Велика «чистка» чи крок у прірву

В Україні зареєстровано близько півтори сотні банків, але банківської системи в повноцінному значенні цього слова досі немає. Адже попри шалені відсотки розміщувати депозити в нинішніх реаліях українці побоюються, а кредити взагалі прирівнюють до способів самогубства. Багато ж із тих вкладників, хто клюнув на привабливі ставки, тепер готуються до спілкування з Фондом гарантування вкладів через банкрутство, здавалося б, колись успішних банків. Чому так сталося? І які шанси, що коли-небудь українським фінустановам все ж можна буде довіряти?

У списку неплатоспроможних банків — поповнення. Цього разу краху зазнав колись популярний серед вкладників Дельта-Банк. І далі — буде, попереджають експерти. Мовляв, зараз віднести гроші в банк — крок сміливий. Зміниться щось лише після того, як банківський ринок вичистять від «бульбашок».

Проблеми в Дельті розпочалися ще минулого року, але офіційне повідомлення про неплатоспроможність і введення тимчасової адміністрації все ж стало гучною новиною. Адже Дельта-Банк — один із восьми системно важливих банків України й четвертий за розміром активів. Та виявилося, що під заставою в НБУ чи інших банках перебуває практично половина цих активів. І чотири мільярди гривень рефінансування Дельта-Банк Нацбанку не повернув. Відтак депозити в сумі понад 16 мільярдів гривень вкладникам віддаватиме вже Фонд гарантування вкладів. Хоча власник Дельти Микола Лагун все ще мріє про державну підтримку й те, як у його банк зайдуть інвестори. «За підтримки держави банк має всі шанси не тільки зберегти лідируючі позиції на ринку, а й високу привабливість як об’єкт для інвестування в майбутньому», — каже основний власник Дельта-Банку Микола Лагун.

Натомість регулятор іншої думки. «Було надано рефінансування. Після цього ми дуже активно працювали з акціонером. Але, на жаль, він не вніс капітал. У нього більше не було можливості надати НБУ якісну заставу. Ми розглядали питання його націоналізації, але, на жаль, якість його активів не дозволила державі ввійти в його капітал», — констатує голова НБУ Валерія Гонтарева.

Чому цьому банку взагалі надавали рефінансування, фахівці не розуміють. Мовляв, ризикована політика банку мала б насторожити регулятор ще задовго до кризи, коли Лагун активно скуповував інші фінустанови.

«Він це робив за рахунок, скажімо, хороших відносин з представниками НБУ, колишніми. Він отримував фактично необмежене рефінансування і за рахунок цього мав можливість збільшувати свої активи. Але якість цих активів була не найкращою», — розповідає економіст Борис Кушнірук.

«Куди дивився НБУ цілий рік? Я розумію, куди дивився попередник — Соркін із Арбузовим — на цей банк. Але що відбувалося протягом минулого року? Дати 10 мільярдів цьому банку — по суті, пустушці?!» — додає президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко.

Спитати Лагуна чи того ж Фірташа за іншу колись знакову фінустанову — Надра — мав би новий закон про посилення відповідальності власників банків. Таку можливість вже озвучила Гонтарева. Зміни до законодавства регулятор оцінює позитивно і навіть називає їх революційним кроком. Щоправда, чи реально хтось із власників відповість за банкрутство своїх банків, фахівці сумніваються. А в Асоціації українських банків узагалі вбачають небезпеку від такої революції.

«Власники стають заручниками НБУ. НБУ може створити для будь-якого банку проблеми. І за це відповідатиме не НБУ, а власник», — каже Сугоняко.

Хоча іноземний досвід свідчить і про позитиви, додають експерти. Як приклад наводять Туреччину, в якій аналогічні норми почали працювати після кризи 2001 року. Відтоді в цій країні не збанкрутував жоден банк. Утім, чи станеться так само в Україні, фахівці прогнозувати не беруться.

«Я не впевнений, тому що якби закон було ухвалено рік тому... Зараз багато банків перебувають на тій стадії, коли якісь руйнівні процеси вони вже пройшли», — розповідає заступник керівника програми USAID «Розвиток фінансового сектору» Віктор Стеценко.

«Є дуже багато банків, більше 100, які, за великим рахунком, треба було б закрити», — додає Борис Кушнірук.

«Банківська система не виконує своєї базової функції. Вона не позичає сьогодні коштів у населення і в економіки, кількість грошей на депозитах зменшується, і не кредитує: кількість кредитів протягом минулого року скоротилася. Тобто основна функція, заради якої існує банківська система, не виконується», — підсумовує Олександр Сугоняко.

Виконати її банки в теорії мали б після так званої чистки. На думку Бориса Кушнірука, нинішнє банкрутство повинно принести свої результати — а саме відсутність на банківському ринку потенційних «бульбашок» і повернення довіри населення до фінустанов.

«Якщо на банківському ринку залишатимуться лише ефективні банки, то користь від цього буде. Люди, безперечно, певний час будуть обережними щодо розміщення депозитів. Але досвід показує, що потім почнуть нести гроші банку», — переконаний Кушнірук.

Принцип «Ніколи не кажи ніколи» підтримує і Віктор Стеценко. За умови адекватних заходів уряду, НБУ та самих банків повноцінного повернення депозитів до фінустанов фахівець очікує вже в найближчі роки.

«Після кризи 2008 року я чув від своїх колег, що ми вже ніколи в банки не підемо! Я думаю, що людська пам’ять коротка. І якщо ситуація зміниться на краще, рік-два — і ситуація покращиться. Буде набагато краще. Якщо банки прокинуться і зрозуміють, що вони живуть не за рахунок кредитів центрального банку, а за рахунок вкладників і тих, хто позичає в банку», — додає Віктор Стеценко.