Волинський бальзам

Цього року в тривалість сезону заготівлі березового соку внесла свої корективи погода, точніше негода. Якщо перші теплі й сонячні дні посприяли активності сокоруху, то зниження температури трохи його загальмувало. Проте така погода тільки на користь якості соку. Адже при нижчій температурі сік чистіший, прозоріший і солодший. Ось такі професійні секрети розкрила начальник консервного цеху Цуманського держлісгоспу Зінаїда Богданівна Рябчук. У Державному підприємстві «Цуманський лісгосп» нині заготовляють сік три лісництва. Ми потрапили в одне з таких місць, за селом Берестяне, на межі Ківерцівського і Маневицького районів. По дорозі зліва привертає увагу розкішна водойма, обрамлена з двох боків лісом. Головний лісничий Цуманського держлісгоспу має чисто «лісові» анкетні дані: Микола Олександрович Кузнецов. Водойму, влаштовану на місці колишніх торфорозробок, місцеві жартома називають океаном.

Отож, щоби побачити, як заготовляють березовий сік, довелося добиратися аж за «океан»... Місцина, так званий дев’ятий квартал, взагалі цікава, бо суцільно порізана... окопами. Вони, розповідає майстер лісу Дмитро Кирилович Бурик, залишилися ще від Першої світової війни. А березам у цьому кварталі вже 62 роки. Сік із них точать лише другий сезон. З такого віку дерев, що за рік-другий підуть під сокиру, сік і найдозріліший, і найсмачніший.

Де-не-де видніються скляні уламки, це залишки трилітрових банок, в яких колись заготовляли сік. Але переконалися, що це не вигідно. У сприятливу погоду такої тари не вистачає, банки банально... викрадали вже із соком. Та й б’ються ж вони. Тому перейшли на міцні поліетиленові мішки, в яких вміщується кілька десятків літрів соку.

Цікаво, що сезон березового соку приносить чималі прибутки держлісгоспу, для якого так зване побічне користування (заготівля соку, ягід та грибів) у фінансовому відношенні досить вигідне. Волинь кілька десятиліть тому була піонером у справі заготівлі березового соку в тодішньому Радянському Союзі. Тут з’явилися й перші переробні та консервні цехи, які в Україні нині лишилися, мабуть, тільки на Волині. Тому коли ви купуєте в супермаркеті березовий сік з одеською, херсонською чи дніпропетровською пропискою, то розумійте просту річ: берези там просто не ростуть, і там немає підприємств, які б його заготовляли.

Сік-сирець із волинських березових гаїв активно нині закуповують навіть рівненчани. Є договори з поляками, які продають його в маленьких пляшках і в... аптеках. До кожної пляшечки, кажуть, прикріплена листівка з описом цілющих властивостей соку. Про цілющі властивості березового соку й те, що найкорисніше споживати його таки в чистому вигляді, знає кожен, хто хоч трохи цінує своє здоров’я. Це один із найкращих природних засобів для підвищення обміну речовин.

Надовго запасаються соком-сирцем і мешканці навколишніх сіл. Чоловіки, які заготовляють його нині в лісництві, розповідають, що кожен має вдома принаймні 200-літрову дубову бочку. Щоб сік добре зберігався, на цей об’єм «сирцю» додають приблизно п’ять кілограмів сушених фруктів, особливо цінується груша-дичка. Є місцеве ноу-хау: аби сік, не дай Боже, не закиснув і був ще смачніший, у таку бочку вливають півлітра місцевого «самограю», тобто самогонки. Такої бочки вистачає аж до жнив.

Але скільки того сезону?.. Та як довше зберегти цілющий напій, якщо дубова бочка є далеко не в кожному господарстві? У консервному цеху Цуманського держлісгоспу мені показали процес переробки. Тут розроблена документація на групу соків «Оздоровчі». У них замість лимонної кислоти консервантом має виступати природна молочна кислота, яку «добувають» методом закислення березового соку. Власне начальник консервного цеху Зінаїда Богданівна Рябчук має не одну цікаву розробку. Її у свій час називали мамою волинських бальзамів, адже на підприємстві випускалися спиртові настойки на різних травах. Це був елітний, як кажуть, волинський сувенір. Але через проблеми з акцизами й ліцензіями, бо випуск таких бальзамчиків у маленькому цеху прирівняли до потужних спиртзаводів, виробництво довелося згорнути.

Нині в консервному цеху випускають березовий сік із додаванням екстрактів шипшини, цвіту липи, м’яти, з соком чорноплідної горобини й яблучним соком. Готуються відновити випуск натуральних напоїв за радянською технологією. Це «Лель» — березовий сік із додаванням глоду й кропиви, «Джерельце» — плюс груша-дичка й кропива, «Лисеня» — плюс шипшина й кропива. У свій час підприємство випускало їх на промисловій основі.

Турбота про споживача спонукала Зінаїду Богданівну та її колектив шукати нові можливості. Тому вже третій рік у цеху випускають березовий сік із додаванням екстракту стевії. Ця рослинка — природний замінник цукру. Дуже вигідна річ для підприємства. Бо коли звичайно на тонну соку йде понад 55 кілограмів цукру, то екстракту стевії — лише 20 грамів. Продукти зі стевією корисні не тільки діабетикам, а й тим, хто хоче підвищити свій імунітет, схуднути, нормалізувати тиск. Ця рослина родом із тропічних районів Південної Америки (Парагваю, Бразилії, Аргентини), і в колишній Радянський Союз її вперше завіз у 30-х роках минулого століття академік Вавилов. До речі, у 80-х роках минулого століття стевії вирощували й у Рокинях — на обласній дослідній сільськогосподарській станції. Особливо в пошані стевія в Японії, тут її вважають найкращим природним біокоректором і ввели окремим пунктом у програму порятунку нації. Після 10-річного використання стевії в Японії рослинку визнали національною цінністю й заборонили її вивіз у чистому вигляді з країни.

У консервному цеху в Цумані планують випускати з екстрактом стевії й джеми, й перетерті ягоди, й різні компоти. Адже і хворі люди хочуть їх споживати, проте присутність цукру стає непереборною перешкодою. Проте може скластися так, що волинянам, серед яких чимало діабетиків та людей, у яких проблеми зі щитоподібною залозою, ця оздоровча продукція й не дістанеться. Випускаючи натуральні березові соки з додаванням екстрактів цілющих ягід і трав, цуманчани... не мають збуту в своєму регіоні. Жоден супермаркет не хоче брати їхньої продукції, бо вигідніше завезти фальшивий, але дешевий сік із Півдня України. Хоча й консервні цехи системи Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства не правлять за свою продукцію захмарних цін... Тому головним споживачем цілющих соків із Цумані є столиця, той же Південь України, Польща. Навіть Сполучені Штати! Там відшукалися вихідці з України, які зробили хороше замовлення на березовий сік. До речі, лише першу партію, говорить Зінаїда Богданівна, відправляли у літровій пляшці. Наступні поставки попросили робити лише у трилітрових банках. Ніяких пакетів, лише банки — екологічно чиста тара.