Щоб споживач був головним

Прислів’я «після бійки кулаками не махають» у нашій політичній свідомості, певно, не прижилося. Тільки-но минулого четверга Верховна Рада ухвалила закон «Про ринок електричної енергії України», як у п’ятницю у парламенті було зареєстровано проект постанови (автори народні депутати від фракції «Батьківщина» Сергій Власенко і Сергій Соболєв) про його скасування. Як нагадав Власенко журналістам, згідно з регламентом парламенту, в разі внесення проекту постанови про скасування голосування того чи того закону спікер Верховної Ради не має права підписувати його доти, доки цей проект не буде розглянуто.

Щоправда, ще до голосування лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко заявляла про корупційну складову в цьому урядовому законопроекті. «До ринку це не має жодного стосунку — це грубо корупційний лобістський закон, який забирає в українців дешеві атомну та гідроенергію... Запровадять спеціальних посередників, які купуватимуть в держави дешеву атомну і гідроелектроенергію, а продаватимуть вам утридорога», — казала народний депутат журналістам у кулуарах парламенту. За її словами, «Батьківщина» зробить усе, аби цей законопроект не було ухвалено, хоча їй було відомо, що в залі досягнуто консенсусу щодо цього закону і його мають намір підтримати фракції «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Радикальна партія» і «Самопоміч».

Чи потрібен Україні такий документ? Представництво Європейського Союзу в Україні вважає, що його ухвалення стане «важливим кроком на шляху до конкурентного і відкритого ринку електроенергії в Україні, що наблизить його до того, як ринки електроенергії працюють в ЄС». Про це йдеться в заяві представництва на його сторінці у «Фейсбуку». У документі, зокрема, зазначається, що закон передбачає ефективніше використання електроенергії, а також є ще одним кроком на шляху до інтеграції з ринками електроенергії ЄС. «Поточна ситуація в секторі з його високою концентрацією ринку і низьким рівнем інвестицій за останні роки свідчить про те, що реформа нинішньої системи є нагальною».

З цим важко сперечатися. Наприклад, за даними держпідприємства «Енергоринок», середня ціна продажу електроенергії в оптовий ринок (ОРЕ) її виробниками в першій декаді квітня 2017 року скоротилася на 2,6% порівняно з третьою декадою березня — з 956,64 до 931,61 грн/МВт-год, свідчать дані ДП. А ціна придбання електроенергії в ОРЕ за згаданий період для постачальників за регульованим тарифом зросла на 2,4%. У «Енергоринку» пояснюють, що зростання середньої ціни придбання пов’язане зі збільшенням тарифу на передачу електроенергії компанією «Укренерго» у другому кварталі — з 4,451 коп. за кВт.год до 11,398 коп., тоді як зниження ціни зумовлене зменшенням обсягу дотаційних сертифікатів з 3,4 мільярда гривень у березні до 2,58 мільярда гривень у квітні. Наскільки зрозуміле таке пояснення так званим кінцевим побутовим споживачам? Це, найімовірніше, більш ніж риторичне запитання...

«Від запровадження ринку електроенергії виграє кожен українець, оскільки саме споживач стане головним. Він зможе обирати постачальника, отримає справедливу ціну і нову якість послуг», — такі переваги принесе, на думку генерального директора енергохолдингу ДТЕК Максима Тимченка, нова модель енергоринку. «Ринок буде основним ціновим регулювальником. Він дасть змогу західним компаніям інвестувати в українську енергетику, запроваджувати сучасні технології і нові стандарти ведення бізнесу», — вважає Тимченко.

Але й новий закон (найімовірніше, постанову про його скасування навряд чи де ухвалять) ще не скоро зрозуміють і оцінять у нашій країні. Не випадково в центрі досліджень енергетики порівнюють його з котом Шредінгера (австрійський фізик-теоретик), який є живим і мертвим водночас. Та все ж таки заступник міністра палива, енергетики та вугільної промисловості з питань євроінтеграції Наталія Бойко, виступаючи в п’ятницю перед журналістами, привітала українців з ухваленням цього закону. Щоправда, при цьому вона зазначила, що ринок електроенергії в Україні не створити ні за тиждень, ні навіть за рік. Але, на її думку, дуже важливо, що країна отримала такий вектор. «Такий фундаментальний закон можна шліфувати нескінченно. Але головне — це база, на основі якої ми зможемо приймати й імплементувати правильні рішення», — упевнена заступник міністра.

Вважає закон про ринок електроенергії позитивним моментом для країни й екс-міністр енергетики, голова наглядової ради «Київенерго» і голова Всеукраїнської енергетичної асамблеї Іван Плачков. Але чи діятиме цей документ? Поставивиши це запитання, Плачков нагадав, що три роки тому було ухвалено чудовий закон про реформу енергоринку, але жоден з його пунктів, за словами экс-міністра, досі не виконано і за це ніхто не відповів. Тому фахівець із сорокарічним стажем в енергетиці прогнозує, що доля закону залежатиме від розробки та ухвалення вторинного законодавства. За його словами, Кабмінові доведеться розробити та запровадити ще 70 постанов, що дадуть змогу організувати роботу ринку в нових умовах. Необхідно ухвалити ще й закон про врегулювання боргових зобов’язань, усунути перехресне фінансування в енергетиці, впорядкувати тарифну політику і монетизувати субсидії на електроенергію, тепло та водопостачання, переконаний Плачков.

Він також наполягає на тому, що рух уперед буде можливий у разі розробки в країні енергетичного балансу. «Зараз ніхто не знає, скільки у нас є ресурсів і скільки ми їх споживаємо, — наголошує Плачков і додає: — Важливо працювати над тарифною політикою — тарифи мають бути прозорими і економічно обгрунтованими, аби громадяни їх розуміли».

Зараз народні депутати і самі не розуміють, що вони ухвалили, адже остаточної версії тексту документа, який ухвалювали з порушенням процедури, ніхто ще не бачив. «Хотілося б дізнатися, що саме було проголосовано і який  остаточний вигляд має тепер цей закон». Водночас він наголошує, що загалом цей закон є кроком увперед. Але, на його думку, існують дві основні загрози його впровадження: політична корупція і непрофесіоналізм».

Аналогічної думки й експерт ринку енергетики, екс-член НКРЕКУ Андрій Герус. Він передбачає, що лише через два роки і в разі, якщо з’явиться конкурентний ринок, стане зрозуміло, гарний це закон чи поганий. «Конкуренція — це краща якість за меншу ціну, і що сильніша конкуренція, то більше виграють кінцеві споживачі», — наголошує екс-член НКРЕКП. Конкурентний ринок, додає він, це коли існує можливість для того, щоб заходив ще й імпорт, адже з економічного погляду імпорт — це добре, тому що він створює конкуренцію, і тоді вітчизняний виробник вимушений знижувати ціну». «Споживачі виграють тоді, коли є конкуренція, — наполегливо повторює Герус. — Я хочу вірити, що є шанси для того, щоб це була позитивна реформа».