Престиж вугільника

Міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець наприкінці минулого тижня побував на шахтах держпідприємства «Львіввугілля». До цього новий керівник відвідав гірничі підприємства Донбасу і тепер, очевидно, вже має повне уявлення про ситуації в галузі. До 15 лютого, як можна судити зі слів міністра, колегія міністерства ухвалить програму діяльності галузі на 2008 рік і майбутні п’ять років. Серед основних її пріоритетів міністр назвав три: це істотне нарощування видобутку вугілля, підвищення його якості та зростання заробітної плати гірників.

— Ми можемо будувати плани і креслити графіки, — наголосив Полтавець під час прес-конференції в Сокалі, — але якщо не буде людей, все зійде нанівець. Галузь залишили за минулий рік 8600 чоловік, із них 2,2 тисячі гірників очисних вибоїв і близько 2 тисяч прохідників. На жаль, поки що ця негативна тенденція зростає. Не додає оптимізму і той факт, що близько 25% працюючих — люди пенсійного віку. Тому треба зробити все можливе, щоб залучити молодь, все зробити для того, щоб галузь повернула собі колишню престижність.

Після нещодавніх трагедій на шахті імені Засядька будь- яка згадка про престиж шахтарської праці звучить, м’яко кажучи, непереконливо. Усім зрозуміло, що галузь переживає важкі часи. Вона, по суті, деморалізована, немов армія, що зазнала нищівної поразки. Щоб перебудувати і посилити свої ряди, їй потрібні нові ідеї, думки, рішення. І міністр, пам’ятаючи про недавні аварії і про те, що гірсько-геологічні умови лише погіршуються, намагається вдихнути в гірників, які все ще спускаються в забої, нові надії. На його думку, шахтарі, що працюють під землею, мають заробляти від 7 до 10 тисяч гривень, що вже сьогодні стало реальністю на передових шахтах галузі. Кожне державне підприємство зобов’язано повернутися до практики підготовки молодої робітничої зміни, до гірничотехнічних училищ, які раніше були в кожному об’єднанні, причому по два і три, а сьогодні там навчається хто завгодно, навіть перукарі. Потрібно повернути обличчям до шахтарських професій і гірничі технікуми, відновити прийом на такі спеціальності, як гірничі майстри і механіки. Те ж саме потрібно зробити і вищим навчальним закладам галузі, що випускають нині всіляких менеджерів, але тільки не для вугільної промисловості.

Полтавець також вважає, що ухвалений Верховною Радою бюджет не відповідає потребам вугільної промисловості і не в змозі вирішити наболілі проблеми галузі. Прем’єр- міністр Юлія Тимошенко, як розказав міністр, доручила підготувати пропозиції щодо коригування бюджету, і в середині лютого міністерство планує надати Кабміну нові підвищені показники фінансування галузі. У скоригованому бюджеті буде передбачено збільшення дотацій на техніку безпеки, на технічне переозброєння шахт і, звичайно, на збільшення заробітної плати шахтарям. «Сьогоднішніми статтями бюджету заплановано лише 105 мільйонів на техніку безпеки, але є цілковита впевненість, що буде збільшено суму, що виділяється на потреби техпереозброєння, для наукових досліджень, для вивчення передового досвіду інших країн. Буде названа дуже серйозна цифра, і постараємося її доказово обгрунтувати», — упевнений міністр.

Але наразі НП на шахтах не припиняються. Тільки за останній місяць на приватних шахтах, яких стає дедалі більше, сталося вже три аварії. І всі вони пов’язані з порушеннями правил безпеки. Природно, Держпромнагляд порушує питання про розширення своїх повноважень і збільшення кількості співробітників, інспекторів. «Гадаю, що уряд піде назустріч, — повідомив Полтавець. — А відповідати за наслідки нещасних випадків має господар, той, хто наймає людей і стежить за технікою безпеки. Він має бути покараний не тільки адміністративно, але і економічно, інакше навряд чи вдасться знизити порушення техніки безпеки на приватних підприємствах».

При цьому міністр позитивно оцінив роботу держпідприємства «Львіввугілля». Тут, на його думку, зразкове утримання шахт і стан безпеки. «Я запрошую сюди керівників з інших регіонів, щоб вони побачили, яким доглянутим може бути підприємство, якщо є бажання і людяне ставлення керівництва до своїх працівників».

На Львівщині незабаром з’явиться перша приватна шахта «Любельська». Тут вже здійснено всі геологічні дослідження. Експертиза Світового банку і Європейського банку реконструкції і розвитку дала позитивні результати. Шахта буде побудована з урахуванням сучасних передових технологій, тут буде встановлено обладнання найвищої продуктивності. Успішна робота цього підприємства дозволить залучити нових інвесторів у вугільну галузь, показати їм переконливий приклад того, що вугільне виробництво в Україні може і має бути рентабельним, а отже, в нього можна і треба вкладати гроші. Цей приклад стане повчальним і для державних шахт, де ще далеко не завжди на повну потужність використовується високопродуктивне обладнання.

У бюджеті нинішнього року, як розказав міністр, заплановані кошти для техніко-економічного обгрунтування будівництва трьох таких державних шахт — Червоноградської №3, Новосвітловської і Краснолиманської. 2009 року намічено розпочати проектування і будівництво. Одна шахта обійдеться країні приблизно в три мільярди гривень. Але витрачати такі кошти є сенс тільки за умови, що потужність шахти не буде меншою за два мільйона тонн, міркує Полтавець.

Україні сьогодні треба приблизно 100 мільйонів тонн вугілля на рік. Державні підприємства торік дали лише 42 мільйона, цього року планується видати на-гора не менше 47 мільйонів. Але вже розглянуто інвестиційні проекти зі збільшення видобутку в подальші роки, як мінімум, на 25 мільйонів тонн. До 2015 року це потребуватиме додаткових інвестицій — не менше 25 мільярдів гривень. Лише в цьому разі в країні буде достатньо енергетичного вугілля. Що стосується коксівного вугілля, то металургійні заводи, що стрімко відроджуються, потребують його у дедалі більшій кількості. Тому міністр інформує про постанову Кабміну, яка готується і в якій програма «Вугілля України» буде серйозно скоригована. Для успіху такої програми треба, за його словами, погодити цифри потрібних обсягів видобутку з конкретним фінансуванням і необхідними людськими ресурсами, чого раніше ніколи не робилося.