Простолюдин наш, за всієї байдужості до того, що нині перед ним діється, надзвичайно схильний мріяти й часто з нічев'я добуває дивовижні надії: новий доказ юности племені, яке передчуває краще життя попереду.
Пантелеймон Куліш, український письменник і громадський діяч

«Корона «Дня» – за екстремальний піар науковців «Академіка Вернадського»

Андрій Мочурад дістався автостопом до Антарктиди
26 грудня, 2019 - 20:46

16 000 кілометрів автостопом та кораблестопом, два місяці в антарктичних снігах, пів земної кулі з 35-кілограмовим рюкзаком, викрадені документи — деталі подорожі львівського журналіста Андрія Мочурада просто вражають (детальніше див. «День» № 75 від 24 квітня 2019 року). Навесні 2018-го очільник Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий запропонував Андрію зняти фільм про українську антарктичну станцію. Як виявилося, за 24 роки роботу українських науковців у Антарктиді так ніхто і не зафільмував.

Подорожувати до Антарктиди на яхті — досить дорого. Оскільки Андрій мав на меті не туристичну поїздку, а соціально-важливий проєкт, вирішив пробувати дістатися автостопом. Незважаючи на всі труднощі логістики — в нього це успішно вийшло.

У Антарктиді Андрієві вдалося відзняти побут та роботу українських полярників. Його фільм нарешті покаже широкому загалу, над чим працюють науковці в Антарктиді і чому ця станція така цінна для нашої науки.

Фільм мав побачити світ до кінця 2019-го, а 2020-го Андрій Мочурад збирався видати книжку про свої подорожі в форматі тревел-блогу. Але поки через брак коштів робота затримується, каже Андрій: «Якби такі проєкти рухали не ентузіасти, я був би не першим документалістом, який відзняв життя антарктичної станції. Але створення і книжки, і фільму — вимагають значних коштів. Зараз я чекаю на грант від Українського культурного фонду, також розглядаю й інші можливості. Це довга та клопітка робота, але хоч невеликими кроками ми далі рухаємося до мети. Наприклад, за останні пів року ми, спільно з «Книгарнею Є» випустили листівки «Антарктична поштівка».

Після поїздки минуло вже багато часу. Андрій встиг переосмислити все, що відбувалося з ним  на шляху і не шкодує, що вирішив взятися за такий масштабний проєкт: «Основний результат мандрівки ще попереду, але нашою роботою до цього моменту я задоволений. Загалом, мандрівка дала колосально багато матеріалу для роздумів. Якби мені запропонували поїхати на станцію «Академік Вернадський» ще раз, мабуть, не погодився б. Але повторно подолати 16 000 кілометрів стопом — для мене цілком реально. Міг би, наприклад, вирушити на Аляску».

Олена БЕРЕЖНЮК
Газета: