тому, що на програми було б більше грошей, якби цей бюджет не ухвалили й фінансували за обсягами, встановленими на 2012 рік».

Хмара називає найбільш «хабаромісткі» ділянки України. Перша серед них — державні закупівлі. Тут обертається третина всіх бюджетних коштів, тоді як у країнах Європи з їхніми усталеними традиціями — не більше за 20%. «І корупція В нас, — зазначає експерт, — разів у п’ять більша, ніж у Європі. Це означає, що «відкат» від кожної суми, яка витрачається в рамках держзакупівель, становить не менш, ніж 30%. Тобто ми маємо розуміти, що платимо постійний корупційний податок через неефективне використання бюджетних коштів».

Справжні зрушення в боротьбі з корупцією, прогнозує керівник Transparensy International, можуть розпочатися в нашій країні тільки тоді, коли закінчиться переділ ринку, що йде зараз, між старою та новою урядовими елітами...

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ