«Слон» на глиняних ногах

Чи доживе до свого тридцятиріччя дітище Ігоря Бакая «Нафтогаз України»,  створене ним 1991 року? З кожним новим днем відповісти на це запитання позитивно стає все важче. Прості люди, які не дуже знаються на тому, є ця компанія монополістом чи ні, точно знають, що платять їй гроші за газ, а також за тепло, невідповідні до їхньої зарплати.

ВЩЕНТ

І що ближче до чергових виборів, то більше таке ставлення виборців передається керівництву держави. Глава виконавчої влади і взагалі, якщо уважно читати Конституцію, перша людина країни — прем’єр-міністр Володимир Гройсман  — на черговому засіданні уряду минулої середи розніс «Нафтогаз», як то кажуть, вщент. Прем’єр підкреслив, що реформа цього держхолдингу почалася ще 2014 року, але прогресу досі немає. У прем’єра є цьому пояснення: «Була неефективно побудована робота всередині компанії».

«Нам треба зробити повноцінний ринок, — підкреслює Гройсман.   —  Де у нас міжнародні компанії? Час від часу вони з’являються, але дуже повільно, оскільки у нас на сьогоднішній день є монстр у вигляді монополіста НАК «Нафтогаз України». Прем’єр також нагадує, що дсі не проведене розділення функцій видобутку, транспортування й продажу газу (андбандлінг) безпосередньо в «Нафтогазі» й ставить непрості завдання. Відповідно до них «Нафтогазу» слід  «добувати український газ і постачати його для потреб як населення, так і теплокомуненерго  й бізнесу. Наступна мета — експортувати газ: продавати його й отримувати в Україні валюту, створювати десятки тисяч робочих місць, забезпечити стабільну роботу транзитної системи».

«ТРЕЛІ» ГАМАНЦІВ

Проте «Нафтогаз» без кінця рапортує про свої успіхи, ніби в нього зовсім не ті завдання, які сформулював Гройсман, а потрібен лише виграш у змаганні з самопіару.  Так, прес-служба компанії нещодавно повідомила, що в період з січня по жовтень «Нафтогаз» сплатив до бюджету 94,6 мільярда гривень, і це близько 15% усіх надходжень казни.  «Нафтогаз»  залишається найбільшим платником податків в Україні. Так  намагаються парирувати в групі керівників НАК, що називають чомусь тепер свою компанію теж групою, докори прем’єра.

Але проста людина, почувши чергову трель самовихваляння, що лунає з будівлі на вулиці Хмельницького, не може не поставити традиційне запитання: звідки дрівця? Відповідь: з наших же гаманців.

Місяць тому «Нафтогаз» опублікував цінові пропозиції на природний газ, що діятимуть з 1 грудня 2017 р. для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання. Порівняно з цінами на листопад цього року, в грудні ціни збільшено на 2,3—2,4%. Мінімальна ціна за тисячу кубометрів газу, що відпускається на умовах передоплати, становитиме 9019,2 гривень. Тим часом раніше повідомлялося, що в листопаді ціна газу для промисловості порівняно з жовтнем зросла на 7,5%. І зрозуміло, що промисловість перекладає подорожчання газу на плечі споживачів. Чи не тому восени у нас так рвонула (до 15%) річна інфляція споживчих цін?

МІФИ НА ГЛИНЯНИХ НОГАХ

Група керівників «Нафтогазу» сьогодні більше нагадує гурток графоманів, що сурмлять про свою геніальність. На деяких людей з такими ж зарплатами, як у членів групи, ця пропаганда  діє. От як оцінює роботу керівництва холдингу заступник глави Нацбанку України  Олег Чурій: «Нафтогаз» фактично перетворився на нормальну комерційну компанію, яка планує свою ліквідність, обслуговування боргів та інші показники, і це не впливає на ринок».

Міфотворчість про ефективність керівництва «Нафтогазу» тримається на двох «слонах», у яких, проте, глиняні ноги. Перший: 2016 року компанія вперше за п’ять років отримала 26,5 мільярда гривень чистого прибутку. Другий: з 2016 року вона перетворилася з одержувача бюджетної допомоги на донора бюджету.

Але чи так це насправді? У відкритих джерелах і звітах аудиторів можна знайти й інші дані. Якщо приріст доходів від реалізації газу за 2016 рік становив 49% (з 66,9 мільярда до 99,5 мільярда гривень),  то  дебіторська заборгованість за цей же рік зросла у 248 разів (з 0,1 мільярда до 26,5 мільярда гривень). А загальна кредиторська заборгованість за проданий газ за три останні роки зросла на 25,7 мільярда гривень (у 1,5 разу) й досягла 77,7 мільярда. При цьому оплата газу коштами безпосередньо населенням і підприємствами теплокомуненерго в умовах  зростання тарифу істотно скоротилася, зазначає у своєму аналізі підсумків роботи НАН «Нафтогаз України» аудиторська компанія Grant thornton.

За три останні роки «компанія-донор», проте, отримала фінансування з держбюджету на 216,6 мільярда гривень. Безпосередньо споживачі бюджетної соціальної сфери сплатили 27,8 мільярда. Але за цей час закупівельна вартість газу для соціальної сфери становила всього 162,8 мільярда гривень. Не складно підрахувати, що в результаті необгрунтовані витрати бюджету на «Нафтогаз України» за 2014—2016 роки досягли 81,6 мільярда гривень (216,6 +27,8 — 162,8), підкреслюють аудитори.

Крім того, за три роки «Нафтогаз» збільшив  свої зобов’язання щодо кредитів і облігацій, гарантованих державою,  у 2,6 разу до 17,5 мільярда гривень. При цьому, незважаючи на бюджетну підтримку, що перевищувала реальну потребу в ній на 81,6 мільярда гривень, основна кредиторська заборгованість компанії за цей період  не скоротилася, а зросла на 46,5 мільярда гривень.

У зв’язку з цим аудитори доходять висновку, що   за останні три роки «Нафтогаз» необгрунтовано переклав усі свої зобов’язання щодо оплати природного газу перед постачальниками та щодо сплати податків і кредитів на державний бюджет, допустившись при цьому ще й недозволенний приріст дебіторської й кредиторської заборгованостей.

ДОЧКИ-ГОДУВАЛЬНИЦІ

У ЗМІ дуже часто можна зустріти переможні рапорти «Нафтогазу» про небувале зростання транзиту газу, що йде з РФ до країн Європи. Але проблема в тому, що це зростання було зумовлене головним чином тим, що Україна відмовилася купувати газ безпосередньо у російського «Газпрому» й купувала той же російський газу за реверсом у європейських компаній.

Що буде після 2019 року, коли закінчується термін чинного контракту на транзит газу? У цьому сьогодні немає зрозумілості. Як відомо, російська сторона активно просуває будівництво альтернативних маршрутів в обхід України. При цьому одним з головних аргументів «Газпрому»  (окрім загальновідомих політичних мотивів), до якого не можуть не дослухатися в країнах Європи, і головним чином у Німеччині, є постійні заяви керівництва «Нафтогазу» про те, що чинна ставка оплати транзиту російського газу через територію України занижена в рази й має становити принаймні $5,1 за транзит 1000 кубометрів газу на 100 кілометрів.

У результаті, як зазначає багато експертів, російська сторона дістала можливість доводити європейським партнерам доцільність обхідних маршрутів як надійніших і дешевших. Експерти, й зокрема колишній директор «Нафтогазу» у фінансових питаннях Ярослав Диковицький, звертають увагу і на проблеми внутрішнього транзиту газу, здійснюваного  ПАТ «Укртрансгаз». За останні три роки діяльність цієї компанії внаслідок управлінських рішень «Нафтогазу» стала збитковою, зазначає експерт. 2016 року обсяг  відтермінованих податків «Укртрансгазу» досяг 71,9 мільярда гривень, що майже вдвічі більше річних доходів  підприємства.

Ці збитки використовуються групою з «Нафтогазу» для обгрунтування перегляду тарифів на транспортування газу всередині країни. Більше того, за 2016 рік унаслідок неподання «Нафтогазом» номінацій на частину обсягів газу, споживаного теплокомуненерго, «Нафтогаз»  (Диковицький вживає слово «штучно», але можна також сказати «майстерно») переклав свою потенційну дебіторську заборгованість на «Укртрансгаз», що надалі призведе до зростання збитків цього підприємства.

Не найкращим чином складаються й відносини «Нафтогазу» з іще одною його дочкою — ПАТ «Укртрансгаз». 2016 року чистий дохід цього найбільшого в Україні газодобувного підприємства зріс на 18,8 мільярда гривень. Але на стільки ж збільшилася й дебіторська заборгованість перед ним «Нафтогазу» за газ власного видобутку. У результаті капітальні  інвестиції «Укргазвидобування» в нарощування видобутку становили лише 5,7 мільярда гривень за наявності їхніх джерел на 20,7 мільярда, зазначають у Grant thornton.

ХТО Й ЧОМУ ЗРИВАЄ АНБАНДЛІНГ?

У своїх висновках аудитори також підкреслюють, що економічні «досягнення» «Нафтогазу» насправді базуються на двох чинниках (на початку матеріалу «День» використовував метафору  «слони  на глиняних ногах»). Перший чинник — це рекордне підвищення цін на газ для населення. Другий — виділення 41 мільярда гривень на державні субсидії.

У той же час аудитори Grant thornton зазначають, що вивчення консолідованої звітності «Нафтогазу» свідчить, що у сфері своєї статутної діяльності він є збитковим, а прибуток отримано ним за рахунок діяльності дочірніх компаній, до якої керівництво «Нафтогазу» не має прямого стосунку. Без прибутку від транзиту «Нафтогаз», незважаючи на «ринкову» ціну газу для населення, перетвориться  на повного банкрута зі збитками у 7 мільярдів гривень, прогнозують аудитори. Отже, анбандлінг йому насправді абсолютно не потрібний і не вигідний.  Це, на думку аудиторів, сьогодні розуміють усі, зокрема й міжнародні інституції.