Мова - це спосіб народження думок: коли “нема мови”, людині просто-напросто “нема чим думати”.
Оксана Забужко, українська письменниця, поетеса, філософиня

Снітківське диво

Як ягоди врятували від вимирання село на Вінниччині
3 вересня, 2018 - 18:47
ФОТО KONKURENT.IN.UA

Маленьке село Снітків донедавна славилося лише долиною ірисів, куди час від часу приїздили туристи. Тепер від гостей тут немає відбою, бо за кілька років вимираюче село перетворилося на потужний осередок плодово-ягідного виробництва. Урожай із полів Сніткова лежить на полицях не лише столичних, а й польських, італійських, французьких і німецьких супермаркетів.

Економічне диво прийшло в село завдяки підприємницькій жилці сільського голови Віктора ОЛЬШЕВСЬКОГО. Саме він наважився через суд повернути громаді орендовані агрохолдингом землі. Потім знайшов інвестора, який погодився вкласти 50 мільйонів гривень у фермерське господарство і працевлаштувати не лише усіх жителів Сніткова, а й мешканців навколишніх сіл. Тепер у селі немає жодної порожньої хати. Дитячий садочок переповнений дітьми, а молодь повертається з заробітків, бо зарплати у Сніткові не менші, ніж у сусідній Польщі.

ДОПОМІГ ВИПАДОК

Віктора Ольшевського обрали сільським головою на позачергових виборах  2010 року. Зізнається, коли побачив, що бюджет громади не має навіть 300 тисяч гривень, а 90 тисяч із них — дотація, то хотілося «тікати». Та колосальна довіра людей (доказ тому — 94% голосів) змусила його вдатися до радикальних кроків. Перше, що почав робити — вчитися. Щотижня відвідував курси для керівників громад у Вінниці. Зізнається, спершу не вірив, що вони чимось допоможуть, але помилився. Програма передбачала не просто теоретичні та практичні заняття, але й домашнє завдання — створення концепції розвитку своєї громади. Для цього потрібно було провести моніторинг сильних і слабких сторін, визначити ризики, виклики і перспективи. Така систематизація допомогла виокремити ключову проблему громади — відсутність зайнятості на селі.

«Звісно, ніхто завод у маленькому віддаленому селі не побудує. Тому треба було знайти продукт, виробництво якого потребує великої кількості робочих рук. Допоміг випадок! Тієї осені ми висаджували сад нашого односельчанина Володимира Нечитайла. Я помітив, що було задіяно багато людей, бо посадка дерев — це трудомістка справа, але збір урожаю має сезонний характер, а людям треба працювати цілий рік. Тому, порадившись із фахівцями, вирішили, що, крім садів, потрібно вирощувати ще й ягоди. Тоді роботи вистачить на цілий рік, — згадує Віктор Ольшевський. — Земля запасів резерву сільської ради на той час була в оренді. Агрохолдинг її використовував, але багато років грошей не сплачував. Вивчивши документи, сільрада подала до суду і за півроку судової тяганини договір оренди розірвали. Заборговані гроші не отримали, але 200 гектарів у громаду повернули».

Щоб знайти інвестора, Віктор Ольшевський вирішив схитрувати. Дочекавшись, поки зацвіте поле диких жовтих ірисів, він почав ловити журналістів, які приїздили знімати сюжет про це місце. Розповідав усім і кожному, що Снітків має 200 гектарів вільної родючої землі і шукає інвестора. Пропозиції посипалися, але більшість фермерів були зацікавлені у вирощуванні зернових, які трудових ресурсів не потребують. Сільський голова шукав інвестора для створення плодово-ягідного господарства. І такий знайшовся.

«Не повірите, але ми з Сергієм Українцем познайомилися в чиновницьких коридорах. Він шукав землю під вирощування ягід, а я інвестора, який започаткує ягідний бізнес у Сніткові, — продовжує розповідати Віктор Ольшевський. — Провели схід села, люди озвучили свої пропозиції, а інвестор свої — консенсус знайшли одразу. Після вивчення рельєфу та аналізу ґрунту почалася посадка саду, малини, полуниці, суниці, лохини, смородини. Так народилося наше фермерське господарство, яке нині забезпечує роботою усіх жителів села».

СЕКРЕТИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Нині під садками у Сніткові 160 гектарів, малина займає 20 гектарів, лохина — 14, а полуниця — 10. Але виростити врожай — це третина успіху, а 70% — успішно його реалізувати, стверджує агроном фермерського господарства Олександр БУГА. Щоб отримати кінцевий якісний продукт, інвестор збудував у Вінниці холодильний комплекс із системою глибокої заморозки ягід загальною місткістю 1,5 тисячі тонн. Це дає можливість мінімізувати ризики та гарантує збут і прибутковість ягідного виробництва. Торік компанія запустила лінію з виготовлення свіжих ягідних фрешів без хімічних консервантів, які вже стоять на полицях супермаркетів. У планах — виробництво джемів.

«За кілька років ми висадили яблучні сади, ягідники, а тепер ще й маємо вишні. І все це на невеликих ділянках, — розповідає Олександр Буга. — Люди працюють упродовж року. Хоча вирощування ягід — сезонна робота. Але висаджування нових сортів і чітке планування аграрного виробництва додає зайнятості. Наприклад, у травні ми збираємо полуницю, потім — літню малину, далі — пізню. Восени люди виходять на збирання яблук. Потім починаємо обрізування, а тоді в січні — місяць відпочинку, і знову до роботи.  Дивимося, які маємо матеріали, засоби захисту, що потрібно докупити. А оскільки дерева з роками більше плодоносять, обсяг роботи постійно збільшується».

МЕТА — ПІДВИЩИТИ РІВЕНЬ ЖИТТЯ СЕЛЯН

Серед пріоритетів розвитку громади не лише працевлаштування, а й підвищення рівня життя селян до рівня міських жителів. Це означає як зростання заробітків, так і покращення побутових умов, однією з яких був централізований водогін. Його у селі ніколи не було. Реалізувати цей проект самотужки, коштом громади, було не реально. Довелося шукати донорів.

«Водогін у Сніткові з’явився завдяки участі у грантовій програмі швейцарсько-українського фонду DESPRO. І хоча за умовами проекту населення громади має становити не менше тисячі осіб, представники програми нам повірили, бо ми мали 100% аргумент — вода на обійстях потрібна не лише для задоволення потреб, а й для організації локальних систем поливу. Бюджет становив 1,8 мільйона гривень. А це вчетверо більше за річний бюджет села», — резюмує Віктор Ольшевський.

«Але не подумайте, що в нас немає проблем, — додає сільський голова. — Вистачає. У Сніткові досі немає інтернету, лише у сільській раді, і то «супершвидкий». Ми вже засипали листами провайдерів, але віз і нині там. Цього літа відремонтована амбулаторія залишилася без лікаря, бо реформа для достойної заробітної плати вимагає обслуговування щонайменше 1,5 тисячі пацієнтів, а в нас лише 600 осіб мешкає. Тож лікар пішов на пенсію... Зате маємо новий садочок. Дошкільнят більше, ніж школярів — 70 і 50 відповідно. Я завжди мріяв, щоб у селі в кожному кутку було чутно дитячий сміх. І тепер так і є. Діти ростуть із батьками, які не по закордонах у пошуках довгого рубля, а щодня спілкуються зі своїми дітьми. Можете називати мене хвальком, але люди в нашому селі щасливі, бо при роботі і при грошах».

«ТРЕБА НАВЧИТИ ЛЮДЕЙ ЗАРОБЛЯТИ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ»

Жителі Сніткова не лише працюють на фермерських полях, а й займаються ягідною справою на своїх присадибних ділянках. Відмовилися від картоплі, моркви і цибулі і посадили смородину, лохину та малину. Приймає ягоди в людей той самий фермер, щоправда, ціна цього року занизька. Тож підприємливі селяни на чолі зі своїм сільським головою вже розмірковують над створенням кооперативу, який долучиться до кластеру потужного промислового виробника.

«Мрію, щоб успішним у селі був не лише ягідний бізнес, а й кожен окремий двір, — усміхаючись каже Віктор Ольшевський. — А для цього треба навчити наших людей заробляти гроші на своїй землі, вирощуючи свою продукцію. Маса яблук, слив та груш у селі пропадає, а можна було б переробляти їх на якісний продукт. Тому ми пішли на муніципальне співробітництво з містом Бар та Северинівською ОТГ. Підписали спільну угоду про сприяння розвитку агрокластера «Яблуневий шлях». У межах договору Снітків вироблятиме сушений екологічно чистий продукт. Про обладнання та якість подбаємо. Головне тепер людей переконати — фінансово зацікавити. І вони погодяться. Тож до Сніткова вам доведеться повернутися і знову написати».

А поки завдяки налагодженню садово-ягідного бізнесу до Сніткова повертається молодь. Про демографічну ситуацію в цьому віддаленому невеличкому селі тепер можна не переживати.

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments