У надійній старій корзині

Дефіцит зовнішньоторговельного балансу України за підсумками січня—травня, за даними Національного банку України, склав $2,7 мільярда, негативне сальдо поточного рахунка платіжного балансу — $1,9 мільярда. Кумулятивний дефіцит поточного рахунку утримується в Україні вже 18 місяців. Однак і щомісячний профіцит фінансового рахунку також можна вважати довгожителем — він тримається 14 місяців поспіль і становить (у кумулятивному вимірі) $5,5 мільярда проти $1,2 мільярда у цей же період рік тому.

До того ж 2006 року валютні резерви за півроку скоротилися на $2 мільярда. Сьогодні вони за перші шість місяців зросли на $3,6 млрд. У січні— червні 2006 року валютні резерви були меншими, ніж на початку року. Нині у першому півріччі вони стали найбільшими за всі роки незалежності. Це значно посилило тиск на емісію гривні, і за півроку монетарна база зросла на 14,2% проти її скорочення на 3,1% рік тому. Проте зростання бази поступається відповідним показникам 2000, 2004, 2005 років, коли інфляція вимірювалася двозначною цифрою, і повторює 2003 рік, у якому вона становила 6,2%.

Зміни поточного рахунку були сприятливими для протидії інфляції. Водночас фінансовий рахунок мав настільки високий профіцит, що з лихвою перекрив дефіцит поточного рахунку. При цьому адекватним курсовим трендом, безперечно, має бути стабільність курсу обміну гривні. Його застиглість протидіє формуванню негативних інфляційних очікувань. А різке нинішнє послаблення долара до євро наприкінці першого півріччя лише актуалізує проблему розгорнутого використання бівалютного алгоритму курсоутворення або прив’язки до мультивалютного кошику.

Серед негативів зовнішньої торгівлі — зменшення чистого експорту в першій половині року. Дефіцит торговельного балансу становив $2,6 мільярда проти $1,5 мільярда рік тому. Зменшився і ресурсний потенціал непозичкового поповнення валютних резервів, бо приток прямих іноземних інвестицій хоча і зріс на 3%, практично збiгся з відтоком короткострокових портфельних. Профіцит фінансового рахунку, що зріс до $5,5 мільярда, був наслідком «оргії» запозичень (iдеться не про державний, а про приватний сектор економіки).

Значним фактором валютної стабільності в нашій державі стала фактична фіксація у червні 2005 року офіційного обмінного курс гривні щодо долара. Відтоді вже 24 місяці він не змінився на жодний процентний пункт. Завдяки цьому відбувалася сприятлива для експорту девальвація реального ефективного обмінного курсу (РЕОК). Але у січні—червні вона вже значно поступалася минулорічній (1% проти 4,8%) і це можна розцінювати як певний негативний сигнал.

23 місяці, з червня 2005 року, зберігається і дефіцит товарного торговельного балансу та послуг. Сьогодні він зріс до $3 мільярдів. І все ж експорт продовжує відчутно зростати. Зокрема, спростувала всі песимістичні прогнози хімічна промисловість. Незважаючи на подорожчання газу, вона за темпами росту експорту поступалася лише металургії, машинобудуванню і аграрному сектору. Нею перевищено навіть динаміку 2006 року (24% проти 16,4%).

Дуже цінно, що не змінився лідер зростання. Як і рік тому, ним залишається машинобудування. Друга позиція належить аграрному сектору. І лише на третій позиції — металургія. Однак, на жаль, підтвердилося припущення щодо досягнення експортом пікової позначки росту. Далі, зазвичай, починається спад висхідної динаміки. У січні—червні експорт товарів і послуг становив 29% проти 33,3% у січні і 30,3% у січні—квітні.

Разючі зміни сталися з імпортом енергоносіїв. Після підвищення цін на газ у 2006 році темпи його зростання становили 5,4%, а сьогодні — 36,3%. Бо цього року збільшилися ціни не тільки на газ, але і на інші енергоносії, зокрема на нафту. Зросли й запаси енергоносіїв в Україні, формується стабілізаційний резерв нафтопродуктів.

Досить вдалим виявився прогноз щодо поступового нарощування надходжень від надання послуг в період сезонного сплеску попиту. Якщо у травні баланс послуг за своїм профіцитом поступався минулорічному показнику на $72 мільйони, то у червні вже перевищував його на $55 мільйонів. Виправдалося й передбачення щодо зростання торговельного дефіциту. За півроку негативне товарне сальдо перетнуло позначку $3 мільярди. Дані попередніх п’яти місяців перевищено на $226 мільйонів і на $855 мільйонів — показник першого півріччя 2006 року (37%).

Радує, що минулого місяця вперше зафіксовано незначне активне сальдо торговельного балансу (майже $60 млн.). Те ж стосується і поточного рахунку, який зведений з червневим позитивом близько $30 мільйонів. Підтвердився наш прогноз щодо консолідації дефіциту поточного рахунку на рівні попередніх п’яти місяців ($1,85 млрд. проти $1,88 млрд). Вже у квітні приріст дефіциту у кумулятивному вимірі (за 4 місяці) був найменшим з початку року ($286 млн.). У січні—червні він навіть ще скоротився на $35 мільйонів.

Як і очікувалося, стабілізуються темпи росту імпорту товарів і послуг. Динаміка за перше півріччя становила 31,7 %. Це на 1% менше, ніж за попередні п’ять місяців. Розрив з експортом скоротився до 2,7%. У першому півріччі 2006 року він становив 15,7% на користь імпорту.

В цих умовах Нацбанк мусив виявляти підвищену активність щодо купівлі валюти. Та чи не вплинула його діяльність на зростання інфляції у першому півріччі? Аналіз показує, що для цього були зовсім інші причини. У першому півріччі і загалом за останні 12 місяців зросли темпи зростання реального ВВП, а також попит на гроші для товарних трансакцій і для заощаджень фізичних і юридичних осіб.

Це доводять навіть спрощені оцінки відповідності реальних темпів зростання грошової маси за січень—червень (на 16,4%) та за червень 2006 року — червень 2007 року. Різниця між реальним рухом грошової маси і розрахунково необхідним становить лише 2,4% на користь першого. Отже, вона виправдана. Адже гроші працюють на економіку з певним лагом (розривом у часі). Отже, Нацбанк адекватно нарощував грошову пропозицію і це не могло бути інфляційно прискорюючим чинником. У межах піврічного періоду грошова маса могла б бути збільшена ще принаймні на 1,2% у порівнянні з реальним її показником.

Сьогодні багато хто запитує, чи не виникло у нинішніх умовах, коли долар помітно програє у змаганні з євро, необхідностi невідкладного посилення гривні до валюти умовної прив’язки? Експерти та аналітики Нацбанку мають на це запитання негативну відповідь. Річ у тім, що цьогорічне зміцнення фундаменту для подорожчання гривні все ще «нейтралізується» багатьма факторами, головний з яких — невизначеність.

Слід визнати, що в Україні нині дійсно формуються певні макроекономічні умови для поміркованої ревальвації. Різко зростає продуктивність праці. ВВП рухається вище трендової лінії 2000—2006 років. Промислове виробництво і додана вартість у торгівлі зростають у двозначному вимірі. Все це означає, що вартість товарів відносно зменшується і, відповідно, національна грошова одиниця мала б бути вагомішою. Бюджет виконується з профіцитом. За підсумками року його дефіцит, якщо Уряд не вдасться до нових запозичень для компенсації недобору коштів від приватизації, не перевищить 1% ВВП. Зведений платіжний баланс має $3,7 мільярда профіциту. Рік тому зафіксований дефіцит у $1,2 мільярда. Чистий притiк валюти наполовину складається з прямих інвестицій. Запозичення зросли, але відтік короткострокового капіталу скоротився у на $600 мільйонів у порівнянні з відповідним періодом торік ($2,1 млрд. за п’ять місяців проти $3,9 млрд. рік тому за цей же термін). При цьому профіцит зведеного балансу лише на $1 мільярд перевищує прямі інвестиції, що зайшли в січні—червні (сальдо). Їх прийде ще більше. Отже, маємо не лише позичкову валюту, але також і надходження від експорту і прямих іноземних інвестицій. Дуже істотно, що валютні резерви перебувають на історичному максимумі — $27 мільярдів. Це майже 5 місяців фінансування імпорту. Комфортний рівень. У гривневому еквіваленті валютні резерви навіть вищі за монетарну базу (130 млрд. грн. проти 83 млрд.). Отже, рівень резервної забезпеченості гривні зріс. Третій місяць як спостерігається зменшення доларизації.

Однак такими ж сильними, як проаналізовані фактори «за» ревальвацію, є і фактори «проти» істотного посилення обмінного курсу. Йдеться про чинники невизначеності, що обумовлюють стриманість Нацбанку щодо коливань гривні.

Зокрема, НБУ наразі не може знати, чи буде перевищений прогнозний дефіцит бюджету з огляду на очікуване підвищення соціальних стандартів. НБУ як гравець на міжбанківському валютному ринку мав би знати, чи буде уряд стриманим або ж навпаки розкутим у бюджетних видатках. У залежності від цього зростатиме надалі попит на імпорт, а відповідно і на валюту, чи впаде. Важливим фактором впливу на обмінний курс гривні є бюджет на 2008 рік. Ті чи інші кроки щодо управління обмінним курсом, що будуть зроблені з певним розривом в часі, впливатимуть на макропропорції наступного року. Тому треба мати уяву про те, яким буде дефіцит, закладений до бюджету-2008.

На поведінку НБУ щодо курсу гривні впливатиме і хід приватизації. Продадуть цього року «Укртелеком» — буде один приплив валюти. Не продадуть — інший. Треба б також знати прогноз приватизації на наступний рік. Також необхідно врахувати, який інвестор — вітчизняний чи іноземний — купуватиме підприємства. Тобто яким буде притiк валюти і яким попит на неї.

Невизначеним є і таке вкрай важливе для валютної ситуації питання, як ціни на газ як у поточному році, так і у наступному. Якщо ціна збільшиться, зросте попит на валюту... Свій вплив на ситуацію в країні чинитимуть майбутні спікеріада, прем’єріада, формування уряду. В залежності від інтенсивності цих процесів змінюватиметься поведінка населення, а також і попит на валюту. Ніхто сьогодні не зможе також спрогнозувати, коли Україна стане членом СОТ та якими будуть перші наслідки цього...

Тож варто почекати. Адже існує також сезонний чинник попиту на валюту. Окрім того, НБУ треба відстежити реакцію іноземного інвестора на результати виборів. У разі, якщо після 30 вересня він в Україну прийде, купівля валюти збільшиться, виникне фактор додаткового тиску у напрямі посилення курсу.

Тож сьогодні існує баланс між поточними факторами, які впливають на посилення гривні, і факторами, які впливають на її послаблення. Тому НБУ утримається від різких кроків у цьому напрямі як у цьому році, так і у найближчій перспективі.

А от корективи поточної політики державного регулювання руху платіжного балансу у другому півріччі вкрай необхідні. До 1 жовтня необхідно остаточно доопрацювати і затвердити концепцію валютного регулювання. Варто також вже з 1 вересня зняти обмеження на зерновий експорт. Для стабілізації імпорту уряд мав би встановити мораторій на зростання дефіциту бюджету-2007 вище за 2,3% ВВП. Окрім того, уряд і Нацбанк мали б спільними зусиллями посилити регулюючий вплив на інтенсивність зовнішніх запозичень підприємствами усіх форм власності.