Жорстке управління м’якою «посадкою»

На фоні надзвичайно високого зростання ВВП (12,7% у червнi проти 11,3% у травнi) бурхливий розвиток промислового виробницта в Україні поступово спадає. Обсяг промислового виробництва у червні зріс проти червня минулого року на 11,2%, тоді як за півріччя він перевищує аналогічний показник минулого року на 15,9%. Темпи зростання при цьому знову сповільнились: у травні вони становили 16,9% з початку року, а за підсумками шести місяців — 15,9%. Таке уповільнення спостерігається третій місяць підряд після того, як за підсумками першого кварталу досягнуто максимального показника — 18,8%. Отже, можна твердити, що Україна поступово втрачає ознаки промислового буму, за які їй доводилося платити чималою інфляцією.

Певне охолодження економіки сприяло стримуванню цін промисловості і, відповідно, блокувало додаткову інфляцію роздрібних цін. Якщо у квітні оптові ціни виробників зросли на 3,3%, у травні на 2,1%, то у червні лише на 1,5%, тобто удвоє повільніше ніж три місяці до того. За цей період не спостерігалося і нарощування інфляції споживчих цін. Найбільше гальмування виробництва і оптових цін у червні спостерігалося у провідних галузях економіки — в металургії (3,1%) та в хімічній промисловості (1,3%). Відповідно оптові ціни знизилися в металургії на 0,9% — вперше в цьому році. В хімічній промисловості у виробництві гумових та пластмасових виробів оптові ціни впали на 0,7%, в харчовій — на 0,2%. Але інерційне зростання цін у виробництві коксу та в хімічній промисловості все ще залишається вище середньогалузевого, хоча їх потенціал поступово вичерпується. Так, оптові ціни в хімічному виробництві за останні три місяці зросли лише на 0,4%.

У той же час у ар’єргардних галузях — енергетиці та легкій промисловості — намітилися позитивні зрушення. Енергетики вперше забезпечили приріст виробництва, чого не спостерігалося протягом 5 місяців. А от у легкій промисловості зростання (15,2%) збігається з середнім у промисловості всі останні п’ять місяців.

В галузях, які є своєрідними датчиками інвестиційної активності (машинобудування та виробництво будівельних матеріалів), темпи зростання залишаються високими, що свідчить про наявність ознак інвестиційного та будівельного буму в Україні. Водночас машинобудування залишається лідером з динаміки розвитку — 33,9%, а виробництво будівельних матеріалів за темпом росту 27,5% входить в четвірку галузей, що розвиваються найдинамічніше. Та однак темп приросту в машинобудуванні, хоча і вищий, ніж у попередні два роки, все ж найменший з початку поточного року. Це можна сказати і про виробництво будівельних матеріалів, що свідчить про початок відносного охолодження інвестиційного попиту.

Однак деяке послаблення стимулюючих заходів (після збільшення ставки рефінансування НБУ, яке виявилося цілком вчасним) не погіршує перспективу закінчення господарського року з приростом 15-18%. Можна також зробити висновок, що ризики зростання економіки (інфляція, процентні ставки, інвестиційна активність) залишаються збалансованими (принаймні на поточний квартал і першу половину наступного). Гальмування темпів зростання промисловості пригнічує ознаки і ризики циклічного перегріву (самого перегріву ще не було) і, як можна передбачити, сприятиме понижувальному ціновому тренду, оскільки скорочується розрив виробництва (між фактичною та контрольною динамікою).

Характерно, що промислове гальмування не є істотним і свідчить про існування досить сприятливої, з урахуванням поточної комбінації макроекономічних ризиків, тенденції. Водночас його без особливих ускладнень можна компенсувати одним лише утриманням темпів зростання ВВП інших галузей і, перш за все, аграрного сектору, торгівлі та будівництва.

Але існують ризики деякого посилення циклічної волотильності (коливань) індустріального виробництва при подальшому зниженні зовнішньої кон’юнктури ринків. Тож посилення стимулюючої функції додаткових урядових видатків після відомої бюджетної корекції може зробити «посадку більш м’якою». Але для цього слід вдатися до досить жорстких і «непопулярних» заходів, які дозволять дещо змістити акценти з соціальних відтворюваних видатків на разові — інвестиційні.