В окупації Криму — газові мотиви

Заява болгарського міністра закордонних справ Крістіана Вігеніна щодо «Південного потоку», озвучена майже відразу після того, як Росія анексувала Крим, є не лише ангажованою, але і цілком очікуваною.  «Я навіть думаю, що на користь будівництва «Південного потоку» тепер є додаткові аргументи у цій кризі, тому що для ЄС у цілому і для нас як для країни важливо забезпечити безпеку поставок для європейських громадян, у тому й числі Болгарії», — цитує слова міністра сайт болгарського уряду.

Коментуючи останні заяви чиновників Єврокомісії про перемови щодо «Південного потоку», Вігенін зауважує, що не йдеться про відмову від проекту. «Будуть тимчасово припинені контакти на політичному рівні, але робоча група продовжує свою роботу. Іншими словами, сама робота «Південний потік» не страждає від поточної ситуації», — пояснив глава МЗС.

Нагадаємо, що проект «Південний потік» передбачає будівництво газопроводу потужністю 63 мільярди кубометрів на рік через Чорне море в обхід України. Він пройде з російського порту Джугба до болгарської Варни. Росія підписала двосторонні міжурядові угоди із країнами, територією яких повинна пройти ця магістраль. Але торік Єврокомісія заявила про необхідність ревізії цих угод.

Відомий у світі енергетичний експерт Михайло Корчемкін (Центр Східноєвропейського газового аналізу) свого часу прогнозував, що розіграний Росією кримський сценарій ставить одним зі своїх завдань ще й оптимізацію маршруту «Південного потоку». Здобувши Крим, Росія дістане можливість зробити морський маршрут комбінованим: море — суша (Крим) — море. Замість будівництва газопроводу по найбільш глибоководній донній зоні Чорного моря, де глибина сягає 1900-2200 метрів, маршрут зміщується в шельфову зону, де глибина на порядок менша.

Як писав 28 лютого в «Дні» директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар, дестабілізація України має не лише внутрішні причини, але і зовнішню стимуляцію, а також серйозний «газовий мотив». Йдеться про те, що «війна в Києві» повинна допомогти Кремлю проштовхнути «Південний потік» у Брюсселі. На тлі дестабілізації України, що посилюється, ЄС повинен піти назустріч Росії та виключити «Південний потік» з-під дії третього Енергопакету.

«Зараз на тлі поступової еволюції до стабілізації в Києві і в цілому в Україні, — йшлося в статті, — для Росії стає важливим запустити додаткові сценарії дестабілізації з тим, щоб продовжити аргументувати у Брюсселі необхідність підтримки «Південного потоку». Гончар зауважує, що за 100 «гарячих днів» в Україні не сталося жодного інциденту з транзитом газу та нафти з Росії до Європи. Не дивлячись на це, експлуатація тези про транзитну ненадійність України продовжується, говорить Гончар.

Саме у цьому плані і потрібно розглядати заяву Вігеніна, Центру Європейських стратегій безпеки, що заочно полемізує з аналітиком, Франком Умбахом. Останній прогнозує, що графік пуску «Південного потоку», ймовірно, буде зірваний. Виступаючи на одному з українських телеканалів, він стверджував, що через захоплення Криму росіянами Захід поставив на паузу переговори щодо «Південного потоку». «Будівництво «Південного потоку» за тим графіком, який був анонсований і те, що до 2015 року почнеться подача газу, навряд чи буде реальним, — говорить експерт і продовжує далі. — Завдяки спорудженню «Південного потоку», Росія має можливість чинити ще більший тиск на уряд України». «Якщо Європа дозволить побудувати «Південний потік», — повторює Умбах, — він стане способом тиску на Україну». В той же час аналітик упевнений: до тих пір, поки Росія не піде на поступки в кримському питанні, перемови з приводу «Південного потоку» будуть заморожені, і про дату його запуску складно буде говорити.

«Південний потік» — це цікава стратегічна гра, — вважає аналітик у галузі енергетики з дослідного центру «Брюгель» (Брюссель) Георг Захманн. На його думку, Росія може бути зацікавлена в тому, щоб завершити проект швидко і не допустити можливих проблем із транзитом газу через територію України. «У той же час «Південний потік» є дуже дорогою інвестицією, — зауважує Захманн. — Отже, «Газпром» може бути більш зацікавлений у тому, щоб мати стабільні взаємини з Україною, ніж інвестувати десятки мільярдів доларів у трубу, яка не конче й потрібна. Тому що і сьогодні, і на майбутнє існуючих євразійських потужностей вистачає для того, щоб забезпечити газом Європу».

Експерт бачить зараз три сценарії розвитку подій. «Перший — Росія купить український трубопровід, і цей варіант непопулярний в Україні. Він міг би вирішити проблему «Південного потоку», але приніс би багато проблем Україні, якщо вона наростить виробництво (газу. — Авт.) в майбутньому, особливо на сланцевих запасах. Exxon, Shell можуть потім не мати доступу до трубопроводу, якщо він перебуватиме під контролем Росії».

Другий сценарій Захманна: «Україна і надалі володітиме газотранспортною системою, але в цьому випадку, скоріше за все, Росія таки зробить цю величезну інвестицію в «Південний потік». У цьому випадку цінність української труби для Європи буде мінімальною, Росії вона також не буде потрібна. А для розвитку сланцевих проектів потрібно трохи часу...»

Третій варіант, як припускає Захманн, може виявитися для України найбільш перспективним. Це «приватизація трубопроводу за правилами Енергетичного співтовариства, які передбачають повний і прозорий доступ, виконання транзитних зобов’язань Росією за умови гарантій, що весь газ, вироблюваний на території України, може транспортуватися по цих трубопроводах».

Своя, конспірологічна, версія з приводу приватизації української ГТС є у російської газети «Московський комсомолець». У середу вона надрукувала статтю, в останньому абзаці якої — чи то умисне, чи то неумисне — розповідається про справжні витоки останніх трагічних для України подій: «Адже від цієї ГТС і залежить доля світу. Віддай її «Газпрому» — і не буде проблеми ні Криму, ні інших «русскоговорящих» регіонів України».