Друге життя – козацькій церкві

Про Миколу Мотузюка у Малій Ростівці, що на Вінниччині, знають і дорослі, й діти. Він керівник невеликого фермерського господарства, що господарює на тамтешніх землях. Дає роботу людям і про село не забуває. Якби не Мотузюк, як кажуть місцеві, то Малої Ростівки вже й не було б на карті України. Зараз у селі проживає зо дві сотні селян, лікарні й школи давно немає. Діти дістаються до сусіднього Чагова шкільним автобусом. Про нього також подбав фермер, а також дорогу заасфальтував. Зараз планує обладнати для людей амбулаторію, де пацієнтів оглядатиме його син — хірург-онколог зі столиці Ігор Мотузюк. Власне, разом із ним Микола Вікторович вже п’ять років поспіль відновлює у Малій Ростівці козацьку церкву. Дерев’яна будівля відродилася практично з руїн.

Основний обсяг робіт усередині храму вже завершений, каже Микола Мотузюк, навесні будуть облаштовувати благоустрій. Місцеві селяни не натішаться, адже подивитися на «воскреслу» козацьку церкву до села приїздять туристи. А про Малу Ростівку говорять по всіх телеканалах країни. Сам Микола Мотузюк на це не зважає, скромно зізнається, що не міг із дня в день проїжджати повз руїни святині. Тепер, зізнається, відчуває неабияке задоволення: козацький храм у селі зігріває душу і дає усвідомлення, що життя прожите недаремно.

«На Оратівщину я приїхав працювати 1986 року. Сам родом із Шепетівки Хмельницької області. Щоразу, коли відвідував Малу Ростівку, зруйнована церква на горі не давала мені спокою. Дерев’яний храм руйнувався, по суті, згнивав, і це боліло. Сільський голова Чагова, куди входить Ростівка, писав листи в інстанції, їздив навіть на ВДНГ до Києва, клопотав, щоб про церкву подбали, але, оскільки святиня не є пам’яткою архітектури, ніхто не реагував, — розповідає Микола Мотузюк. — Тим часом люди (чи як їх назвати) позривали підлогу, дошки добротні дубові порозтягували по своїх господарствах. Із роками від святині залишилися руїни... Коли я зайнявся фермерським господарством, вирішив, що відкладатиму на реставрацію святині, бо якщо батьки її збудували, то нам треба зберегти. Так, зібравши статки, якраз після жнив чотири роки тому взялися до реставрації. До роботи долучився і син, він у мене хірург-онколог у Києві. Допомагав із документами, реставраційними пошуками. Дехто радив нам збудувати нову церкву, мовляв, так буде простіше, а головне — дешевше. Ми із сином не погодилися».

Козацька церква має точну дату свого заснування. Як свідчить запис у книзі «Сказание о населенных местностях Киевской губернии» (1864), святиня побудована 1776 року. За збереженими відомостями храм реставрували у 1830-х, а закрили після революційних подій 1917-го. Хоча старожили розповідають, що службу в церкві правили до середини Другої світової війни, щоправда, таємно, а потім почали використовувати приміщення як клуб, пізніше — як колгоспну комору. Довели до того, що перегнилі бані впали всередину, а від самого храму залишилися тільки дерев’яні стіни, які почали заростати чагарниками.

«Зараз козацька церква точно така, як була після спорудження у 1776 році. Ми ретельно підходили до реставрації, щоб не зіпсувати святиню. Оскільки церква не є пам’яткою архітектури, особливої бюрократичної тяганини не було, але без консультацій із фахівцями не обійшлося. Коли ми зібрали джерельну базу і зрозуміли, як має виглядати храм, то взялися до роботи», — говорить фермер.

Почали з того, що підігнали крани, підняли споруду, поставили на колодки, підмурували фундамент, кинули дубові ваги, постелити дерев’яну підлогу. Усі стіни обробили антисептиком, щоб шашіль не їв. Відновили бані й спорудили дзвіницю. Фактично зберегли всі елементи, що залишилися у храмі зі старих часів на стінах, як усередині, так і ззовні. Від себе додали хіба що напис на дзвонах. На кожному з них вибито слова: «Церква Покрови. Мала Ростівка. 2016».

«Попри те, що у селі мешкає зо дві сотні людей, на свята збирається понад пів тисячі. Люди приїздять із сусідніх громад, бо вбачають це місце чудодійним. У храмі править священник Іван із сусіднього села Чагів. Звичайно, зараз із карантином численні служби не відбуваються, але це дозволяє продовжувати ремонтні роботи, — відзначає Микола Мотузюк. — Шукаємо художника, щоб закінчити розписувати іконостас, бо фактично усередині роботи вже всі завершенні. На вулиці плануємо знести сусідню поруч стару хату, щоб зробити гарний під’їзд до церкви, а навесні приступимо до благоустрою. Треба доріжки укласти, висадити дерева, кущі, квіти. Це має бути місце сили громади. Маю надію, що в майбутньому це місце більше не осквернятимуть, а берегтимуть».

Як писав «День» у матеріалі «Якщо предки збудували — ми мусимо зберегти»,  Мала Ростівка розташована в глибинці, за 20 кілометрів від районного центру, тому туристи туди не часто заглядають. А даремно, бо, окрім козацької церкви, у селі є розкішний палац генерала Заботіна. Він прекрасно зберігся до наших днів, хоч і стоїть пусткою на підгір’ї.