«Важко йти проти інтересів ЄС»

Виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації Анна ДЕРЕВ’ЯНКО за 19 років роботи в цій організації змогла зробити її однією з найвпливовіших асоціацій іноземного бізнесу в Україні. Людину, яка знала б про особливості українського бізнесу більше, ніж вона, знайти складно. Нещодавно ЄБА опублікувала досить компліментарний для влади висновок щодо індексу інвестиційної привабливості України.  Експерти, посилаючись на численні зустрічі Асоціації з Президентом Петром Порошенком, недвозначно натякали на те, що, очевидно, Асоціація включилась у передвиборчі перегони на стороні чинної влади. «Це не так», — запевняє Дерев’янко в інтерв’ю «Дню». Про вибори, відтік робочої сили і торговельні суперечки з ЄС — читайте в актуальному інтерв’ю  Директора Європейської Бізнес Асоціації.

УГОДУ ТРЕБА ВИКОНУВАТИ

— Коли Україна підписала зону вільної торгівлі із ЄС, який це вплив мало на бізнес-клімат, на інвестиційну привабливість української економіки? Чи відчули ви як Асоціація покращення?

— Угоду про Асоціацію ми сприймали більше як інструмент, який буде допомагати втілювати в Україні європейські правила, стандарти для життя та ведення бізнесу. І тому ми в цілому казали, що угода про Асоціацію з ЄС потрібна. Ми давали деякі консультації, але не можу сказати, що ми суцільно були завантажені в процес перемовин і надавали конструктивні коментарі по кожному пункту цієї угоди. Ні. Частково тому, що бізнес не був таким активним для того, щоб формувати свої побажання стосовно того, які норми мають бути зафіксовані в цій угоді.

Тому, можливо, на сьогоднішній момент ми пожинаємо плоди того, що ми не були достатньо активні, коли формувався пакет, на який Україна погоджувалася.

Це можна пояснити тим, що Україна — молода країна, не завжди зрозуміло, яким чином вона має доносити свою думку. Не завжди ця думка є. І не завжди вона професійна чи достатньо виважена. Європейці набагато професійніші в цьому контексті, бо вони старші, вони багато зон вільної торгівлі вже проходили, тому вони більш жваво і ефективніше включилися в цей процес.

Але маємо те, що маємо. Україна підписала цю угоду, взяла на себе зобов’язання, і ми в цілому як бізнес, який поділяє європейські цінності, вважали, що це нормальний інструментарій для покращення бізнес-середовища в нашій державі. Тому що ця угода стосується не тільки умов для торгівельних відносин між ЄС та Україною, а набагато ширшого кола речей, які стосуються пересічного громадянина. Тобто багато чого, що впливає на життя українця кожен день. Бізнес зі своєї сторони бачить позитивні плюси, а громадяни мають побачити свої. Тому ми зі свого боку тільки підтримували те, щоб Угода про Асоціацію була підписана.

Зараз ми дивимося на те, які вона мала наслідки в цифрах. Не можу сказати, що перший рік був суттєвий сплеск інвестицій, або імпорту, експорту з країнами ЄС. І це зрозуміло. Тому що ти не можеш очікувати на шалений сплеск інвестицій, якщо ти не змінив кардинальним чином умови для ведення діяльності всередині країни.

Це щось на кшталт того, що Україна вступила колись у Світову організацію торгівлі, й деякі скептики говорили, що зараз буде імпорт наповнювати Україну. Потім деякі оптимісти казали, що буде шалений притік інвестицій. Але насправді ні того, ні іншого не відбулося. Тому що не було достатньо комфортних умов для ведення бізнесу, щоб бізнес сюди захотів приходити великим кількостями, а другого боку, ринок в Україні не був таким багатим для того, щоб імпорту було цікаво заходити сюди.

Так само Угода з Асоціацією. Якщо ми не будемо користуватися цим інструментарієм, втілюватися в систему ефективної судової гілки влади, такої, що буде правосудною, не будемо запроваджувати запобіжники для корупції в нашій державі, що теж диктується угодою про Асоціацію, зокрема, то владі годі розраховувати, що ми будемо мати тут чергу інвесторів тільки за рахунок того, що у нас підписана угода про Зону вільної торгівлі з ЄС.

Тобто цей інструмент — плюс, але поряд з цим треба ще виконати угоду про Асоціацію для того, щоб мати позитивні наслідки. І при цьому ще слідкувати, що ми ще можемо зробити додатково, щоб бізнесу стало комфортно, як залучити нового інвестора для того, щоб створити конкуренцію всередині країни між інвесторами та між підприємцями, щоб це в свою чергу стимулювало зростання заробітних плат для наших громадян. Бо іноді недостача зарплат штовхає на те, що люди їдуть за кордон.

Якщо дивитися далі після того, як угода про Асоціацію була підписана, ми знову ж таки бачимо певні зрушення в балансі відношень між ЄС та Україною в сторону укріплення торговельних відносин з ЄС. Це можна пояснити. Так, є конфліктна ситуація з сусідом, багато бізнесменів розуміють, що ставити довготерміново на східного сусіда з точки зору бізнесу не є виправданим. Вони шукають альтернативні шляхи для своєї логістики, збуту. Звичайно, ЄС, який під боком і є достатньо великою могутньою, з точки зору ринку, за купівельною спроможністю, територією, приваблює інтерес наших підприємців. Не всі, почувши про Асоціацію, відразу зрозуміли можливості, вони почали вивчати можливості в ЄС. Це займає час. Тобто не всі ще встигли скористатися цією угодою.

Поряд з цим є певні застереження на сьогоднішній момент. Є певні скептики, які говорять, що ця угода не виправдовує або не захищає інтересів української держави. Наприклад, гравці з Аграрного сектору кажуть, що це не вигідно Україні. По-перше, не треба розписуватися за всіх, Аграрний сектор займає суттєве місце в долі експорту, але в цілому, треба бути: а) більш активними на етапі перемовин: б) якщо не встигли тоді, треба зробити все можливе для того, щоб змінити умови на сьогоднішній момент. Це складно. Змінювати умови або виходити з того, що маєш захищену свою позицію  в перемовному процесі з ЄС, — надзвичайно складно, там сидять бюрократи, які націлені на результат. Вони підкріплюються лобі в різних країнах, з різних секторів.

Важко йти проти інтересів ЄС. Але зрештою, якщо ми впевнені в своїй логіці, і впевнені, що ми маємо рацію, як український бізнес, то ми маємо пояснювати свою позицію. І я впевнена з часом її зможемо захистити.

Це перемовний процес. Торги. І тут хто сильніший, той і цукерку з’їв. Тому не треба втрачати пил, надії, що позиція змінюється, але з іншого боку треба використовувати всі можливості, які надає поточна редакція угоди про Асоціацію. Ми точно всі можливості не вичерпали.

Щойно ми зустрічалися з одним бізнесменом, він представник достатньо потужної компанії. Я його запитала, що йому дала угода про Асоціацію. Він каже: нас там ніхто не чекає. Я погоджуюся. Але не для цього ця угода. Кожен має захищати свій інтерес. Вона надає платформу і рамку відносин. І ти їх використовуєш, або ні.

В даній ситуації, ми ще маємо навчитися як найефективніше використовувати угоду, яка вже підписана. Ми виносимо за дужки ті речі, які стосуються деяких категорій продуктів с/г, яка вичерпує квоту за декілька днів з початку року. Але це частина зобов’язань і тут треба повертатися до того, що треба переглядати.

Іноді підприємці  кажуть:  все складно, важко знайти доступ фінансових ресурсів,  у нас дуже «дорогі» гроші і це вада української економіки, яку треба виправляти. Все це правда. Але треба теж розуміти, якщо ми хочемо конкурувати на світовому ринку, то треба бути менш інертними. Є ринки, які так само менш активні в порівнянні з експортними країнами. Але тоді ми повинні нарікати самі на себе. У нашій компанії ми дивимося, що багато хто експортує не тільки в ЄС, хто відкрив для себе ринки Китаю, Азії, Африки...

«МИ ВИСТУПАЄМО ЗА ПРОЗОРИЙ РИНОК ЛІСОЗАГОТІВЛІ»

— Ваша оцінка вето Президента на той закон, який передбачає посилення відповідальності за порушення мораторію на експорт лісу кругляка?

— Ми в цілому за те, щоб підсилювати відповідальність за незаконну вирубку лісів. Але при цьому ми вважаємо, що цього може бути недостатньо. Треба мати повноцінний  електронний облік деревини .

Ми виступаємо за прозорий ринок лісозаготівлі, нормальний облік лісового господарства. Поряд з цим там є українські зобов’язання, зафіксовані в Угоді про Асоціацію, і є небажання чи неготовність України виконувати ці зобов’язання. В цьому контексті складно сперечатися. Ми розуміємо, що Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання і їх треба виконувати. Тобто де-юре, ти маєш поважати закон і те, що написано в контракті має бути виконано. Ми на боці міжнародних зобов’язань. Разом з цим, ми розуміємо, що є компанії, які побудували тут заводи під дію цього мораторію і вони вклали 100 млн євро для того, щоб мати сировину, обробляти, створили робочі місця, сплачують податки. Їх інтерес можна зрозуміти, вони хочуть мати доступ до достатньої кількості сировини всередині країни. Але при цьому ти ж не можеш порушити міжнародні зобов’язання… Отже необхідно шукати альтернативу мораторію для забезпечення внутрішнього виробництва сировиною, потенційно, цим можуть стати прозорі законодавчо встановлені правила ринку деревини.

— Експерти-міжнародники кажуть, що нічого ми мораторієм не порушуємо, що там є пункт, який говорить, що якщо та чи інша норма завдає непоправної шкоди екології або призводить до надмірного вичерпування тих чи інших ресурсів, держава може встановлювати додаткові квоти...

— Ми публічно обговорюємо одне, а потім не публічно — робимо абсолютно протилежні речі. І це не додає довіри до дій наших чиновників, ми розуміємо, що бізнес може хотіти різні речі і це право бізнесу — конкурувати, намагатися захистити себе. Але завдання чиновників і влади зробити так, щоб ці інтереси і мрії не заважили іншим. Тобто зробити цивілізовані умови, які будуть рівними для всіх. У нас цього не відбувається. На сьогоднішній момент що ми бачимо? Є порушення умов  в угоду бізнес інтересам, які стоять з протилежного боку.

Це відбувається, коли приймаються закони з одної тематики, а туди заштовхується поправки, коментарі, які стосуються абсолютно «лівого» предмета окремої групи. Це неприпустимо.

Або зараз, ми з компаніями агрохімічногосектору вже декілька років поспіль кажемо про те, що в Україні заблокований імпорт інноваційних пестицидів і агрохімікатів. Тобто інноваційні продукти, які виробляються у світі і на різних ринках використовуються, в Україну не приходять. Вони заблоковані. Ми кажемо про те, що треба прийняти закон, який розблокує це — 6606. І це відповідає європейським зобов’язанням України, Угоді про Асоціацію.

— А як так трапилося, що китайський контрафакт може сюди потрапити, а інноваційні європейські продукти — ні?

— В тому то й справа! І ми нібито вважаємо себе аграрною державою. Тут великий потенціал, але при цьому, коли ти блокуєш доступ до інноваційних засобів  захисту рослин, ти обмежуєш собі конкуренту здатність, можливості.

— А що означає інноваційні?

— Є інноваційні зразки, які в процесі розробки і там, де є база виготовлення виготовляють ці інноваційні матеріали. Зразки самі завозять на ті ринки, де вони потрібні. Якщо на території України зростає соняшник, а на території ЄС його немає, то виробничо-дослідна компанія, яка займається виробництвом ЗЗР, думає: «Я зроблю інновацію для ринку України для того, щоб соняшник зростав ще краще». Вони виробили цей продукт, але сюди вони можуть його завезти. На сьогоднішні момент його заблоковано.

Агрохімічні компанії кажуть, що такого рівня блокади для інноваційних матеріалів вони не відчували за часів попередньої влади. Це було дивно чути. Виходить так, що компанія взагалі зменшила витрати на інновації як мінімум на 60 %.

Багато хто може спекулювати на цьому. Але утилізація після пестицидів і агрохімікатів не робиться. Тут немає достатньої кількості полігонів для переробки цього сміття, бо це небезпечно, і її треба переробляти в суто спеціалізованому місці. Де-факто, такого місця в Україні немає, і ми кажемо про те, що дайте дозвіл вивозити за кордон. І це не дозволяється нашим урядом.

Для мене тут є певні несумісні речі, ми ніби опікуємося екологією, а де-факто виходить, що ні. Незрозуміло чому,  потім — нібито ми опікуємося нашим аграрним бізнесом, інноваційні речі, а не допускаємо на ринок.

Виходить інтереси одних блокують інтереси інших. Ми за те, щоб мати рівні правила гри. Тоді це нормальна конкуренція.

— Ви нещодавно дали хороший пас владі. Кожен третій бізнесмен очікує поліпшення бізнес-клімату — ви так комунікували результати свого щорічного моніторингу Індексу інвестиційної привабливості України.  Це насправді така гарна, комплементарна, позитивна оцінка. З якою метою? В чому ви бачите цей оптимізм, очікування, підґрунтя для нього?

— Незважаючи на те, що є певні негаразди у нашій Україні, треба розуміти, що ми — молода держава. Інші країни, на які ми рівняємося будувалися десятиріччями, а деякі і сторіччями.

За ці чотири роки відбулося немало позитивних змін. Можливо, вони не такі разючі як хотілось би громадянам. Але ці зміни відчуває бізнес. Наприклад, відшкодування ПДВ. Експортери завжди жалілись на цю проблему. Зараз питання знято. Так, є проблема старого невідшкодованого ПДВ. Я сподіваюсь, що вона вирішиться найближчим часом. Але питання відшкодування поточного — знято. Це величезний плюс для бізнесу, який хоче експортувати.

Ми відзначаємо готовність до відкритого діалогу з представниками бізнесу уряду та парламенту.

«ПЕТРО ПОРОШЕНКО — БІЗНЕСМЕН»

— Дві великі публічні зустрічі Європейська Бізнес Асоціація проводила саме з Президентом. Чому?  Які у вас стосунки з Адміністрацією Петра Порошенка?

— Зустрічі з Президентом у нас відбувалися від початку приходу Петра Порошенка до влади. Тому не можна казати, що про нас згадали напередодні виборів.

А як інакше? До речі, й попередники Петра Порошенка зустрічались з ЄБА. З часів Ющенка — 2004 року — ми як ЄБА почали відчувати більшу співпрацю влади з бізнесом.

— Але ж економіка не є безпосередньою зоною відповідальності Президента в Україні...

— Петро Порошенко — бізнесмен. Він може бути главою держави, але по характеру він — бізнесмен. Тож, думаємо, розуміє важливість ефективного діалогу. Так, ми розуміємо, що дехто може нам закидати, що оцінки бізнес-асоціації інвестиційного клімату в Україні занадто позитивні. Але давайте не забувати: ми вимірюємо настрої бізнесу, який є членами Європейської Бізнес Асоціації. Ми не відповідаємо за все бізнес середовище країни. Наша зона відповідальності — легальний бізнес, який сплачує в Україні податки. Я вважаю, що ці люди мають право сказати те, що вони думають. Адже вони формують державний бюджет України. Ми вимірюємо ці настрої по п’ятибальній шкалі, де «1» — найгірша оцінка, «5» — найкраща. Зараз настрої на рівні 3,10. Півроку тому були на рівні — 3,03. Так, динаміка є. Вона позитивна. Але настрої досі на нейтральній позначці.

— Як бізнес реагує на неформальний старт передвиборчих перегонів і соціологію?

— Бізнес, який працює в Україні, продовжу працювати в звичному режимі. Вони не зупиняються.  Питання виникають у інвесторів, які розглядають Україну як потенційний ринок для капіталовкладень. І от у них є певні перестороги. Але ми в цьому плані не унікальні. В будь якій країні передвиборчі перегони  створюють ризики для інвесторів.

 На разі бізнес більше хвилює питання, чи буде продовжена співпраця з Міжнародним Валютним Фондом.

— Є сумніви?

— Ні. Я не хочу сумніватися. Мені хочеться вірити в те, що все буде йти по плану, і ми виконаємо взяті зобов’язання. Транш МВФ розблокує інші джерела фінансування. Тоді буде контрольована ситуація з економічної точки зору. І будемо сподіватися на здоровий глузд нашого населення, який обере достойного главу держави і він буде продовжувати взятий курс реформ.

ПРО ЛОБІЗМ, ГРИВНЮ І ВІДТІК РОБОЧОЇ СИЛИ

— Закон про лобізм — потрібен Україні, чи ні?

— Питання в тому, який Закон про лобізм. Якщо ми хочемо узаконити те, що зараз відбувається, це — одна історія. Але слід пам’ятати, що ми тоді говоримо не про цивілізований лобізм. Тому що цивілізований лобізм — це коли ти відстоюєш свої інтереси аргументами і фактами, і виграє той, хто робить це переконливіше, а не той, хто занесе більше «кейсів».

ЄБА 19 років. Увесь цей час ми працювали над створенням репутації надійного гравця, асоціації, яка в цивілізований спосіб намагається захищати інтереси своїх членів, у нас нема «фаворитів» серед членів організації, ми не підігруємо нікому, тому що в нас є цінності, внутрішні процедури та правила, які всі ми поважаємо. І чесно кажучи, мені закон не потрібен, щоб виконувати свою роботу цивілізовано і правильно.

Якщо буде закон про лобізм, який буде робити більш важкою нашу роботу, а до речі в поточній редакції, яка зареєстрована у ВРУ, він саме таким і є, тоді в мене питання. Держава створить перешкоди для легальних представників галузі. А для тих, хто й до цього не поважав закон, нічого не зміниться.

— Чи відчувають члени ЄБА наслідки відтоку робочої сили з України?

— Ми вже третій рік кажемо про те, що бізнес відчуває цю проблему. Кадровий голод входить в ТОП-5 проблем ведення бізнесу в Україні.  Сьогодні дуже складно заповнити вакансії. Люди виїжджають з країни. Як робочі спеціальності, так і високоспеціалізовані кадри. Конкуренція за робочу силу зростає. Це в короткотерміновій перспективі може стати ще більшою проблемою, якщо сюди заходитимуть інвестиції.

— Проблема в кількості робочої сили чи все ж таки її якості в Україні?

 — І в тому , і в іншому. Але, мабуть, в якості все ж таки більша. Тому що продуктивність робочої сили в Україні все ще вкрай низька.

— Ми так швидко — за чотири роки — від високого рівня безробіття перейшли до кадрового голоду. Чому, на вашу думку, робоча сила покидає країну, якщо реформи є, зміни йдуть?

— Причини в кожного можуть бути різні. Та, мабуть, основними є сильна і дуже стрімка девальвація національної валюти. Коли вже в сусідній Польщі працівники технічних спеціальностей отримують заробітну плату в три-чотири рази вищу ніж в Україні, відповідно люди туди їхатимуть.