«Той, хто знає все», бачить великі можливості»

У матеріалі «Додаткові 14 мільярдів гривень ВВП з... Iнтернету» п’ятничного номеру ми анонсували ексклюзивне інтерв’ю з директором представництва в Україні того, хто «знає все» («бородатий» жарт про Google веб-спільноти).

Дмитро Шоломко фактично привів Google в Україну. По-початках, як він розповідає сам, йому доводилось переконувати центральний офіс дивитися на Україну з меншою пересторогою. За три роки йому вдалось змінити сприйняття колег. Тепер усі базові продукти компанії є на українському ринку. В майбутньому, зізнається директор представництва Google в Україні, його мета, щоб усі продукти, які тільки виводить компанія на ринок, відразу з’являлись в Україні.

Розмова, направду, виявилась ексклюзивно цікавою та відвертою. Дмитро дуже весела і самокритична людина. Але чому цього веселого хлопця в джинсах та толстовці не було на Раді інвесторів при Президенті, адже його компанія «немаленький інвестор» за українськими мірками, та й він сам довів, що знає як переконувати великого інвестора працювати в Україні? Відповідь на це питання та ще багато іншого несподіваного ви прочитаєте нижче — в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» директора представництва компанії Google в Україні Дмитра ШОЛОМКА. 

— Що стало, особисто для вас, сюрпризом у результатах вашого дослідження впливу Інтернету на розвиток економіки України?

— Головною несподіванкою для мене була різниця в ефективності між компаніями, які використовують Інтернет, а які — ні. Це ніби велике провалля. Наприклад, компанії з Інтернетом збільшують кількість місць, а ті, що без — зменшують. У компаніях з Інтернетом — прибутки зростають, у компаніях без — ні. І такі речі — це дуже велика прірва.

— А ви очікували, що буде менша прірва?

— Так. З’ясувалось, що Інтернет в Україні працює більш ефективно, ніж я сподівався. Я бачив подібні дослідження в інших країнах — там немає такої прірви. В нас, виявляється, технології працюють краще.

— А от регіональна особливість? У дослідженні «Вплив Інтернету на економіку України» наголошено, що дуже сильно відстають підприємства, які працюють у регіонах. Чи є якийсь регіон, який вас вразив найбільше?

— Для відповіді на це запитання потрібно переглядати детальний звіт. Особисто в мене жодного здивування не виникло. Ми знаємо, що в Києві найкращий розвиток ІТ, столиця нові технології освоює перша.

•  ІНТЕРНЕТ-РИНОК УКРАЇНИ ТА РОСІЇ КАРДИНАЛЬНО РІЗНИТЬСЯ

— Ваша презентація співпала ще з однією подією, яка сьогодні також тиражувалась у пресі — підписання прем’єр-міністром РФ Дмитром Медведєвим змін у стратегію розвитку ІТ-індустрії в Росії (детальніше в матеріалі «Конкуренти змінили тактику. А ми?» — «День» від 7 листопада 2013 року). Які наслідки для України принесуть ці зміни? Чи означатиме відмова РФ підтримувати іноземні представництва ІТ-компаній на території РФ те, що вони переорієнтовуватимуться на Україну?

— Україна — це не Росія. В нас дуже різні ринки. У нас сприйняття технологій та використання сервісів дуже відрізняється. Те, як користуються Інтернетом росіяни і те, як користуються Інтернетом українці — дві величезні різниці.

— Про що йдеться? Ми в пошуковику Googl вводимо різні запити?

— Так. Ви можете самі в тому переконатися ознайомившись з результатами нашого щорічного звіту Zeitgeist, побачите що і як шукають на google.com.ua і  google.ru (Див. таблиці до матеріалу).

Тому просто взяти і переключитися з Росії на Україну — неможливо. Потрібно будувати окрему стратегію, шукати інші шляхи. Мені здається, що більшість технологічних компаній, які працюють з Україною та Росією, використовують різні підходи і способи для співпраці.

Та стратегія, яку прийняли в Росії,— це не перша подібна стратегія, але я не бачив там якихось проривів з погляду технологій країни. Подивимось, як це буде. Але мені здається, що нічого не буде.

— Ви слушно зауважили, що це — не перша стратегія, яку приймає Російський уряд. Тим не менше в Україні ще немає жодного уніфікованого документа, який би  називався «Стратегія розвитку ІТ-індустрії». Віце-прем’єр Олександр Вілкул пообіцяв у коментарі «Дню», що вже наступного року така стратегія з’явиться, мовляв, над цим зараз працює експертна група. Ви входите до цієї групи?

— Ми розмовляли про це з паном Олександром. Річ у тім, що ми тільки розпочали працювати в Україні в цьому напрямку. Наш офіс  ще досить молодий, ми працюємо тут лише третій рік у нормальному режимі, і нам потрібен деякий час. У нас є своя стратегія, і ми намагаємось її реалізувати. Вона включає взаємодію з державними органами, рішення певних завдань, які були б корисними і нам, і державі. Але я поки що не можу сказати, що ми є частиною якоїсь робочої групи, тощо. Будемо працювати над цим. Це дуже важливо. Ми трохи більше знаємо про ці технології, ніж інші. І ми готові допомагати державі розвивати їх.

•  БІЛОРУСЬ — ДРУГА ІННОВАЦІЙНА КРАЇНА У СХІДНІЙ ЄВРОПІ

— Які зауваження є у вашої компанії до підтримки/регулювання сфери ІТ в Україні?

— Вони щось роблять. Держава намагається щось робити. Ми вважаємо, що це гарні кроки, які повинні робитися. Але їм потрібно трохи більше часу. Відповідаючи на подібні запитання, я завжди наводжу приклад Білорусі. Така дивна країна, в якій ІТ-продукт став приносити майже 10% ВВП. Тому що в них є така річ, як парк високих технологій.

— Але разом з тим у них цензура в Інтернеті..

— Це дуже різні речі. Ми зараз не говоримо про Інтернет як систему використання, ми говоримо про Інтернет, як бізнес. І саме Білорусь побудувала таку експортну модель, яка робить її після Ізраїлю другою інноваційною країною в Східній Європі і на Близькому сході. І все так склалося тому, що держава допомогла. Я можу сказати, що українська держава теж для цього робить щось  цікаве, але потрібно робити більше. І Білорусь — це гарний приклад для наслідування.

— Ви прихильник того, що потрібно в Україні створювати аналог Силіконової долини?

— Формати можуть бути різними. Головне, аби було бажання щось робити.

— Але хіба в сучасних умовах розвитку Інтернету обов’язково бути географічно в одному місці?

— Я про це і кажу. Знову ж таки, є Парк високих технологій, але не всі компанії, які там зареєстровані, сидять там. Не потрібно фізично перебувати в одному місці.

Силіконова долина в Каліфорнії виконує функцію зараз більше символу. Звичайно, там більша кількість івентів, подій, тренінгів, там люди живуть, які роблять цей бізнес... Але ж і Нью-Йорк — не менш гарне місце для того, щоб розробляти технологічний бізнес. Подивимось на Бостон — другий центр по величині після Силіконової долини в США, тому що там є ІТ-Гарвард. Аналоги можуть бути, але це не обов’язково повинен бути фізичний аналог. Не обов’язково будувати п’ять будинків для ІТшників, щоб стимулювати галузь.

Загалом складові Силіконової долини — це наявність гарного навчального закладу, високого рівня освіти, наявність преференцій або відсутність податкового навантаження і державного контролю, щоб усе могло стимулюватися самостійно. Також важливою складовою є наявність спеціалістів, які могли б із будь-якого місця віртуально чи фізично обмінюватися думками.

•  УКРАЇНУ БІЛЬШЕ НЕ СПРИЙМАЮТЬ ЯК КРАЇНУ МАЛОГО БІЗНЕС-ПОТЕНЦІАЛУ

— Готуючись до нашої розмови, я прочитала багато публікацій з вами. І от зустріла в одному інтерв’ю ваше «зізнання», що коли прийшли працювати в Україну, вам було важко переконати своїх партнерів у тому, що Україна — це не країна високих бізнес-ризиків, як вони сприймали нас...

— Не зовсім бізнес-ризиків. Тоді йшлося про великий бізнес-потенціал. Є такі рейтинги, в яких порівнюють ринки різних країн за різними показниками. І от, за офіційними даними, Україна — далеко не перша країна в цьому регіоні за показником потенціалу росту бізнесу. Коли я починав тут працювати, з огляду на показники ВВП на душу населення, розвитку технологій тощо, це було не найкраще місце для іноземного бізнесу. Мені потрібно було показати компанії, де цей потенціал і як його можна реалізувати. І це вдалося. Отже, щодо цього питання вирішено.

Дуже важко для великих іноземних компаній відчувати таку річ, як експортний потенціал. Це можливість робити якийсь продукт в країні для реалізації за її межами. Це може бути все, що завгодно. У світі знають експортний ринок України як ринок експорту труб, прокату, сталі, а Україна є ще й одним із найбільших ринків експорту технологій. Є дуже багато компаній, які роблять різні сервіси для користувачів за межами України, роблять в Україні. І саме це було головним моїм козирем для того, щоб зорганізувати тут присутність закордонних інвесторів.

— Вас, якщо я не помиляюся, не було на останньому засіданні Ради інвесторів при Президенті України. Та й на попередніх трьох — теж. Чому?

— Все дуже просто. Коли створювали цю Раду, до її складу вибрали компанії з іноземними інвестиціями, які сплачували найбільше податків. А Google в Україні на той час фактично не було. Тому ми просто цей фільтр не пройшли. Якщо вони робитимуть його оновлення — може, ми й потрапимо туди. Я не знаю. В будь-якому разі у нас є власна стратегія, і ми намагаємось взаємодіяти з державою. Там є над чим працювати навіть без формальної участі в подібних організаціях. Для того щоб Україні вийти на високий рівень, потрібно трохи часу.

•  GOOGLE+, GOOGLE GLASS ТА GOOGLE LABS...

— Google серйозно взявся за «прокачку» в Україні соцмережі Google+. Коли ви його запустили, мали рекордний приріст юзерів, які там зареєструвалися, та згодом, зокрема зважаючи на показники сторінки «Дня», ми побачили, що цей сервіс не є конкурентом Facebook. Наразі ситуація така, що юзерів на Google+ повно, але активних мало. Це  — специфіка неангломовної аудиторії?

— Бачите, Google+ не є такою соціальною мережею, як Facebook. У цього сервісу абсолютно інше завдання. Google+ — це, в першу чергу, соціальна надбудова над усіма іншими ресурсами Google. Його створили не для того, щоб відбивати аудиторію у Facebook, а для того, щоб надати соціальності всім функціям ресурсів Google. Найкраще це спрацювало з YouТubе. Тому що він сам по собі вже є невеличкою соціальною мережею, яка пов’язана з відео.

Google+ — це складова, яку додали до YouТubе, і він став більш соціальним. Те ж саме стосується наразі і пошуку. Але головне — не сприймати Google+ як мережу. Це — не Facebook. В нього інші завдання.

Ми вивчали питання про те, чому люди на Google+ є менш активними. Це пов’язано з кількома ситуаціями. Найголовніша — ми даємо можливість нашим користувачам отримувати інформацію через соціальні додатки.

— Яка перспектива появи у вільному продажу в українських магазинах  Google Glass? На форумах пишуть, що сьогодні «окуляри Google з вмонтованою камерою класифікуються Службою безпеки України як недозволене у вільному обігу шпигунське обладнання для прихованого отримання інформації. Тому Google Glass заборонено для ввезення; тому, хто порушить цю заборону, загрожує до семи років ув’язнення».

— А ви почитайте заяву СБУ щодо цього. Я не знаю, хто почав такі плітки.

— Отже, це плітки?

— Так. Але сталося все як? Певне видання поставило СБУ запитання щодо нашого продукту, і в СБУ сказали, що вони нічого не можуть говорити, тим паче давати висновки. Але в першу чергу тому, що ніхто до них не звертався з цього приводу і не проводив експертних досліджень. Ми цього дійсно не робили. Адже Google Glass — експериментальний продукт, в якого ще немає комерційного плану чи плану поширення за межі США. Тому компанія Google ні фізично, ні фактично не робила жодних спроб локалізувати Google Glass, в тому числі й в Україні.

Зараз Google Glass тестують кілька сотень активних блогерів, які, згідно з умовами програми, частину часу проводять в прес-турах. Я знаю, що ці люди перетинали, в тому числі, і кордон України, і жодних проблем у них не було.

— Google закрив уже такі проекти, як Wave та Buzz, зараз з’явилася інформація про закриття Google Labs. Яка причина? Навіщо закривати проекти, які реально корисні для юзерів і, на перший погляд, досить популярні?

— Wave та Buzz були недостатньо ефективними. Було багато претензій всередині компанії. Я, чесно кажучи, не знаю, які категорії є пріоритетними для наших керівників, коли вони ухвалюють подібні рішення. Чітко знаю, що коли Ларі Пейдж (я кілька разів у житті з ним зустрічався, він мені дуже подобається) щось вирішує, значить, у нього є причини так вчинити.

Ми не беремо участі в обговоренні питань щодо відкриття чи закриття сервісів. Ми виконуємо вказівки з Каліфорнії. Часто буває так, що всередині компанії багато суперечок щодо питань про закриття, але якщо Ларі Пейдж — розумна і раціональна людина — ухвалив таке рішення, значить, воно має сенс.

— А буває так, що ви ініціюєте закриття якогось сервісу тут, в Україні?

— Ніколи. Нам все подобається. Ми навпаки намагаємось робити так, щоб дедалі більше сервісів було доступно українським користувачам.

Ви ж помітили, що за останні роки кількість продуктів Google, локалізованих в Україні, доволі зросла. І наразі зовсім мало таких, які ще не локалізовані в Україні.

У мене, коли я сім років тому почав працювати в Google, було на меті зробити так, щоб усі базові продукти були доступними для українців. Ми цього досягли за два роки. Зараз моя мета — щоб абсолютно усі новинки були доступними для українців.

•  ANDROID — ЦЕ AUDI, А APPLE — ЦЕ PORSCHE...

— Ринок Android зможе повноцінно конкурувати з Apple? Google робить безплатний Android, який дуже популярний, але люди все одно купують платний «яблуко пристрій», чому? З одного боку, як ви зауважили в одному зі своїх останніх семінарів, «Україна не готова сприймати платний контент», а з іншого, люди віддають перевагу платному офісу, коли є можливість використовувати нічим не гірший безкоштовний.

— Ви помиляєтесь. Все навпаки. В Україні, наприклад, зареєстровано в мережі ушестеро менше продуктів Apple, ніж тих, які працюють на Android. Ми робили таке дослідження щодо кількості телефонів і операційних систем, які в них вмонтовано. Системи Android перемагають з великим відривом.

— А як щодо тенденцій у світі?

— Вони такі ж самі. Мені здається, що у світі продуктів Apple близько 15%, а Android — 40%. Річ у тім, що тут немає грошової конкуренції. Тут є конкуренція сприйняття. Apple — це преміум, це контент, який закрито від інших, продукція компанії завжди дуже красива. У Android трохи інші завдання. Він відкритий для всіх, доступний усім, інколи навіть дешевий, в хорошому сенсі цього слова. Це просто дві різні стратегії, які можуть вільно співіснувати. І в цьому немає нічого поганого. Це нормальна ситуація. Я не думаю, що буде війна з цього приводу.

— Тобто ви робите Ford, а вони — Mercedes?

— Можна сказав, що у них Porsche, а в нас — Audi.

— Разом із тим, компанії, які розповсюджують на ринках платні сервіси, не дуже лояльно коментують стратегію Google. Наприклад, «Майкрософт»...

— Просто у «Майкрософт» політика роботи спрямована трохи на протидію Google. Це нормальна ситуація. Ми з цього приводу не переймаємось. Вони щось роблять, і ми щось робимо.

— Вони кажуть, що ви розбещуєте ринок.

— Зрозуміло. Адже ми робимо безліч речей безкоштовними, за які вони хотіли б отримувати гроші (сміється).

•  ЛОКАЛЬНИЙ «ДУДЛ» ІЗ КОЗАКАМИ ЗІБРАВ ДУЖЕ БАГАТО КОМЕНТАРІВ НА СТОРІНЦІ КОМПАНІЇ

— Перспектива появи глобальних українських «дудлів». Чи проробляється зараз це питання? Які українські теми є благодатними в цьому контексті, на вашу думку?

— Розумієте, маленькі глобальні «дудли» були завжди. Спільна культура та спільна історія країни, яка вже не існує 20 років (тут ідеться про СРСР. — А.Д.) — є. І коли ми робимо «дудл» на честь Миколи Гоголя, то робимо його не лише на Україну, а й на всі країни, в яких могли читати Гоголя.

Скажімо так: для глобального проекту, для великих ринків потрібна якась велика тема. Наразі ми шукаємо речі, які можуть бути значно глобальнішими. В Україні немає такої теми, яка могла б вразити американського користувача. Якщо ви знаєте таку тему — кажіть нам, ми будемо намагатися її просувати. Дуже багато культурних речей саме для України, суто локально українські. Я не знаю, чи це добре, чи погано. У будь-якому разі, всі ці «дудли», які публікуються локально, Google намагається поширювати на своїх сторінках, зокрема і на Google+, і на глобальному ринку. Я достеменно знаю, що українські «дудли» сприймаються дуже позитивно. Ті ж самі наші козаки викликали шквал позитивних коментарів від юзерів із усього світу. Або ті ж речі, які ми робили на День Незалежності. Вони теж викликали в людей багато позитивних емоцій. Отже, глобальний вплив ми маємо, але знайти тему, яка стосувалася б України і могла б зацікавити усіх, — поки що складно.

— Про офіси та умови праці, особливо соціальну складову, в Google в Україні ходять легенди: сніданки-обіди-вечері готують наймані для офісу кухарі; двічі на рік оплачуваний квиток додому і назад тощо. Скільки українців сьогодні працює в компанії?

— Дуже багато. Я не рахував. Вони працюють по всьому світу. І дуже багато українських інженерів працює в багатьох інженерних центрах. Українці «неінженерного походження» багато працюють над Україною. Коли я починав, нас було троє. Зараз, через сім років, зібралося вже понад сотню людей, які працюють на український ринок постійно. Тому що проекти в Україні бувають такі, що потребують роботи інших департаментів, де працюють не тільки українці. Коли ми починали, у нас запускали вісім офісів і там були не тільки українці, а й поляки, швейцарці, індуси...

У нас немає жодних обмежень із цього приводу. При влаштуванні людей на роботу в нас не прийнято запитувати, якої національності чи віросповідання людина. Якщо ця людина нам підходить, то ми зробимо все, щоби вона у нас працювала.

•  ЧОМУ ПРАЦІВНИКИ УКРАЇНСЬКОГО ОФІСУ НЕ МОЖУТЬ БУТИ АКЦІОНЕРАМИ GOOGLE?

— Які перспективи відкриття в Україні такого офісу, як, скажімо, офіс Google у Нью-Йорку?

— Ще працюємо над цим. Це така річ, якої я хочу досягти і зробити в цій країні.

— Теж буде басейн?

— Ні. Щоб був басейн, потрібно, щоб в офісі працювало кілька сотень людей. У нас офіс регіональний. А регіональні офіси завжди скромніші, аніж центральні. Наприклад, як у Дубліні, Цюріху чи Нью-Йорку. В Цюріху працює понад тисячу людей. Звичайно, що там потрібні тренажерні зали, басейни. У регіональних офісах працює близько десяти-тридцяти робітників. У нас буде гарний офіс, але без басейну.

— Чи користуються представники регіональних офісів тими ж соціальними пакетами, що й працівники всієї глобальної мережі?

— Так. Тільки інколи доводиться у певних місцях підлаштовувати ці соціальні пакети під місцеве законодавство. Наприклад, працівники українського офісу не можуть бути акціонерами Google. Ми не маємо акцій компанії, тому що, згідно з українськими законами, для цього потрібна ліцензія НБУ. А компанія Google відповідає всім законам України. Для наших працівників компанія придумала іншу компенсацію.

Проте взагалі всі соціальні пакети — більш-менш однакові для всіх працівників будь-якої компанії Google у світі. Розрізняються вони лише деякими нюансами в законах.

— Податкова не ставить запитань щодо великої кількості премій та соціальних пільг?

— Ми платимо за все це податки. Тому я сподіваюся, що задоволені.