Які ж несвоєчасні рішення можновладців... Коли вони за що-небудь, нарешті, після довгих сумнівів вирішують взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, український державний, політичний і громадський діяч, останній гетьман України

«Укрнафта» вистояла

А держава стала сильнішою
22 грудня, 2005 - 00:00
ФОТО ЛЕОНІДА БАККА / «День»

У вівторок на позачергових зборах акціонерів ВАТ «Укрнафта» голова правління Національної акціонерної компанії (НАК) «Нафтогаз України» Олексій Івченко обраний головою наглядової ради цієї найбільшої нафтовидобувної компанії країни. Крім того, зі складу наглядової ради виведені Андрій Лопушанський (представник НАК «Нафтогаз України») і Денис Фудашкін (директор департаменту податкової та митної політики Міністерства фінансів), а також колишній заступник голови НАК Сергій Перелома, який раніше займав посаду голови НР. Членами наглядової ради обрали Владислава Тарашевського і Дмитра Єгеря.

Ротація нафтових «спостерігачів» показала, що держава, хоч і не збільшила свого представництва в НР, але явно продемонструвала свій намір пильніше стежити за діяльністю компанії — фактично ще державної, але практично керованої приватними акціонерами (50%+1 акція передані у статутний фонд НАК «Нафтогаз України», а найбільшим міноритарним акціонером, який контролює 42% акцій, є група компаній, пов’язаних із ПриватБанком).

Такий результат можна оцінити вельми позитивно, оскільки напередодні в діях держави проглядала якщо не ворожість, то вже точно упередженість стосовно «Укрнафти». Її критикували практично за наполегливість у створенні національної вертикально інтегрованої нафтової компанії, лише злегка прикривши цю критику абсолютно необґрунтованими закидами в купівлі дуже дорогих АЗС. Особливий неспокій деяких діячів, які мають можливість виступати від імені держави (свого часу вони були впевнені, що «Укрнафта» відійде до сфери їхнього політичного впливу й управління), викликав аукціон із продажу 32,86% акцій ВАТ «НПК-Галичина» і підозра в тому, що в ньому братиме участь «Укрнафта». У зв’язку з цим голова Фонду держмайна Валентина Семенюк 9 грудня звернулася навіть до прем’єр-міністра, а перший віце-прем’єр Станіслав Сташевський всього через десять днів доручив Мінпаливенерго, НАК «Нафтогаз України», Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку, Мін’юсту і навіть Генпрокуратурі терміново перевірити повноваження голови правління «Укрнафти» на проведення такої операції (стартова ціна — понад 572 млн. грн.).

Чи варто так непокоїтися? Учора на прес-конференції після зборів акціонерів голова правління «Укрнафти» показав витяг із протоколу засідання правління компанії ще від 19 жовтня. Там чітко сказано: «Вирішили: У зв’язку з тим, що придбання 32,86% акцій ВАТ «НПК-Галичина» не гарантує участі ВАТ «Укрнафта» в управлінні вказаним підприємством, оскільки ситуація взаємовідносин ВАТ «НПК-Галичина» з податковими органами України (несплата податків у великих розмірах) є незрозумілою, утриматися від участі у вказаному аукціоні».

Із чим же була пов’язана ця «антинафтова» кампанія, яку проводили і в пресі, і в парламенті деякі народні депутати і, зокрема, лідер фракції Народної партії Ігор Єремеєв? Відповідаючи на це запитання «Дня», акціонер «Укрнафти» Ігор Коломойський сказав: «Я думаю, діяльність пана Єремеєва й іже з ним пов’язана з тим, що він боїться втратити корпоративний контроль над підприємством «НПК-Галичина». Усе пов’язане тільки з цим. Ця моя думка, а ще одна можлива версія — це бажання пана Єремеєва приєднати свій пакет акцій до 32% і продати всі 73%, чим збільшити вартість. Тому він привертає до себе увагу і таким чином пропонує свій пакет до продажу».

Голова правління «Укрнафти» Ігор Палиця наголосив, що не мав раніше інформації про те, яким пакетом акцій на «Галичині» володіє народний депутат Єремеєв. Тепер він почерпнув відповідні дані з листа Фонду держмайна. Він вважає дії Єремеєва «прямим використанням депутатського становища для лобіювання власних інтересів» і впевнений, що народному депутату «невигідно, щоб «Укрнафта» стала сильним гравцем на ринку нафтопродуктів, оскільки в цьому випадку вже не буде можливості спекулятивно регулювати ціни, як і невигідне придбання компанією акцій «Галичини», що дозволить їй брати участь в управлінні заводом». «Ця моя думка, — сказав Палиця, — підкріплена листом Валентини Семенюк, у якому зазначається, що Єремеєв є власником акцій цього підприємства як фізична особа».

Палиця також детально пояснив журналістам спонукальні мотиви й економіку придбання АЗС. Правління при цьому керувалося, за його словами, рішенням загальних зборів і наглядової ради та прийняттям програми про створення ВІНК. Метою придбання АЗС було прагнення не стати сировинним додатком цих же АЗС, які до цього повністю диктували умови купівлі нафти. Це видно з економіки компанії. До 2000 року власники нафтопереробних заводів й АЗС диктували «Укрнафті» ціну — «купували нафту за попередньо обумовленими цінами, оскільки вона не могла продавати її іншим шляхом». Завдяки здійсненню концепції ВІНК, продовжував Палиця, минулого року ми змогли виплатити 1,47 мільярда гривень дивідендів, половину з яких отримала держава, але чомусь про це не згадують ані представники держави, ані керівники Фонду держмайна. «Укрнафта» також тричі протягом останнього часу, як зазначив Палиця, «не давала спекулятивно зростати цінам на нафтопродукти на українському ринку». Крім того, голова компанії навів дані, що свідчать про високу рентабельність роботи АЗС у складі «Укрнафти». Тільки червень— грудень 2004 року і перше півріччя 2005 року компанія отримала 2,5 мільярда гривень додаткового доходу від роздрібної торгівлі паливом через власну мережу АЗС. Що стосується придбання НПЗ, то, за словами Палиці, таку потребу компанія справді має, що показали й два останні аукціони, на яких через змову НПЗ не вдалося продати нафту навіть за 2100 гривень за тонну. Проте, як сказав Палиця журналістам, «маючи договір на переробку нафти з одним із заводів, який, на жаль, не може переробити всю нашу нафту, а також власну мережу АЗС, ми можемо мати всю гаму прибутку, яку раніше отримували власники АЗС і НПЗ».

Як наголосив Палиця, при купівлі АЗС і визначенні їх ціни «Укрнафта» керувалася виключно думкою експертів і спеціальної комісії, яка приймала всі заявки та скеровувала їх вибраним на тендері оцінювачам — трьом різним компаніям, після чого відповідні матеріали знову розглядала комісія, а потім правління. У 2005 році всі АЗС купувалися виключно на аукціонах. Причому наглядова рада була ознайомлена з усіма цими покупками та затвердила їх. Голова компанії розповів про регулярні перевірки «Укрнафти» і, зокрема, про останню, яку проводило ГоловКРУ за дорученням уряду Юлії Тимошенко. Ревізори при цьому зробили висновок про те, що окупність придбання АЗС становить чотири роки. За даними Палиці, сьогодні рентабельність коштів, витрачених на придбання АЗС, «переходить бар’єр 25%», тобто цілком відповідає цим висновкам.

За результатами зборів можна сказати, що «Укрнафта» вистояла проти вчиненого на неї тиску. Але попереду ще одне випробування. У Верховній Раді є законопроект, що передбачає цікаву новелу виключно для корпоративних відносин у нафтогазовому комплексі. Якщо цей документ пройде, то збори акціонерних товариств галузі можна буде проводити навіть у тому випадку, якщо зареєструвалися 50% плюс одна акція. Ніхто не сумнівається, що цей крок спрямований безпосередньо проти «Укрнафти». Це підтвердив у розмові з «Днем» і член правління НАК «Нафтогаз України» Владислав Тарашевський. «Держава хоче приділяти більше уваги цьому пакету», — сказав він. Водночас фахівець не впевнений у тому, що законопроект пройде і буде підписаний Президентом, оскільки він створює різні правила гри для суб’єктів фондового ринку країни. «Не треба множити конфлікти, — сказав Тарашевський, — треба домовлятися. Щодо «Укрнафти» домовилися — і робота триває нормально. Держава також стала сильнішою».

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ